Дати загальну психологічну характеристику поняттям «етнічні групи», «національна свідомість» та «національний характер». Розкрити психологічні особливості українського національного характеру.

Этнос - межпоколенная группа людей, объединенная длительным совместным проживанием на определенной территории, общим языком, культурой и самосознанием.

«етнічні групи»

Этнические группы - наиболее распространённое в науке обозначение этнической общности (народа, этноса), под которой понимается группа людей общей идентичности, обладающая общим самосознанием, разделяющая общее название, находящаяся в фундаментальных связях с другими общностями.

Характеристики этнических групп:

● большие по количеству; ● долго существуют; ● сложились исторически; ● имеют сложную структуру.

Этническое (национальное) самосознание - это осознание народом себя как этнической общности, выделение из окружающего мира и оценка в нем своего места.

Національна свідомість - це сукупність соціальних, економічних, політичних, моральних, етичних, філософських, релігійних поглядів, норм поведінки, звичаїв і традицій, ціннісних орієнтацій та ідеалів, в яких виявляються особливості життєдіяльності націй та етносів.

Основними складовими виступають:

● сприйняття оточуючого світу та ставлення до нього; ● усвідомлення національно-етнічної належності; ● ставлення до історії та культури своєї національно-етнічної спільноти, до представників інших націй; ● патріотичні почуття та патріотична самосвідомість; ● усвідомлення національно-державної спільності.

Виокремлюють два рівні національної свідомості:

1) буденна свідомість - (це повсякденні потреби, інтереси, система цінностей, що виявляються у національному характері людей; та звичаї та традиції, в яких закодована соціальна пам'ять народу, нормативи діяльності із покоління в покоління)

2) теоретична свідомість (це норми, цінності та зразки поведінки ідеологія нації;).

«Національний характер»

- це система ставлень конкретної етнічної спільності до різноманітних сторін оточуючої дійсності, що виявляється у стійких стереотипах їх мислення, емоційних реакціях і поведінці в цілому.

Якості національного характеру необхідно вивчати, аналізуючи національні традиції, звичаї, вірування, історію та природні умови життя.

Класифікація народів за психічними функціями (мислення, емоції, відчуття та інтуїція) була здійснена К.Г. Юнгом. За цими функціями вченому вдалося виокремити відповідні психологічні типи: мисленнєвий, емоційний, сенсорний та інтуїтивний типи.

Національний характер має такі властивості:

- у ньому зафіксовано типові риси, які сформовані неоднаковою мірою і присутні в різноманітних поєднаннях у більшості представників етносу; він у жодному випадку не є простою сумою якостей окремих людей;

- неповторними є не риси чи їх сума, а структура характеру;

Джерелами становлення національного характеру виступають: сім'я, батьківський дім, рід, природне оточення. Національний характер складається повільно, упродовж століть і тому не може змінюватися швидко.

Особливості українського національного характеру

За результатами досліджень Д. Чижевського ("Нариси з історії філософії на Україні") основними позитивними і негативними рисами національного характеру українців є:

негативні риси взаємне нерозуміння; схильність до анархізму; неузгодженість між словом і ділом; мрійливість; Майже всі дослідники відзначають таку характерологічну рису українців, як індивідуалізм. Основні її прояви – це волелюбність (нескореність, незалежність, самостійність), хазяйновитість (працелюбність, ощадливість, почуття власника), честолюбство (прагнення до самовиявлення, наполегливість, спрямованість, “упертість”), оптимізм (упевненість, переконаність, життєрадісність, веселість, гумористичність). Недостатня розвиненість соціальної волі також виокремлюється багатьма дослідниками українського етносу. ІІ. Тестові завдання з дисциплін, які включені до комплексного державного екзамену Із поданого переліку оберіть одну правильну відповідь: 1. Виберіть з наведених нижче ознак ті, які характеризують працю: б) діяльність, спрямована на одержання результату, що задовольняє матеріальні й духовні потреби людей; 2. Провідною діяльністю у старшому шкільному віці є: б) учбово-виробнича діяльність;