Правила оформлення приміток:

• Відступ зверху і зліва і пояснюємо примітку.

• Можно позначити цифрою (1,2,3).

• Астериск – для дітей або низької аудиторії.

• Кегль – менший ніж текст.

• Виділяють відбивкою або ленійкою.

Норми опрацювання звичайних приміток.

• Чим нижчою є кваліфікація реципієнтів, тим простіший вид оформлення приміток і коментарів слід використовувати.

Для найменш кваліфікованих реципієнтів—найчастіше слід подавати внутрітекстові, рідше — посторінкові примітки й коментарі; для реципієнтів середньої кваліфікації — внутрітекстові й посторінкові; для найкваліфікованіших реципієнтів — внутрітекстові, посторінкові й позатекстові примітки і коментарі. Вибір посторінкової чи позатекстової організації приміток чи коментарів для висококваліфікованих реципієнтів залежить від того, скільки в середньому приміток припадає на одну сторінку та яка їх середня довжина: коли приміток більше п'яти і їх середня довжина достатньо велика (наприклад, більше п'яти речень), то слід надавати перевагу позатекстовій організації приміток і коментарів.

• Внутрітекстові примітки й коментарі слід подавати без посилань.

Внутріреченнєві примітки беруть у дужки (квадратні чи кутові), а для міжабзацних коментарів використовують ті чи інші поліграфічні засоби, призначені для роботи з абзацами (наприклад: вертикальним відступом зверху та знизу коментарю і шрифтом меншого кеглю, можливо, із втягуванням).

• Посторінкові примітки й коментарі слід оформляти за допомогою посилань. Групу приміток чи коментарів внизу сторінки відділяють від основного тексту пробілом чи лінійкою, кожну примітку чи коментар набирають шрифтом меншого кегля і починають з нового абзацу.

• Позатекстові примітки й коментарі слід оформляти за допомогою посилань. Усю множину приміток і коментарів починають після основного тексту на новій сторінці зі спуску й дають їм відповідну назву (Примітки, Коментарі).

Найчастіше позатекстові примітки й коментарі набирають шрифтом меншого кегля.

• Коли у повідомленні є примітки чи коментарі різних авторів (автора, редактора, перекладача тощо), то біля кожного з них у круглих дужках слід вказувати, хто є їх автором.

Приклад. Зразки фіксації авторства приміток чи коментарів: (Прим, автора), (Прим, редактора), (Прим, перекладача).

Не слід для авторів, редакторів, перекладачів давати різні види посилань (для ав­тора — цифрами, для редактора — зірочками, для перекладача — літерами і т. п.), оскільки це ускладнює сприймання повідомлення.

• Посилання на примітку можна оформляти зірочкою, цифрою чи літерою.

Оптимальним видом посилань є цифри. Зірочки займають значно більшу площу й тому ними недоречно нумерувати, наприклад, п'яте чи сьоме посилання. Літерами неможливо нумерувати посилання чи коментарі, коли їх кількість перевищує кількість літер алфавіту.

• Посилання розташовують:

• всередині речення — після закриваючих лапок цитати, але перед комою, двокрапкою, крапкою з комою і т. п., які можуть стояти після цитати;

• у кінці речення — перед крапкою (коли посилання стосується останніх слів у реченні) або після крапки (коли воно стосується всього речення).

Винятки щодо використання деяких знаків посилань: а) заборонено ставити зірочки там, де стоять верхні індекси (такий індекс реципієнти можуть сприйняти ж знак множення); б) коли цифрове посилання на примітку повинно стояти біля цифри, то його слід перенести до найближчого слова, пов'язаного за змістом із цифрою (таке посилання реципієнти можуть сприйняти за знак степеня).

• При багатостовпцевому наборі примітки повинні бути розташовані під тим стовпцем, у якому є посилання на цю примітку.

• Для нетекстових компонентів примітки й коментарі слід давати за тими ж нормами, що й для текстових.