- •389. Встановлення кореспондентських відносин та порядок відкриття кореспондентського рахунку.
- •390. Порядок здійснення міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів (сеп).
- •391. Здійснення розрахунків через власну внутрішньобанківську платіжну систему (впс)
- •392. Суть і принципи організації готівкових грошових розрахунків.
- •393. Види та порядок оформлення касових операцій.
- •394. Приймання та видача готівки з каси банку.
- •395. Поняття, види та характеристика банківських платіжних карток.
- •396. Порядок видачі та обслуговування платіжних карток.
- •398. Економічна характеристика та класифікація банківських кредитів.
- •397. Особливості впровадження Національної платіжної системи масових електронних платежів.
- •399. Організація кредитної діяльності банку.
- •400. Особливості визначення ціни банківського кредиту.
- •401. Порядок укладення кредитних договорів та організації банківського кредитування.
- •402. Методи розрахунку величини кредитного ризику.
- •403. Система оцінки кредитоспроможності позичальника банку.
- •404. Особливості механізму надання та погашення споживчого банківського кредиту.
- •405. Іпотечне кредитування та перспективи його розвитку в Україні.
- •406. Особливості кредитування у формі овердрафту.
- •407. Інвестиційне кредитування.
- •408. Характеристика сутності векселя та організації вексельного обігу в Україні.
- •409. Класифікація операцій банку у сфері вексельного обігу.
- •410. Характеристика цінних паперів та видів банківської діяльності на фондовому ринку.
- •411. Класифікація та види банківських операцій з цінними паперами.
- •412. Ризики, пов’язані з діяльністю банків на ринку цінних паперів та засоби захисту від них.
- •413. Економічні та організаційні основи здійснення валютних операцій.
- •414. Порядок відкриття та ведення валютних рахунків.
- •415. Електронні системи міжнародних міжбанківських платежів.
- •416. Загальна характеристика та види банківських послуг.
- •417. Сутність та економічне значення лізингу.
- •418. Основні поняття, елементи та класифікаційна характеристика видів та форм факторингу.
- •419. Механізм здійснення та вартість форфейтингової операції.
- •420. Гарантійні послуги банків.
- •421. Довірчі (трастові) послуги.
- •422. Організація послуг щодо зберігання цінностей у банку.
- •423. Посередницькі послуги банку. Консультаційні та інформаційні послуги.
- •424. Сутність фінансової стійкості комерційного банку та способи її забезпечення.
- •425. Економічні нормативи регулювання діяльності банків.
- •426. Оцінка ресурсної бази банку з позицій ліквідності та забезпеченості потреб банку в ліквідних засобах.
- •427. Поняття, мета та етапи процесу управління банківськими ризиками.
- •428. Порядок формування і використання резервів для покриття можливих втрат за кредитними операціями банку.
- •429. Прибутковість банку: поняття та оцінка.
- •430. Фінансові звіти банку та оцінка його діяльності.
- •379. Резервні, спеціальні фонди та прибуток у формуванні власного капіталу.
- •380. Достатність капіталу банку. Оцінка власного капіталу банку згідно вимог Базельської угоди.
- •381. Економічний зміст депозитних операцій, їх класифікація.
- •382. Особливості депозитних рахунків до запитання, строкових та ощадних вкладів; їх переваги і недоліки.
- •383. Встановлення депозитної процентної ставки та фактори, що впливають на її рівень
- •384. Практика здійснення операцій з міжбанківського кредитування.
- •385. Організація платіжного обороту.
- •386. Порядок відкриття і ведення банківських рахунків.
- •387. Форми безготівкових розрахунків
- •388. Загальна характеристика та принципи здійснення міжбанківських розрахунків.
417. Сутність та економічне значення лізингу.
Лізинг — це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних або залучених фінансових коштів і полягає в на-данні лізингодавцем у виняткове користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або переходить до нього у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
У класичній лізинговій угоді беруть участь три суб'єкти: лізингодавець (власник предмета лізингу), лізингоотримувач(суб'єкт, що користується предметом лізингу), постачальник(продавець, виробник об'єкта лізингу).
У цілому лізинг слід розглядати як операцію з розміщення рухомого і нерухомого майна, що спеціально закуповується лізинговою компанією, стає її власністю, але здається в оренду підприємцям з ініціативи лізингоотримувача, тобто після його пропозиції лізинговій компанії придбати у власність визначене майно з метою передачі цього майна йому в оренду. При цьому лізинг має ряд специфічних рис:
а) необхідність для лізингодавця компенсувати усі витрати, пов'язані з придбанням майна у власність;
б) забезпечення інвесторові норми прибутку не нижче ніж за звичайними банківськими кредитами;
в) наявність угоди про умови використання майна на весь термін його перебування у власності лізингоотримувача.
Лізинг виконує декілька функцій:
фінансову як форму забезпечення вкладень в основні фонди;
виробничу як вирішення виробничих проблем прогресивним методом матеріально-технічного забезпечення виробництва;
збутову як розширення кола споживачів і створення умов для проникнення товару на нові ринки.
Лізинг має подвійну природу. З одного боку, його можна охарактеризувати як вкладення ресурсів на зворотній основі в основний капітал, що відповідає кредитним відносинам і зберігає сутність кредитних операцій. З іншого боку, оскільки лізингодавець і лізингоотримувач оперують капіталом не у грошових одиницях, а у натуральних, то за формою лізинг подібний інвестиційному фінансуванню. Таким чином, в економічному значенні лізинг можна розглядати як форму кредиту, що надається лізингодавцем лізингоотримувачу у вигляді майна, що передано у використання, або формою інвестування в економіку, альтернативною банківській позиці.
418. Основні поняття, елементи та класифікаційна характеристика видів та форм факторингу.
Факторинг визначається як банківська операція, що передбачає придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і приймання платежів.
Факторингові операції банку-фактора – це різновид його торгівельно-комісійних операцій, що поєднують в собі кредитування Банком-фактором обігового капіталу клієнтів, пов’язаних з переуступкою клієнтами постачальниками Банку-фактору неоплачених платіжних вимог за поставлені продукцію, виконані роботи і надані послуги та права одержання платежів по них.
Комплекс факторингових послуг включає:
– фінансування поставок товарів (послуг);
– страхування кредитних ризиків;
– облік стану дебіторської заборгованості та регулярне представлення відповідних звітів клієнту;
– контроль за своєчасністю оплати та робота з дебіторами.
Головною метою здіснення банком-фактором факторингових операцій є своєчасне інкасування боргів для скорочення втрат внаслідок затримок платежів і попередження сумнівних боргів, надання кредиту в формі попередньої оплати, підвищення ліквідності та зменшення фінансового ризику для клієнтів, які вважають для себе нераціональним виконання робіт по перевірці платоспроможності своїх контрагентів, веденню бухгалтерського обліку свої вимоги до них.
Об’єктом факторингової операції є право вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі.
Суб’єктами факторингу виступають:
1. Продавець (постачальник);
2. Покупець;
3. Факторингова компанія (банк-фактор).
Використання факторингу найбільш ефективне для невеликих та середніх підприємств, що розширюють обсяги продаж або виходять на нові ринки, а також для новостворених компаній, що мають певні проблеми з нестачею грошових коштів через несвоєчасне надходження платежів від дебіторів, наявності надлишкових запасів, труднощів в організації виробничого процесу. Найчастіше такі фірми мають низький кредитний рейтинг, що не дозволяє їм отримувати банківські позики.
