Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
екзамен 379-430.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
108 Кб
Скачать
☆

417. Сутність та економічне значення лізингу.

Лізинг — це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних або залучених фінансових коштів і полягає в на-данні лізингодавцем у виняткове користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або переходить до нього у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

У класичній лізинговій угоді беруть участь три суб'єкти: лізингодавець (власник предмета лізингу), лізингоотримувач(суб'єкт, що користується предметом лізингу), постачальник(продавець, виробник об'єкта лізингу).

У цілому лізинг слід розглядати як операцію з розміщення рухомого і нерухомого майна, що спеціально закуповується лізинговою компанією, стає її власністю, але здається в оренду підприємцям з ініціативи лізингоотримувача, тобто після його пропозиції лізинговій компанії придбати у власність визначене майно з метою передачі цього майна йому в оренду. При цьому лізинг має ряд специфічних рис:

а) необхідність для лізингодавця компенсувати усі витрати, пов'язані з придбанням майна у власність;

б) забезпечення інвесторові норми прибутку не нижче ніж за звичайними банківськими кредитами;

в) наявність угоди про умови використання майна на весь термін його перебування у власності лізингоотримувача.

Лізинг виконує декілька функцій:

  • фінансову як форму забезпечення вкладень в основні фонди;

  • виробничу як вирішення виробничих проблем прогресивним методом матеріально-технічного забезпечення виробництва;

  • збутову як розширення кола споживачів і створення умов для проникнення товару на нові ринки.

Лізинг має подвійну природу. З одного боку, його можна охарактеризувати як вкладення ресурсів на зворотній основі в основний капітал, що відповідає кредитним відносинам і зберігає сутність кредитних операцій. З іншого боку, оскільки лізингодавець і лізингоотримувач оперують капіталом не у грошових одиницях, а у натуральних, то за формою лізинг подібний інвестиційному фінансуванню. Таким чином, в економічному значенні лізинг можна розглядати як форму кредиту, що надається лізингодавцем лізингоотримувачу у вигляді майна, що передано у використання, або формою інвестування в економіку, альтернативною банківській позиці.

418. Основні поняття, елементи та класифікаційна характеристика видів та форм факторингу.

Факторинг визначається як банківська операція, що передбачає придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і приймання платежів.

Факторингові операції банку-фактора – це різновид його торгівельно-комісійних операцій, що поєднують в собі кредитування Банком-фактором обігового капіталу клієнтів, пов’язаних з переуступкою клієнтами постачальниками Банку-фактору неоплачених платіжних вимог за поставлені продукцію, виконані роботи і надані послуги та права одержання платежів по них.

Комплекс факторингових послуг включає:

–        фінансування поставок товарів (послуг);

–        страхування кредитних ризиків;

–        облік стану дебіторської заборгованості та регулярне представлення відповідних звітів клієнту;

–        контроль за своєчасністю оплати та робота з дебіторами.

Головною метою здіснення банком-фактором факторингових операцій є своєчасне інкасування боргів для скорочення втрат внаслідок затримок платежів і попередження сумнівних боргів, надання кредиту в формі попередньої оплати, підвищення ліквідності та зменшення фінансового ризику для клієнтів, які вважають для себе нераціональним виконання робіт по перевірці платоспроможності своїх контрагентів, веденню бухгалтерського обліку свої вимоги до них.

Об’єктом факторингової операції є право вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі.

Суб’єктами факторингу виступають:

1.       Продавець (постачальник);

2.       Покупець;

3.       Факторингова компанія (банк-фактор).

Використання факторингу найбільш ефективне для невеликих та середніх підприємств, що розширюють обсяги продаж або виходять на нові ринки, а також для новостворених компаній, що мають певні проблеми з нестачею грошових коштів через несвоєчасне надходження платежів від дебіторів, наявності надлишкових запасів, труднощів в організації виробничого процесу. Найчастіше такі фірми мають низький кредитний рейтинг, що не дозволяє їм отримувати банківські позики.