Макетування

Основоположний композиційний принцип: знайти найкраще місце для кожної частини твору. Сміття — це те, що невдало розташоване.

Створіть банк зразків. Коли ви читаєте журнали, книги, газети, звіти, переглядаєте рекламні листівки і брошури збирайте приклади особливо вдалих і невдалих рішень. Складайте їх у дві папки, озаглавлені «Гарні» й «Погані», занотовуючи, що саме добре чи погано у даному макеті. Нагромадивши досить матеріалу, ви відчуєте себе набагато впевненіше у галузі технічного і художнього редагування.

Складіть простий план майбутнього документа. «Чим простіше, тим краще» — це правило убезпечує від помилок. Прості макети виглядають чіткіше, краще читаються і забезпечують концентрацію уваги читачів. Перше, найважливіше враження про Вашу роботу формується невербальними засобами оформлення.

Не намагайтеся охопити неосяжне. Наприклад, можна розмістити на одній полосі 30 стовпчиків тексту, але хто стане їх читати? Загальне правило: не використовуйте більше трьох спеціальних типографських ефектів на розвороті з двох полос. Макет повинен створювати чітке уявлення про характер документа. Якщо ви компонуєте рекламне повідомлення, то макет не повинен бути схожий на науковий трактат.

Ескіз. Насамперед, уявіть, як буде виглядати готовий документ, і зробіть кілька начерків на папері. Припустимо, ви хочете створити 8-сторінковий інформаційний бюлетень на полосах стандартного розміру 210 х 297 мм (формату А4). Для начерку два аркуші паперу розміром покладіть один на одного і складіть удвоє по ширині — так ви одержите зменшену подобу вашого 8-сторінкового бюлетеня. Олівцем накидайте шапку, оформлення обкладинки, малюнки і/чи тексти, верхні та нижні колонтитули. Оцініть, якої ширини варто задати верхні, бічні та нижні поля, і зазначте це на папері. Позначте на кожній полосі малюнки й текст.

Зміни можна вносити на будь-якій, навіть останній, стадії підготовки документа. Якщо ви вже трохи знайомі з якою-небудь програмою DTP, то можете обійтися без олівця, зробивши начерк прямо на екрані монітора.

Вибір формату. Формати паперу, що випускаються про­ми­словістю і використовуються в друкарнях та офісах, укладаються в так звану А-серію, визначену Міжнародною Організацією Стандартизації (ISO). У Німеччині цей стандарт відомий під ім'ям DIN (Deutsche Industrie-Norm — Німецький промисловий стандарт). Усі формати ряду походять від основного формату А0, що має площу 1 кв. м. Якщо розрізати цей аркуш навпіл поперек довгої сторони,
	Формат	Частка аркуша	Міліметри
	А0	1	1189 х 841
	A1	½	841 х 594
	A2	¼	594 х 420
	A3	1/8	420 х 297
	A4	1/16	297 х 210
	A5	1/32	210 х 148
	A6	1/64	148 х 105

то вийдуть два аркуші формату A1. Якщо повторити цю операцію, одержимо аркуші формату А2 і т.д. Всі вони мають однакове співвідношення сторін, рівне √2 (оскільки їх площа відрізняється вдвічі). Найбільш вживані формати A3, A4, A5 і А6 найменша з них за розміром: поштова картка.

У типографіці вживаються дещо інші формати, пристосовані до друкарського процесу ротаційними машинами на рулонному папері. Округлені розміри у сантиметрах вказуються у вихідних даних видання, а число після косої риски вказує кількість сторінок, що друкуються на кожній з двох сторін аркуша. Їх кількість обчислюється як двійка в ступені кількостей згинів при фальцюванні. Наприклад, формат цієї брошури можна визначити як 21х29/2.

Орієнтація сторінки. Рядки на сторінці можуть бути розташовані по-різному. Розташування рядків уздовж короткої сторони аркуша називається подовжньою орієнтацією сторінки (книжковою чи портретною — англ. portrait), у противному випадку поперечною (альбомною чи ландшафтною — англ. landscape).

Поля. При виборі співвідношення розмірів полів і тексту на сторінці слід прагнути до гармонії. Ширина полів залежить від характеру верстки, і може бути різної з різних сторін аркуша. Якщо йдеться про єдину сторінку, що містить текст цілком, то ліве й праве поля повинні бути досить вузькими і мати однакову ширину. Верхнє поле повинне бути ширше лівого і правого, а нижнє ширше від верхнього. Рекомендується наступна ширина (у відносних одиницях): 3 для лівого і правого полів, 5 для верхнього, 8 для нижнього.

Поля на книжкових сторінках. Слід подбати, щоб при розвороті книги текст на суміжних сторінках виглядав би симетрично. Аналогічні проблеми виникають при верстці будь-яких багатосторінкових документів, якщо друк виконується на обох сторонах аркуша. Поряд з вимогами естетичного характеру до оформлення таких документів пред'являють і технічні вимоги, пов’язані з тим, що частина внутрішнього поля «поглинається» при підшивці (брошуруванні).

Для встановлення розмірів полів можна скористатися наступним алгоритмом. Спочатку визначити ширину частини сторінки, виділеної під текст (ширину набору). При багатоколонному наборі сюди ж включається ширина міжколонних інтервалів. Різниця між шириною сторінки (без врахування ширини підшивки) і шириною набору ділять на три рівні частини. Одна з цих частин припадає на внутрішнє поле, з тієї сторони аркуша, що підшивається до палітурки. Інші дві — на зовнішнє поле,

розташоване з протилежної (обрізної) сторони аркуша. Далі слід провести ді­агональ з правого верхнього до лівого нижнього кута сторінки. Провівши горизонтальні лінії через точки перетину цих діагоналей із границями лівих і правих полів можна одержати границі верхніх і нижніх полів. Іншим розповсюдженим способом визначення полів є розподіл сторінки на дев'ять рівних частин. Розмірні елементи видання. Формат та обсяг. Фор-

мат полоси. Кількість та формат текстових колонок.

Шрифт. Типометричні одиниці. Основні терміни: групи, пропорції, розмір, насиченість, ефекти оформлення шрифтів: відтінення, буквиця, виворітка тощо.

Текст. Загальні правила набору. Правила переносів. Правила набору знаків та цифр, заголовків, таблиць.

Ілюстрація. Значення ілюстрацій. Технічна підготовка зображальних елементів. Види ілюстрацій. Форма, розмір та розташування ілюстрацій.

Елементи дизайну. Елементи книги. Рамки. Лінійки. Оборка. Кулька.

Колір. Системи RGB та CMYK. Прості кольори. Кольороподіл.

Постійні елементи періодичного видання. Заголовна частина видання. Розділові засоби. Службові деталі.

Композиція періодичного видання. Властивості композиції. Засоби композиції. Конструктивні особливості композиції полоси. Особливості композиції номеру газети. Композиційно-графічна модель видання.

Засоби виділення матеріалів у періодичному виданні. Шрифтове виділення. Виділення за допомогою формату. Композиційний метод. Графічний метод виділення. Комбінований метод виділення. Інші засоби виділення матеріалів.

Оформлення заголовків. Призначення заголовків. Види газетних заголовків. Архітектоніка заголовку. Композиція заголовку. Шрифтографія заголовків.

Види подачі текстових матеріалів та їх оформлення. Добірка. Вікно. Підвал. Горище. Стояк. Розпашка. Газетний розворот. Полоса суцільного тексту. Тематична сторінка. Обмінна та об’єднана сторінка. Газета у газеті. Тематичний номер періодичного видання.

Верстка номеру періодичного видання. Типові помилки. Різновиди верстки. Верстка ілюстрацій.

Технічний процес підготовки публікації до видання. Створення макету. Кольороподіл. Пробні (сигнальні) відбитки. Створення форм. Підготовка пресу. Друк. Брошурування. Пакування, доставка та реалізація готової продукції