Вступ до прикладного шрифтознавства

Напис, зроблений від руки, характеризуються не лише змістом, але також почерком. Так само, на читання написів, зроблених машинним способом, суттєво впливають параметри шрифту.

Маніпуляції шрифтами

При форматуванні тексту після вибору гарнітури (сімейства шрифтів) перш за все задається розмір (кегль), який вимірюється спеціальними типографськими одиницями довжини — пунктами (приблизно 1/3 мм). Пропорційно до кеглю формується міжрядкова відстань (між базовими лініями) — одинарна, полуторна, подвійна чи ще якась інша, яку можна задати у параметрах абзацу.

Для підписів під малюнками та виділень у тексті застосовують курсивне накреслення. Для виділення заголовків — напівжирне накреслення або ПРОПИСНІ літери. Деякі гарнітури мають також варіанти різної насиченості — від світлої до темної (Light, Black) і різної ширини — від вузької до широкої (Narrow, Large).

Деякі накреслення гарнітури Arial:

Black (чорне)

Bold (напівжирне)

Italic (курсивне)

Bold Italic (напівжирне-курсивне)

Narrow (вузьке)

Rounded (округле)…

До цих можливостей програми форматування текстів додають десятки різноманітних шрифтових ефектів: підкреслення, відтінення, зображення контуром, опуклим чи утопленим накресленням тощо. Можна також регулювати ширину знаків для підгонки площі тексту до бажаного розміру (±5%) або для покращення вигляду заголовків (у MS Word: Формат > Шрифт > Інтервал > Масштаб).

масштаб 50% масштаб 150%

У MS Office є компонента WordArt для художнього оформлення коротких написів. До того ж, з розвитком техніки все ширше застосовується кольорове відтворення не лише ілюстрацій, а також і тексту. Але застосування подібних яскравих прикрас вимагає досвіду і розвиненого художнього смаку.

Зразок використання таблиці або рамки (frame)

Д	ля надання текстам ошатного урочистого вигляду здавна вживали буквиці (ініціали). Краще їх взяти з колекцій художніх шрифтів чи замовити художнику, але можна хоча б скористатися відповідною опцією програм форматування (у MS Word: Формат > Буквиця).

Для вставки у текст спеціальних символів можна скористатися системною програмою, що викликається з мню: ПУСК > Стандартные > Служебные > Таблица символов. У текстових програмах також є власні засоби виклику нестандартних символів; зокрема, в меню MS Word: Вставка > Символ > Спеціальні знаки…

Технічні подробиці

У 80-х роках компанія Adobe створила новий галузевий видавничий стандарт — мову форматування PostScript. В її складі було запропоновано нову технологію якісних векторних шрифтів. Проте її висока вартість і трудомісткість спонукала конкурентів до пошуку альтернатив. У 1992 р. компаніями Microsoft і Apple для своїх операційних систем було створено простіший формат True Type Font (ttf), який швидко завоював популярність. Але вже у 1996 р. Adobe залучила Microsoft до створення досконалішого шрифтового формату Open Type (opt), який поєднав переваги своїх попередників.

В операційній системі MS Windows шрифти, як правило, зберігаються в системній папці c:/WINDOWS/Fonts. Кожен файл містить коди кількох сот або навіть тисяч символів — продукт великої праці художників. Файли названі скороченнями від назв шрифтів. Сімейство споріднених за формою та походженням шрифтів професіонали називають гарнітурою.

Переглядаючи вміст шрифтових файлів, можна побачити інформацію про виробників та правовласників шрифту (дивись ілюстрації), а також зразки символів, зібрані у так звані різнобуквиці або риби. Слід наголосити, що не у всіх програмах шрифти відображуються однаково.

Передаючи свій текст на інший комп’ютер, доводиться супроводжувати його файлами використаних екзотичних шрифтів. Більше того — нерідко художньо виконані заголовки та шрифтові композиції зберігаються й передаються не у текстових, а у графічних форматах. Цього клопоту не буде, якщо користуватися загальновживаними гарнітурами Arial або Times New Roman.

Крім алфавітно-цифрового наповнення гарнітури містять також більші чи менші комплекти розділових знаків, починаючи з крапок, ком, дужок, тире кількох розмірів і аж до химерних витворів дизайнерської фантазії. Існують навіть цілі гарнітури, складені виключно зі спеціальних знаків та картинок, наприклад Symbol та Wingdings, що постачаються у складі MS Windows.

Symbol 

Wingdings 

У цих прикладах назва шрифту набрана шрифтом Times New Roman 20,

а далі йдуть зображення, які відповідають цифрам 1,… 9

Спеціалізовані колекції символів створюються для дизайнерських, креслярських, нотних, картографічних та інших галузевих програм. Широкого вжитку в маркуванні товарів набув штрих-код, який також є своєрідним шрифтом.

Деякі елементи конструкції шрифту

Деякі параметри

Рукописні літери мають різний розмір. В друкарській же справі буває потрібно всім знакам відводити однакове поле — наприклад, у простих друкарських пристроях чи текстових дисплеях. Відповідно, було створено моноширинні гарнітури, які нині вважаються дещо архаїчними. У сучасних пропор­ційних гарнітурах враховується ширина знаків.

Подібно до інших зображень, текстові знаки можна формувати точками растру або лініями векторної графіки. Растрові шрифти використовуються, як правило, при обмежених технічних можливостях, наприклад в ході завантаження операційної системи. У більшості інших випадків перевага віддається досконалішим векторним шрифтам, окресленим параболічними кривими другого та третього порядку.

При створенні перших друкарських шрифтів за взірець брали античні написи, вирізьблені на пам’ятниках, печатках і т.п. Звідти походить традиція шрифтів із засічками (Serif) — виступами на кінцях контурів. Друкарі називають такі шрифти антиквенними. У ХІХ столітті їм на противагу почали з’являтися шрифти спрощеного накреслення, без засічок (Sans Serif) — так звані рублені або гротески. Особливої популярності вони набули у середині ХХ століття.

Зразок растрового пропорційного шрифту без засічок

Ще одна характеристика гарнітури — контрастність між товщиною основних та з’єднувальних ліній, характерна для написів ширококінечним пером. Шрифти, побудовані лініями однакової товщини, називаються брусковими.

Arial — зразок пропорційного

брускового шрифту без засічок

Courier New — зразок

моно­ширинного брускового

шрифту із засічками

Times New Roman — зразок

пропорційного контрастного

шрифту із засічками

Comic Sans MS — брусковий

"рукописний" шрифт без засічок

Окрім того, здавна існували рукописні каліграфічні шрифти, різні у кожного писаря, на матеріалі яких створено безліч декоративних шрифтів, мало придатних для набору тексту, і вживаних виключно у заголовках, гаслах, рекламі та інших застосуваннях акцидентних (від латинського «випадок»).

Машинні абетки унормовані міжнародними стандартами ISO. На жаль, для кириличних шрифтів існує кілька конкуруючих кодових таблиць, і це часом породжує проблеми з декодуванням одержаних текстів. Існує також проблема щодо кирилізації шрифтів. Оскільки українських дизайнерів-шрифтовиків значно менше, ніж російських, а тих, у свою чергу, значно менше, ніж англомовних — відповідно, створено багато чудових не-кири­лізованих шрифтів, в яких нема не тільки специфічних українських літер ІЇЄҐ, але навіть російської абетки.

Трохи історії

Витоки писемності губляться у глибинах минулого. Відтак, у сучасних шрифтах фахівці вбачають спадки античних писарів та їх послідовників — середньовічних першодрукарів. Кириличні шрифти, вкорінені у грецькій абетці, розвивалися під впливом латиничних західноєвропейських мод.

При всьому сучасному поліграфічному різноманітті, здебільшого тексти прийнято набирати антиквенними шрифтами. Фундаторами цього стилю були італійські друкарі кінця XV ст., доби гуманістичної культурної революції — Ренесансу. В наступному столітті ця мода поширилася на Францію, Голландію, Англію. Згідно ідей Леонардо да-Вінчі, художники прагнули узгодити форми літер з пропорціями людського тіла.

Поширення друкарства перетворило виготовлення шрифтів із майже ювелірного мистецтва на розповсюджене ремесло. Завдяки розвитку металургії на зміну грубуватій ренесансній гуманістичній антикві були створені витонченіші барокові перехідні шрифти. Виробництво з кінця XVIII ст. гладенького блискучого паперу стимулювало перехід у Англії, Франції та Італії до шрифтів нової або класицистичної антикви. Видатні зразки цього стилю були створені англійським видавцем Д. Баскервіллем та італійським друкарем Д. Бодоні. Знаменитий французький книгар Ф.-А. Дідо запропонував на основі базових шрифтів створювати їх тонкі, вузькі, жирні, широкі та інші накреслення.

Декоративні друкарські шрифти XVIII—XIX століть

У каталогах авторитетної фірми Monotype цей шрифт,

часто вживаний у рекламі ХІХ–ХХ ст., називається Figaro

Обриси літер несуть певну культурну інформацію, подібно до людського почерку чи інтонацій голосу. У своїй праці «Типографіка»  видатний швейцарський  друкар і графічний дизайнер ХХ століття Еміль Рудер акцентував, що в антиквенних шрифтах втілено національні особливості їх творців — славетних шрифтовиків XV–XVIII століть: «шрифт Бодоні пов'язаний з італійською мовою, Гарамон — з французькою, а Кезлон — з англійською. Вжитий у наборі іншою мовою, шрифт може завдати виданню відчутної естетичної втрати. Скажімо, Бодоні в німецькому на­борі, — вже не той шрифт…». Недарма сказано, що сучасні нації створені друкарським верстатом.

Руські першодрукарі XVI ст. брали за взірці вітчизняні рукописні видання, традиція яких відома з ХІ ст. На початку XVIII століття цар Петро І за голландськими зразками власноручно навів лад у тодішньому різнобої написань, результатом чого став гражданський шрифт.

На початку ХІХ ст., з розвитком рекламної індустрії виник попит на новітні небачені шрифти. Тепер моду диктувала Англія — „промислова майстерня світу”. Пошуки форм йшли у різних напрямках — історизму, спрощення, декоративності.

Санкт-Петербурзьке відділення німецької шрифтолитні Бертгольд у 1901 р. випустило кирилізовану гарнітуру Латинська. На її основі у 30-х рр. в СРСР було створено гарнітуру Літературна, яка лише у 90-ті роки була витіснена гарнітурою Таймс. У 1910 р. на замовлення Академії наук та сама фірма створила відому гарнітуру Академічна. Шрифтовий фонд спадкоємців цієї фірми, накопичений протягом півтора століття, нині відомий як один з найбільших у світі.

Основоположником українського книжкового дизайну ХХ століття можна вважати Георгія Нарбута (1886–1920). У 1916 р. він почав роботу над новітньою українською абеткою, у 1917 р., повернувшися з Санкт-Пе­тербургу в Україну, активно включився у створення Української академії мистецтв, був обраний її першим ректором. Інший лідер тодішньої української книжкової графіки — Василь Кричевський (1872–1952).

До 30-х років у всіх радянських друкарнях використовувалися дореволюційні набірні шрифти, досить схожі між собою. Лише у 1938 р. при московському НДІ поліграфічної промисловості рішенням союзного уряду було організовано лабораторію шрифту, на базі якої 1946 року створено відділ нових шрифтів.

Книжкова графіка Георгія Нарбута і Василя Кричевського

В московському НДІ Поліграфмаш у 1949–61 рр. під назвою гарнітура Шкільна було адаптовано родину антиквенних шрифтів Century, створену на межі ХХ ст. для однойменного американського журналу.

На противагу спрощеним рубленим шрифтам, у 1932 р. для консервативної лондонської газети The Times фірмою Monotype було створено антиквенний набірний шрифт Times New Roman, який донині з кожним роком завойовує все ширшу популярність. На його основі народилося безліч клонів з різними назвами. І лише у 90-ті роки історики звернули увагу, що загальновизнаний автор цього бренду — барон Стенлі Морісон — був швидше авторитетним художнім редактором, ніж дизайнером-практиком. Керуючи цією роботою, він безцеремонно запозичив ряд прототипів, розроблених менш пробивними, хоча й більш креативними колегами.

Помітним явищем європейської культури ХХ ст. був конструктивізм з його гаслом: «Форма визначається функціями!», особливо актуальним після жахів світових воєн у відбудовчі часи. Ця тенденція відгукнулася рубленими шрифтами Futura (Німеччина, 1928) та Helvetica (Швейцарія, 1957). На основі останнього у 1982 р. для компанії Monotype Typography було створено нео-гротескову гарнітуру Arial MT, зразки якої наведено вище. Рублені шрифти стали одним із символів ХХ століття, хоча ряд фахівців вважають їх надто жорсткими, втомливими, а відтак непридатними для набору великих масивів тексту.

Аріель — дух повітря й втілення свободи у п'єсі Шекспіра «Буря». У деяких релігіях — «лев божий», який випадково створив матеріальний світ; в іудаїзмі його називають Єговою.

Деякі набірні та художні шрифти

Велику роль у розробці шрифтів та об’єднанні шрифторобів відіграла заснована у Нью-Йорку в 1970 р. The International Typeface Corp. (ITC). Саме в цей час, завдяки впровадженню фотонабору, видавнича галузь почала позбавлятися громіздких металевих друкарських форм, зробивши крок у пост-Гутенбергівську добу.

У пост-радянських країнах широко використовуються антиквенні кириличні гарнітури, названі прізвищами їх розробників — московських шрифтовиків Г. Баннікової (1946), М. Кудряшова (1953), С. Телінгатера (1959), В. Лазурського (1962) тощо. На 1971 р., згідно ГОСТ 3489–71, вітчизняна бібліотека шрифтів складалася з 38 кириличних гарнітур 114 накреслень загального користування, ряду гарнітур азіатських мов а також 24 гарнітур текстового і заголовкового набору, розроблених спеціально для московських видань — газет "Правда", "Известия", "Комсомольская правда", журналу "Огонек".

До початку 90-х рр. вітчизняна бібліотека вже налічувала 192 гарнітури понад трьохсот накреслень. Проте через консерватизм до 50% всіх видів друкарських видань, включаючи художню, учбову, дитячу й технічну літературу, набиралися Літературною гарнітурою, яка з часом поступилася місцем гарнітурі Таймс.

Придбання шрифту відбувалося так: друкарня подавала заявку до Головпостач­збуту Держкомвидаву СРСР, який її прискіпливо розглядав. При щасливому перебігу подій друкарня одержувала комплект матриць. Їх використання було під пильним наглядом контролюючих органів, які стояли на сторожі інформаційної монополії. Саме вони щосили опиралися інформатизації радянського суспільства.

При ознайомленні зі шрифтами вражає їх велика кількість. В установку операційної системи MS Windows, невідь нащо, входить кілька десятків гарнітур. Ця купа неконтрольовано збільшується при встановленні інших програм. Відтак, у кожному комп’ютері з часом накопичується унікальне звалище шрифтів. На практиці ж користуються лиш невеликою часткою всього шрифтового багатства, орієнтуючись на стандарти, нормативи, місцеві традиції та моди. Для зручності вибору на кожному комп’ютері слід надрукувати колекцію зразків гарнітур, і тримати їх на видноті.

Чимало схожих гарнітур з різними назвами створено шляхом клонування, внесенням дрібних удосконалень і присвоєнням оригінальних назв, що лиш збільшують плутанину. Цим грішать не лише видавничі пірати, але також поважні фірми, які прагнуть увічнити своє ім’я у модних шрифтових брендах.

Шрифтово-орнаментальні композиції Анатолія Панамаренка

Дмитро Ростовцев (м. Суми). Шрифт "ДР Галушки"

— призер другого міжнародного конкурсу "ТайпАрт"