391. Здійснення розрахунків через власну внутрішньобанківську платіжну систему (впс)

Внутрішньобанківська платіжна система (ВПС) - програмно-технічий комплекс із власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком та його філіями і використовується для здійснення розрахунків між учасниками цієї системи, а також забезпечує взаємодію з СЕП, у тому числі з ІПС. Транспортні потреби системи можуть забезпечуватися системою електронної пошти НБУ (ЕП), власними чи загального користування засобами телекомунікації тощо.

Порядок здійснення розрахунків через ВПС регулюється відповідними документами банків, яким належать ці системи, і повинен відповідати вимогам чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

Комерційний банк та його філії, що здійснюють розрахунки через ВПС, повинні: а) дотримуватися загальних технологічних вимог та вимог інформаційної безпеки, які встановлюються НБУ; б) щодня надавати до ЦРП агреговану інформацію про внутрішньобанківські міжобласні платежі (при роботі банку за 3-ю моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка); в) на вимогу ІПС надавати інформацію про проходження платежів від СЕП до філій-одержувачів платежів (надається протягом одного робочого дня, не враховуючи дня одержання вимоги); г) на вимогу ЦРП надавати іншу інформацію про роботу ВПС.

Транспортні потреби філій, які є учасниками ВПС, можуть забезпечуватися системою електронної пошти НБУ. Програмні засоби вузла системи ЕП передаються на підставі договору.

При роботі комерційного банку та його філії через ВПС розрахункові документи в електронному вигляді, що надійшли до розрахункової палати комерційного банку протягом операційного дня, мають бути виконані розрахунковою палатою того самого дня, документи, що надійшли після закінчення операційного дня, - наступного дня.

Електронні міжбанківські розрахунки вважаються остаточно здійсненими банком платника, який є учасником ВПС, після списання коштів із його рахунка, відкритого в розрахунковій палаті комерційного банку.

392. Суть і принципи організації готівкових грошових розрахунків.

В організації грошового обігу завжди має місце і готівково-грошовий обіг. Його суть полягає в тому, що обмінні операції супроводжуються рухом готівкових грошей.

Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення: виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Визначальним напрямком діяльності Національного банку України в організації готівкового грошового обігу є, з одного боку, посилення контролю за дотриманням господарюючими суб’єктами касової дисципліни, що забезпечується, наприклад, вимогою обов’язкового подання юридичними особами обліково-розрахункових документів, які підтверджують проведення готівкових платежів. З іншого боку, Національний банк України прагне забезпечити необхідний рівень лібералізації розрахунків готівкою між господарюючими суб’єктами, а також між ними і населенням. Реалізація цього завдання здійснюється шляхом створення умов для вільного отримання готівки кожним господарюючим суб’єктом зі свого банківського рахунка, зняття обмежень за розрахунками готівкою з населенням, удосконалення порядку встановлення комерційними банками лімітів готівки в касі підприємства тощо.

Витрата грошей населенням на оплату товарів і послуг забезпечує зворотне надходження готівково-грошової маси в каси підприємств, а від них — у каси банків. Частина отриманої населенням готівки відразу повертається безпосередньо в комерційні банки у вигляді вкладів, внесків на оплату придбаних ощадних сертифікатів та ін.

Гроші, які отримує підприємство, воно повинно здати того самого дня в банк. У касі підприємства може залишитись тільки частка грошей. Цей касовий залишок лімітується. Касовий ліміт установлюється комерційним банком на підставі відповідної заяви господарюючого суб’єкта та його потреб у готівці. Остання залежить від потреби в організації роботи підприємства (наприклад, для видачі здачі покупцям, здійснення передбачених нормативними актами розрахунків готівкою, умов здавання готівки в банк тощо). Якщо в господарюючого суб’єкта у зв’язку зі зміною обсягів касового обороту, змінами в організації діяльності і т. ін. виникає потреба в збільшенні касового ліміту, тоді суб’єкт підприємницької діяльності звертається до банку з відповідним обґрунтуванням необхідності зміни розміру касового ліміту.

Акумульовані підприємством готівкові гроші, як уже зазначалося, крім лімітованого касового залишку, мають бути в той самий день здані в касу комерційного банку. Для цього кожний банк має денну касу, в якій гроші приймаються і в той самий день зараховуються на відповідний рахунок підприємства. Якщо гроші не надійшли до банку протягом операційного дня, то вони можуть бути прийняті вечірньою касою. У цьому разі гроші клієнта зараховуються на його розрахунковий рахунок, як правило, вже наступного дня.