Елементи машинної графіки
У повсякденному спілкуванні менше 10% інформації передається словами, близько 30% — тембром та інтонацією, і приблизно 60% — невербально. Для жінок і чоловіків ці показники відрізняються; недарма кажуть, що жінка кохає вухами, а чоловік — очима. Відтак, у видавничій справі велику роль відіграють оформлення, ілюстрації та інші нетекстові засоби формування образу видань. У поважних видавництвах працюють більдредактори (від німецького bild — образ) — творчі працівники, які добре розуміються на природі та мові ілюстрацій.
Прості зразки растрової та векторної графіки
Графіка растрова і векторна
У типографіці зображення формуються точками (мікроштрихами) або лініями. Відповідно, в сучасній інформатиці застосовуються і простіша растрова і вишуканіша векторна графіка, і всілякі їх комбінації.
Основним. джерелами растрових файлів є фотоапарати і сканери. Сканери дають вищу якість оцифрування завдяки рівномірному освітленню та відсутності оптичних викривлень зображення. В свою чергу, фотоапарати менш обмежені щодо об’єктів зйомки.
Втім, як векторні зображення, так і растрові, можна створюються безпосередньо в комп'ютері. Для растрових картинок у MS Windows передбачені примітивні редактори Paint та Picture Manager, а прості векторні "рисувалки" входять навіть до складу популярного Microsoft Office. Зокрема, це інструменти побудови різноманітних графіків та діаграм (інфографіка). Завдяки розвитку спеціальних дизайнерських програмних засобів сучасна машинна графіка перетворилася на потужну високорентабельну галузь сучасної культури.
При виведенні на екран чи друк всі зображення растеризуються. Найпростіший спосіб одержати з екрана скріншот — растрову копію зображення чи тексту — натиснути клавішу PrtSc (друк екрану), а потім вставити вміст системного буфера у потрібне місце командою Ctrl + V.
Для переддрукарського фотовиводу використовуються програмні чи апаратні растеризатори — Raster Image Processor (RIP). Не зайве нагадати, що у побуті ця абревіатура зазвичай розшифровується як напис на могилі: Repose In Peace — „Спочиваю у мирі”. Цей похмурий професійний гумор має певний сенс, адже в ході растеризації всі складні логічні конструкції драматично спрощуються, зводячись до крапочок на екрані чи папері. Наче засушені у гербарії квітки чи метелики.
Важливий параметр растрового файлу — розмір у пікселях. Якщо їх забагато, сповільнюється робота; якщо замало, то картинка розпадається на квадратики, що фатально погіршує її якість. Хоча сучасні графічні програми намагаються згладжувати ці недоречності. Необхідний розмір визначається, виходячи з типу видання. Орієнтовно можна вважати, що:
для виводу на екран, а тим більше на бігборди, які розглядаються з відстані десятків метрів, досить 3 точок на міліметр — отже, точки розміром 1 друкарський пункт, що в англійській системі вимірів відповідає 75 dpi (Dot Per Inch — пікселів на дюйм; 1 англійський дюйм = 25,4 мм ≈ ¼ дециметр);
для дешевих видань або малюнків на футболках — 150 dpi = 6 т/мм;
для журналів — від 300 dpi (12 т/мм), що цілком забезпечується сучасними принтерами.
Значно складніший за растеризацію протилежний процес — векторизація або кодування — розпізнавання у растровому зображенні наперед заданих образів. Найвідоміший приклад — розпізнавання зісканованого тексту. Найпростіша, очевидна сторона цього алгоритму — розпізнавання літер, на рівні першокласників. Для цього необхідно, щоб зображення кожного символу мало кілька десятків пікселів у ширину та висоту. Доросліші люди, а відтак і досконаліші програми розпізнають не стільки літери, скільки слова й цілі мовні звороти. Одержаний е-документ розмічається "зісподу" численними атрибутами, що задають не лише форматування, але також лінгвістичні та логічні закономірності. Вони формуються і використовуються засобами машинної лінгвістики, які набувають все ширшого розповсюдження, зокрема системами машинного перекладу та іншими базами знань.
Контрольні питання
У типографіці, як і в інших галузях, розміри часто вказуються в англійських дюймах. Дюйм — це скільки? Що таке гармата-тридюймовка? Гвинтівка-трьохлінійка (три десяті дюйма)? Пістолет сорок п’ятого калібру (сорок п’ять сотих дюйма)? Скільки точок на міліметр припаде при розділовій здатності 75, 150, 300 dpi? В яких випадках доцільна така якість зображення?
Від сканування до кольороподілу
Поширеним способом оцифрування зображень є сканування фотографій, слайдів, газет, журналів та інших друкованих видань. Розмір кінцевого файлу суттєво залежить від розрізнення, заданого кількістю пікселів (Picture ELements – точок) на дюйм (dpi або ppi). Зазвичай усі картинки сканують на 300 ppi — як правило, цього достатньо для більшості застосувань. Для розпізнавання тексту зображення кожної літери повинні відображати по висоті 20–30 пікселів. Покращити невдало відскановане зображення досить важко.
Існують кілька режимів передачі кольорів:
Bitmap — режим сканування чорно-білих штрихових ілюстрацій, таких як гравюри чи контурні малюнки. Зображення будується з чорних та білих пікселів, білим відповідає папір.
Grayscale — зазвичай так сканують напівтонові ілюстрації та фото для чорно-білого друку. Кожному пікселю зображення відповідає 1 байт (8 біт), що дає до 256 градацій сірого кольору.
Halftone Screen — напівтонове зображення раструєтся і перетворюється у Bitmap-зображення.
Spot — режим сканування зображень з невеликою кількістю кольорів (карт, креслень тощо). Щоб виключити напівтони на межі зображень, застосовується так звана постеризація (уніфікація схожих кольорів).
RGB — режим сканування кольорових зображень відтворює до 16 млн. кольорів у трьох 8-бітових каналах (256 кольорів на канал).
Портативний автономний сканер. Подібно до фотоапарата, він
живиться від акумулятора, зображення зберігає у власній пам’яті,
і підключається до комп’ютера через порт USB.
Муар або «кільця Ньютона» — «хвилі» кольору на зображенні внаслідок інтерференції, тобто накладання структур з близькими періодами (назва походить від технології запресування хвилеподібних візерунків у тканину). Зокрема, цей дефект виникає від несуміщення фарб. При сканування ілюстрацій низької якості, які мають виражений растр, усунення муару часом вимагає трудомісткого ретушування.
Гама — параметр сканування: коефіцієнт нелінійної корекції яскравості. При збільшенні значення графік вигинається догори, світла зона на проекції збільшується за рахунок зменшення темної. Зменшення значення гами спричиняє затемнення зображення.
Колірна модель RGB: всі відтінки утворюються зі сполучення трьох основних кольорів: червоного, синього і зеленого (Red, Green, Blue), заданих з різними рівнями яскравості. На чорному тлі кольори додаються, тому колірну систему RGB називають "аддитивною". Зокрема, сума трьох основних при нульовій насиченості дає чорний колір, а при максимальній — білий. Червоний і зелений кольори утворюють жовтий, а зелений та синій — голубий.
Колірна система RGB, пристосована до сприйняття людського ока, застосовується у дисплеях, сканерах та інших оптичних приладах. У 24-бітовому кодуванні кожен основний колір може набувати одну з 256 градацій яскравості, і задається 8-бітовим байтом — загальноприйнятою одиницею збереження інформації. Проте нерідко застосовуються також інші розміри палітри: менші для простих зображень, а більші — для високоякісних.
Колірна модель CMYK. Поліграфія має справу з фарбами, що наносяться на папір (як правило, білий). Вони видимі у відбитому світлі, віднімаючи від нього частину спектру. Відповідно, ця система кольорів називається "субтрактивною", від латинського слова "віднімання".
У якості базових чи тріадних кольорів обрані блакитний, пурпурний і жовтий. Однак, при накладенні цих трьох кольорів виходить не чорний, а брудно-коричневий відтінок. До того ж, саме чорний колір найчастіше використовується у поліграфії, а кольорові фарбники дорогші за нього. Тому до тріадних кольорів додано четвертий — чорний (blacK), називаний також Key color (ключовий), — а модель одержала назву CMYK — Cyan, Magenta, Yellow, blacK. Білим у даному випадку вважається колір паперу чи іншого тла, на яке наноситься фарба. Насиченість в системі CMYK виміряється у відсотках, відтак кожен колір має 100 градацій яскравості.
Прості кольори. Оскільки при друці тріадними фарбами відтінки відтворюються не надто стабільно, для якіснішої їх передачі застосовуються так звані прості (Spot) кольори. Існує кілька систем простих кольорів, найрозповсюдженішою з них є PANTONE. Кожен відтінок має свій цифровий код. Випускаються каталоги простих кольорів, за якими можна підібрати потрібний, а потім, скориставшися кодом, замовити потрібну фарбу. Зокрема, так друкуються золотий та срібний кольори.
У каталогах PANTONE для кожного Spot-кольору наводиться чотирифарбове представлення, що дозволяє піддавати їх кольороподілу, однак у цьому випадку є ризик пониження якості друкованої продукції. Професійний же друк здійснюється на машинах з великою кількістю фарбників, наприклад 8 або 12.
Інші моделі кольорів застосовуються, наприклад, для друку "металевими" кольорами по темному тлу. У Європі прийнята система Euro-standart, у США SWOP, і вони розрізняються відтінками.
Кольороподілом називається конвертація зображення з системи RGB у кольори друкарських фарб. Процес здійснюється драйвером принтера або спеціальною програмою, в якій встановлюються параметри конкретної друкарської машини: палітра і баланс фарб, коефіцієнт розтискування крапки, спосіб генерації чорного кольору, максимальний рівень фарби тощо. Плівки з простими кольорами виводять додатково до основних.
Якість друкованого зображення суттєво залежить від досвіду оператора, майстерності друкаря, правильного калібрування всієї системи. Буває, що відтінки спотворюються, і ретельно підібрані на моніторі кольори виявляються на папері бляклими або надто різкими.
Способи заверстування зображень, таблиць та врізів
Верстальник створює оригінал-макет видання із зображень різного походження й форматів:
масиви тексту формуються символами шрифтів (контурна графіка);
елементи оформлення створюються засобами векторної графіки;
унікальні фотоілюстрації редагуються окремо для кожної публікації (растрова графіка);
для мультимедійних видань сюди також додаються звукові та відео-файли й різноманітні програмно-інформаційні компоненти;
велике значення у композиції мають вільний простір, ритм та паузи.
Графічним об’єктам можуть бути надані атрибути: "на передній план", "на задній план", "групувати з іншими об'єктами", "переміщувати разом з текстом" тощо. Для аналогічних маніпуляцій невеликими текстами слід скористатися графічним об’єктом типу «рамка» (фрейм). Численні налаштування доступні через меню, що відкривається правою кнопкою «миші».
У підсумковому документі трансформувати малюнки слід обережно. Всю їх підготовку краще проводити у тих програмах, де вони створені. Єдина безпечна дія — переміщення. Поворот зображень небажаний, бо може спричинити додаткові витрати при обробці зображення і помилки фотовиводу.
Вкрай небажане масштабування. Воно збільшує машинні витрати для розрахунку остаточного зображення, а головне — змінює такі критичні параметри як товщина ліній, градієнт кольору, заливка контурів тощо. Наприклад, лінія завтовшки 0.1 пт при зменшенні вдвічі набуде товщини 0.05 пт і може не з'явиться на плівці чи папері. Аналогічно, трепінг, виконаний засобами векторного пакету, може або стати надміру помітним (при збільшенні), або недостатнім (при зменшенні).
Зображення з їх підписами ілюструють конкретні позиції чи загальну ідею видання. Аналогічним чином використовуються також таблиці й текстові врізи. Застосовують такі варіанти їх взаємного розташування відносно тексту:
ілюстраційна шпальта (рос. полоса) — ціла сторінка, зайнята одною чи кількома ілюстраціями, де текст або відсутній, або займає незначне місце поверх чи поряд із зображенням (це характерно для обкладинок, сторінок художніх альбомів та презентацій, реклами, паковань і т. п.);
для великих високоякісних ілюстрацій застосовується заверстування врозпашку — з переходом із однієї шпальти на сусідню (як правило, на центральному розвороті чи на обкладинці; таким чином, наприклад, в новорічних випусках журналів публікують художні календарі на наступний рік);
заверстування врозріз тексту — коли одна чи кілька ілюстрацій або вріз займають всю ширину сторінки чи колонки, зазвичай між абзацами;
відкрите (згори чи знизу) заверстування — коли ілюстрація розміщена в горішньому чи нижньому кутку сторінки (якщо на повну ширину шпальти, то це називається горищем чи підвалом);
у випадку закритого розміщення між верхнім чи нижнім берегом сторінки та врізом має бути не менше трьох рядків основного тексту;
фоновий малюнок чи орнамент — важливо, щоб він не заважав, а допомагав сприйняттю тексту (задається параметрами Формат > Положення > За текстом);
для вузьких врізів застосовується облямовання текстом (обтікання, рос. оборка); при цьому важливо:
щоб рядки основного тексту не розривалися та не розріджувалися;
щоб між текстом і врізом з усіх сторін були просвіти;
щоб композиція ілюстрації не вступала в протиріччя з композицією шпальти, зокрема, щоб лінія руху або погляд на портреті не впиралися у край сторінки;
часом роблять ступінчасте облямовання текстом для великих фігурних напівфонових зображень;
глухе заверстування — коли неширока ілюстрація чи інший вріз облямовується текстом з усіх сторін (як правило, між колонками);
вихід на поля — коли ілюстрації та інші врізи частково чи повністю розташовуються за бічними межами основного тексту.
випуск за обріз — коли велика ілюстрація або фон виходить на поле обрізки (при цьому bleed, себто виліт на поле обрізу має складати близько 5 мм).
Щоб вирівняти висоту шпальт, вертикальний розмір ілюстрацій бажано робити кратним висоті рядка основного тексту.