Файлові формати

Найбільш вживаним у видавничій практиці растровим форматом є TIFF (Tagged Image File Format), створений у 1992 р. Його "розуміє" більшість програм редагування фотозображень. Правда, різними фірмами використовується багато варіантів TIFF, і не існує програми, що підтримує їх усі. Для забезпечення сумісності рекомендується відключати стиснення даних. У колірних моделях RGB і CMYK формат TIFF підтримує понад 16 млн. відтінків (= 256 х 256 х 256, по одному байту на кожен з трьох кольорів, 24 біт/піксель).

Формати JPEG, GIF, PNG і т. п. ґрунтуються на алгоритмах зменшення обсягу растрових файлів з погіршенням якості зображень, тому в середовищі видавців мають погану репутацію. Найбільш скомпрометований у цьому плані JPEG, хоча ніхто не заважає виключити у ньому компресію, яка псує зображення.

Векторний формат EPS (Encapsulated PostScript) підтримується більшістю програм верстки і графічного редагування. Він створений фірмою Adobe як вихідний формат для друку. Обирайте цей формат, якщо необхідно зберегти зображення для програм верстки, таких як Quark­XPress, Adobe Illustrator чи PageMaker. Зокрема, він використовується для експорту в CMYK файлів кольороподілених оригіналів зображень.

Відповідаючи на виклик фірми Apple, що винайшла для векторної графіки формат PICT, фірма Microsoft створила формати Windows-метафайлу (WMF, EMF). Їх розуміють усі прикладні програми Windows, що дозволяє обмінюватися зображеннями між ними. Проте ці формати бідніший художніми можливостями, ніж EPS. Зокрема, вони не підтримують мітки пойменованих кольорів (наприклад Deep Blue), які визначають склад кольору. Відтак, їх не слід застосовувати для кольороподілу.

Після того, як з допомогою текстового процесора чи програми верстки з макету, текстів, шрифтів, зображень скомпоноване видання, настає етап передачі на публікацію. Добре, якщо Ваші файли у замовника, видавця чи друкаря відкриються саме у тому форматі, у якому Ви їх звично записали. Та нерідко доводиться пристосовуватися до фахових вимог друкарів, що не приймають верстку у форматах MS Word (DOC, RTF), а часом навіть у QuarkXPress (QXP, QXB). Слід звертати увагу на версії програм і вживаних ними файлів; не забути додати також файли шрифтів (OPT).

Перевага надається спеціальному Portable Document Format (PDF). Для конвертації документів у файли цього формату до складу Microsoft Office входить „віртуальний принтер” Document Image Writer. Оскільки цей засіб некоректно працює з кириличними шрифтами, замість нього слід встановити досконаліший Adobe Acrobat Distiller чи іншу подібну програму, за допомогою якої документи з будь-яких систем верстки виводяться в універсальному загальновживаному форматі pdf.

Для електронних публікацій існують свої специфічні формати (PPS, HTML, DJVU, FB2, AVI тощо) і відповідні способи конвертування у них. Втім, більшість текстів славетної е-бібліотеки Максима Мошкова lib.ru, започаткованої у 1994 р., на зорі Рунету, відформатовані в архаїчному текстовому форматі.

Часом тексти публікуються у графічному форматі. Зокрема, так відтворюють заголовки нестандартними шрифтами (зображення символів кривими) або скановані видання. Проте, якщо у текстовому форматі для кодування кожного знаку досить одного байту, то у графічному треба в кілька разів більше. До того ж, графічне зображення тексту непридатне для лінгвістичних операцій та змін форматування.