5 Методи уніфікації документації

5.1 У процесі уніфікації документації застосовують методи змістовної та формальної уні­ фікації.

5.1.1 Методи змістовної уніфікації спрямовані на:

• побудову єдиної моделі документів (формуляра-зразка) для груп однорідних задач;

• встановлення обмежуваних номенклатур чинних форм;

• створення уніфікованих форм документів;

• уніфікацію та стандартизацію назв і значень реквізитів документів та використовува­ них показників.

5.1.2 Методи формальної уніфікації спрямовані на:

• уніфікацію структур документів;

• створення загальних синтаксичних та лінгвістичних правил побудови документів;

• уніфікацію методів контролю інформації в документах.

5.2 Назви показників техніко-економічної та соціальної інформації, а також реквізитів доку­ ментів повинні бути побудовані за єдиними вимогами згідно з КНД 50-054.

27. Правила оформлення цитування.

Цитування – це дослівне відтворення тексту з іншого джерела.

Вилучення – «текст (цитування) текст», «текст /цитування/ текст», «текст <цитування> текст».

Вилучення 1 чи кількох речень - «текст <цитування> текст».

Вилучення 1 чи кількох слів – [цитування].

Правила цитування:

• 2 крапки.

• Лапуи.

• Назва в цитаті в інших «».

• Крім лапок може бути зміна шрифту (пісня, вірш, фраза).

• Нешрифтові способи (якщо велика цитата) А саме: лінійки (відступи), рамки, колір, ?!, виворітка (все біле, а при виділенні інше)..

• Відбивки.

• Зробити відступ з лівої сторони.

• Цитати мають займати менше інформації ніж основний текст.

• Бібліографічне посилання - [1].

Типи цитування:

– За правилами прямої мови. Великий письменник Лев Толстой говорив: «Дійсне співчуття починається тільки тоді, коли, поставивши себе в уяві на місце страждаючого, відчуваєш дійсно співчуття». -Як частина речення (непряма мова). Олесь Гончар мав усі підстави сказати без перебільшень, що «Шевченко й Франко – це справді ті два могутніх крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові».

27.Скорочення слів у навчальних та довідкових виданнях.

Уніфікація – це однакове оформлення об’єктів для їх однозначної ідентифікації реципієнтів.

Уніфікація /урізноманітнення повідомлень. Редактор повинен залежно від виду повідомлень: а) уніфіковано подавати однотипні елементи повідомлення для їх однозначної ідентифікації та полегшеного сприйняття реципієнтами; б) урізноманітнювати однотипні елементи повідомлення, щоби реципієнти отримували естетичне задоволення від "розшифровування" тексту. Як правило, уніфікацію проводять для понятійних повідомлень, а урізноманітнення — для образних. Крайнім випадком уніфікації є стандартизація повідомлень. Вона полягає в тому, що редактор повинен подати певні елементи повідом­лення (наприклад, бібліографічні описи, скорочення, одиниці вимірювання і т. п.) згідно зі стандартами.

Урізноманітнювання – це дія за значенням урізноманітнити.

Стандарт для уніфікації – ДСТУ 3582:2013 «БО скорочення слів і словосполучень українською мовою», ДСТУ 3843-99 "Державна уніфікована система документації. Основні положення", ДСТУ 3844-99 "Державна уніфікована система документації. Формуляр-зразок. Вимоги до побудови", ДСТУ 3582:2013 «Інформація та документація СКОРОЧЕННЯ СЛІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ У БІБЛІОГРАФІЧНОМУ ОПИС».

Приклад уніфікації: автор – авт., бібліотека – б-ка, видавець – вид., видавництво – вид-во, газета – газ., журнал – журн., книга – кн., гривня – грн..

Приклад урізноманітнювання: З.Фройд – З.Фрейд, Лев Толстой – Лєв Толстой, 3 тис. – 3000.

Крайній випадок – стандартизація.

Стандарт– ДСТУ 3582:2013 «БО скорочення слів і словосполучень українською мовою», ДСТУ 3843-99 "Державна уніфікована система документації. Основні положення", ДСТУ 3844-99 "Державна уніфікована система документації. Формуляр-зразок. Вимоги до побудови", ДСТУ 3582:2013 «Інформація та документація СКОРОЧЕННЯ СЛІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ У БІБЛІОГРАФІЧНОМУ ОПИС».

Приклад скорочень: автор – авт., атлас – атл., без місця – б. з., бібліотека – б-ка, видавець видавець – вид., видавництво – вид-во, газета – газ., журнал – журн., книга – кн., гривня – грн., державний – держ., копія – коп., копійка – к., продовження – продовж., та інші - та ін., упорядкував – упоряд., школа – шк., університет – ун-т, пн, вт, ср, чт, пт, сб, нд, гру., січ., лют., берез., квіт., трав., черв., лип., серп., верес., жовт., лист, підручник – підруч., посібник – посіб., навчальний – навч., довідник – довід., додаток –дод.

Скороченням називають такий неформалізований (творчий) метод виправлення, коли методом видалення окремих компонентів з повідомлення скорочують його обсяг, іноді до наперед заданої величини. При цьому зовсім не обов'язково, щоби компоненти, які видаляють, містили помилки.

Типовими прикладами необхідності скорочення є газетні повідомлення, що повинні займати площу не більшу, ніж визначено на сторінці, або радіо- чи телеповідомлення, які мусять чітко вкладатися у час передачі.

Скорочення допомагає скомпресувати інформацію в повідомленні, не вимагаючи великої кількості процедур і пристосування до авторського стилю. Недолік же полягає в тому, що частину інформації при цьому втрачають. Скорочення повідомлення вимагає обов'язкового погодження з автором¹.

Скорочення найефективніше виконувати в такий спосіб:

• визначити рівень, на якому слід провести скорочення;

• вибрати шкалу для експертних оцінок (наприклад, шкалу з трьох оцінок: 1,2 і 3);

• біля всіх компонентів визначеного рівня поставити експертні оцінки, що вказують на ступінь відповідності компонента основній темі повідомлення (наприклад, найвища оцінка ⁴'3" визначає найбільшу відповідність, а найнижча "1"—найменшу);

• видалити з повідомлення компоненти, оцінки яких свідчать про те, що вони найменше стосуються основної теми повідомлення.

Скорочення в повідомленнях виконують на підставі правил орфографії, стандартів на скорочення, а також словників скорочень.

Види скорочень. Розрізняють такі види скорочень:

• загальновживані (дозволено використовувати в більшості видів літератури);

• спеціальні (дозволено використовувати лише в окремих видах літератури);

—локальні (дозволено використовувати в деяких видах літератури, причому лише в межах одного повідомлення).

До загальновживаних належать скорочення:

а) після переліків²: / т[ак]. д[алі]., і т[ому]. п[одібне]., та ін[ші].\

б) перед іменами чи прізвищами: п[-ан, -ані]?, ім[ені]. (українською мовою іноземні скорочення, що стоять перед прізвищами — наприклад, англійські Мг. чи Мгз.) — у перекладах треба подавати або повністю — наприклад, містер чи місіс, — або вживати український еквівалент п[-ан, -ані].);

в) перед географічними назвами: обл[асть].,р[айо]-н, м[істо]., с[ело]., г[ора].,р[іка].\