4. Класифікація економічних збитків

Розгляд претензій на підприємстві передбачає насамперед класифікацію економічних збитків, що дає змогу ефективно організувати економічні відносини всередині самого підприємства у відповідності до принципів відшкодування збитків (рис. 4.1).

Економічний збиток означає матеріальні втрати, непродуктивні витрати, втрачену вигоду.

Матеріальні втрати - невиконання норм, нормативів, лімітів, втрати, крадіжки, порчі, брак виробництва, його виправлення, аварій­ні та позапланові ремонти.

Непродуктивні витрати - анулювання замовлень, утримання облад­нання в період простоїв, простоїв робітників, понадпланові роботи тощо.

Втрачена вигода - невиконання договірних зобов'язань за обся­гами поставок, невиконання договірних зобов'язань за строками по­ставок, невиконання строків впровадження нової техніки, не було укладено вигідного для підприємства замовлення тощо.

До причин виникнення збитків відносять;

- порушення договірних зобов'язань за обсягами, номенклатурою, якістю та термінами поставок продукції або сировини, виконання ро­біт чи надання послуг;

- недотримання норм, нормативів і лімітів;

- втрати;

- крадіжки;

• аварійні та позапланові ремонти;

• анулювання замовлень;

• простоювання обладнання, робітників тощо.

Згідно з характером збитків та причинами їх виникнення відбуваєть­ся відшкодування збитків у межах визначених санкцій. Так, з резервно­го фонду підприємства виробничим підрозділом підприємства відшко­довуються прямі збитки у вигляді непродуктивних втрат і втрат через несвоєчасне, некомпетентне або неякісне забезпечення матеріально-технічними ресурсами, несвоєчасне інформування про знаття замов­лення чи зміни в технічній документації. Претензії підрозділів у таких випадках пред'являються відповідним відділам та службам підприємс­тва, винним у виникненні збитків. Робітники відділів та служб підпри­ємства, безпосередньо винні у втратах, повинні частково відшкодувати їх. Такі робітники підлягають депреміюванню.

За рахунок депреміювання із фонду оплати праці підприємства по­повнюється резервний фонд.

Виробничі підрозділи відшкодовують із власного прибутку втрати підприємства в сумі сплачених штрафів за претензіями у зв'язку з не­виконанням договірних зобов'язань за поставками продукції сторон­нім організаціям. Крім цього, виробничі підрозділи із власного чисто­го прибутку відшкодовують втрати, які виникли в результаті невико­нання встановлених норм, нормативів і лімітів.

Аналогічно формуються взаємовідносини між підрозділами під­приємства. Основні виробничі підрозділи за рахунок власного прибу­тку відшкодовують втрати від несвоєчасного та неякісного ремонтно­го і транспортного забезпечення. У випадку, коли прямі економічні збитки стосуються фонду споживання, сума збитків переводиться із фонду оплати праці підрозділу, якому виставлено санкції. У відповід­ний фонд підрозділу, який їх пред'явив, у розмірі виплаченої заробіт­ної плати в період простоїв та доплат за понаднормові роботи.

До основних наслідків порушення договірних зобов'язань у біль­шості випадків належать:

• простої і форсування виробництва;

• заміна матеріалів і комплектуючих виробів;

• усунення недоліків в одержаній продукції;

• повернення неякісної або некомплектної продукції;

• брак від прихованих дефектів в одержаних матеріалах і комплектуючих виробах;

• доставка продукції прискореним способом;

• купівля продукції в іншого продавця або виготовлення її своїми силами;

• зміна асортименту продукції;

• зниження якості продукції;

• втрата або пошкодження майна;

• зменшення обсягу виробництва тощо.

Залежно від характеру збитків та причин їх виникнення використо­вують різні джерела відшкодування збитків:

- собівартість продукції;

• прибуток;

• фонд оплати праці;

• накладні витрати.

За умов необ'єктивного визначення розмірів збитків, їх характеру, джерел відшкодування система економічних взаємовідносин сама со­бою може завдати збитків економіці підприємства.

Взаємна економічна відповідальність підприємства та його підрозді­лів реалізується через систему розрахункових і штрафних санкцій. Роз­рахункові санкції відображають реальну величину економічних збитків, але викликають постійні суперечки стосовно цієї величини. Штрафні са­нкції визначаються за допомогою спеціальних розрахункових методик.

Величина збитків розраховується на основі діючих у потерпілої сторони норм, тарифів і цін. Наднормативні фактичні витрати відшкодуванню не підлягають.

У разі, коли потерпілій стороні завдано збитків кількох видів, то вони обчислюються за кожним видом окремо, після чого підсумовуються. При цьому важливо уникати повторного урахування деяких втрат.

Збитки обчислюються за наслідками порушень договірних зобов'язань незалежно від змісту цих порушень. Одне й те саме порушення може спричинити різні наслідки. Наприклад, через поставки неякісних компле­ктуючих зменшується обсяг виробництва, і виникає необхідність їх замі­ни. І навпаки, різні порушення можуть привести до одного наслідку. На­приклад, несвоєчасна поставка матеріалів і порушення графіка ремонтних робіт зумовлюють простої і форсування виробництва.