2. Основні групи бад до їжі. Нутрицевтики. Парафармацевтики. Пробіотики. Пребіотики. Класифікація біологічно активних добавок до їжі

Групи БАД

Підгрупи БАД

1	2
Нутріцевтики – додаткові джерела нутрієнтів (харчових речовин)	Джерела переважно білка і амінокислот; Джерела переважно ессенціальних жирних кислот, ліпідів і жиророзчинних вітамінів: на основі рослинних масел, на основі рибного жиру. Джерела переважно вуглеводів і сахарів; Джерела переважно водорозчинних вітамінів; Джерела переважно мінеральних речовин (макро – і мікроелементів); Джерела переважно харчових волокон.
Парафармацевтики – джерела речовин, які володіють фізіологічною активністю	На рослинній основі: сухі, рідкі. На основі переробки тваринної сировини: М’ясомолочної сировини і субпродуктів, риби і морепродуктів.
Пробіотики – джерела живих мікроорганізмів, їх структурних компонентів і метаболітів.	Пробіотики на основі чистих культур мікроорганізмів; Пробіотики змішаного складу (з додаванням амінокислот, мікроелементів, моно – і дисахаридів і др.)

Основні види сировини для виробництва БАД до їжі:

• продукти тваринного, рослинного, мінерального і мікробного походження, їх компоненти чи синтетичні аналоги, нешкідливі для людського організму;

• продукти, які використовуються людством в історичний відрізок часу;

• продукти, які входять до раціону харчування сучасної людини;

• видалені і очищені компоненти їжі і їх синтетичні аналоги;

• умовно харчові і нехарчові продукти, які містять біологічно активні речовини, необхідні для нормального функціонування організму людини, і аналогічні тим, які він повинен отримувати з їжею.

Забороняється:

• використовувати в складі БАД рослини, які містять токсичні, сильнодіючі і наркотичні компоненти, а також гормони і антибіотики;

• використовувати в якості джерела біологічної сировини матеріали ризику прионних захворювань: а) череп (включаючи мозок і очі), піднебінні мигдалини і спинний мозок биків (корів), кіз (козлів), вівці (баранів) старші 12 місяців чи які мають корінні різці, що прорізаються; б)селезінку овець (баранів) і кіз (козлів).

Не допускається:

- використання при виробництві БАД до їжі рослинної сировини і продукції тваринництва, які отримані з використанням генної інженерії (трансгенних продуктів) без особливого дозволу Міністерства Охорони України.

Нутріцевтики – біологічно активні добавки до їжі, які використовуються для корекції хімічного складу їжі людини (допоміжні джерела поживних речовин - нутрієнтів).

Представники цієї групи БАД являються, як правило, природними інгредієнтами їжі, які проявляють в організмі біологічну активність чи вказують на нього фізіологічний вплив.

До них відносять вітаміни і вітаміноподібні речовини, поліненасичені жирні кислоти, фосфоліпіди, окремі макро – і мікроелементи, незамінні амінокислоти, деякі моно – і дисахаридів, а також харчові волокна – целюлоза, пектини і ні.

Вітаміни – низькомолекулярні органічні з’єднання різноманітної хімічної природи, які виступають біорегуляторами процесів, що протікають і живому організмі. Організм людини не синтезує вітаміни чи синтезує їх в недостатній кількості (нікотинова кислота, вітамін D), тому повинен отримувати їх з їжею.

Вітаміноподібні речовини – це група речовин, які володіють рядом властивостей, які відносяться до істинних вітамінів.

Відомо два види недостатності вітамінів:

• авітаміноз – глибокий дефіцит того чи іншого вітаміну з розгорнутою клінічною картиною хвороботворного стану нестачі: при дефіциті вітаміну С – цинга, вітаміну D – рахіт, вітаміну В₁ – захворювання бері - бері, вітаміну РР – пелагра, вітаміну В₁₂ – перніциозна анемія;

• гіповітаміноз – стан помірного дефіциту з стертими не специфічними проявами, такими як втрата апетиту, швидка втома, дратливість, і окремими мікросимптомами: кровотеча ясен, відшелушення і сухість шкіри, ломкість волосся і ін.

Основні причини гіпо – і авітамінозів:

• недостатнє надходження вітамінів до їжі;

• пригнічення кишкової мікрофлори, яка продукується вітамінами;

• порушення асиміляції вітамінів;

• підвищена потреба в вітамінах у зв’язку з особливими фізичними станами організму, захворюваннями чи кліматичними умовами;

• вроджені порушення обміну і функції вітамінів.

Рекомендовані рівні споживання вітамінів

Вітаміни	Адекватний рівень споживання, на добу	Верхній допустимий рівень споживання, на добу
Вітамін С, мг	70	700
Вітамін А, мг	1	3
Вітамін D, мкг	5	15
Вітамін E, мг	15	100
Вітамін B1, мг	1,7	5,1
Вітамін B2, мг	2,0	6,0
Вітамін B6, мг	2,0	6,0
Вітамін PP, мг	20	60
Фолієва кислота, мкг	400	600
Вітамін B12, мкг	3	9
Пантотенова кислота(і її солі), мг	5	15
Біотин, мкг	50	150
Вітамін К, мкг	120	360

Прийняті рівні введення вітамінів для корекції вмісту мікронутрієнтів звичайно перевищують рівні середньодобової потреби в них в декілька раз. Для різних вітамінів максимальне перевищення рівня його введення в порівнянні з нормою споживання не однаково:

• вміст вітамінів А,D,B₁, B₂, B₆, B₁₂, ніацину, фолієвої кислоти, пантотенової кислоти, біотину не повинно перевищувати добову потребу більш ніж в 3 рази;

• вміст вітаміну Е і С – більш чим в 10 раз.

Мінеральні елементи – неорганічні складові частини їжі, які являються незамінними харчовими речовинами.

В групу незамінних входить 21 мінеральний елемент.

Класифікація життєво необхідних макро- та мікроелементів.

Класифікація

Елементи

1	2
Незамінні макроелементи – елементи, які складають більше 0,005% маси тіла	Кальцій
	Фосфор
	Калій
	Сірка
	Натрій
	Хлор
	Магній
Незамінні мікроелементи – елементи, які складають менше 0,005% від маси тіла	Залізо
	Цинк
	Йод
	Селен
	Мідь
	Марганець
	Фтор
	Хром
	Молібден
	Ванадій
	Нікель
	Кремній
	Миш’як
	Кобальт
Елементи, незамінність яких досі не встановлена, але є дані про їх участь в біологічних реакціях	Барій, Олово, Бром, Стронцій, Кадмій.
Елементи, участь яких в біологічних реакціях не виявлено	Золото, Срібло, Алюміній, Ртуть, Вісмут, Галій, Свинець, Бор, Літій І іще 20 елементів

Основні загальні функції мінеральних речовин:

• підтримання кислотно –лужної рівноваги;

• регуляція біохімічних реакцій;

• формування і розвиток тканин організму;

• нормалізація водного обміну

Поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК).

Характеристика поліненасичених жирних кислот (ПНЖК):

• не синтезуються тваринним організмом; їх відсутність в їжі викликає симптоми недостатності жирних кислот (ліноленова, лінолева);

• синтезуються в організмі і здатні усувати симптоми недостатності (метаболіти лінолевої і ліноленової кислот).

Поліненасичені кислоти утворюють два сімейства:

• омега – 3 (чи n - 3) – поліненасичені жирні кислоти (х=1):

• α – ліноленова кислота (С _18:3);

• ейкозапентоєнова кислота (С _20:5);

• докозагексаєнова кислота (С _22:6);

• омега – 6 (чи n - 6) – поліненасичені жирні кислоти (х=4):

• лінолева кислота (С _18:2);

• γ – ліноленова кислота (С _18:3);

• арахідонова кислота (С _20:4).

Фізіологічне значення поліненасичених жирних кислот пов’язано з двома основними функціями, якими являються:

1. Синтез арахідонової кислоти, який являє собою:

• найважливіший компонент кліткових мембран в складі фосфоліпідів (25%);

• головний попередник простогландинів;

• попередник простациклінів і тромбоксанів, які підтримують нормальну згортаємість крові за рахунок тонкого балансу (роль ейкозапеноєнової кислоти).

2. Вплив на ліпідний склад і атерогенний потенціал крові, який пов’язаний з співвідношенням поліненасичених (ПНЖК) і насичених (НЖК) жирних кислот. При співвідношенні 1,5:2.0 відбувається:

• прискорення метаболізму холестерину в печінці за рахунок активації лецитинхолестеринацетилтрансферази;

• збільшення виділення холестерину з каловими масами;

• зменшення утворення атерогенних фракцій ліпопротеїнів.

Вміст деяких незамінних жирних кислот в жирах (мас, %)

Вид масла, жиру	Лінолева кислота	Α – Ліноленова кислота	Арахідонова кислота
Соняшникове масло	59,8	-	-
Соєве масло	50,9	10,3	-
Оливкове масло	12,0	-	-
Хлопкове масло	50,8	-	-
Масло коров’яче (пряжене)	1,7	0,6	0,09
Свинячий жир	8-9	0,7	0,5
Яловичий жир	2-5	0,6	0,1
Баранячий жир	3-4	0,9	0,1
Трісковий жир	0,3-2	0,4	1-4

Симптоми недостатності ПНЖК в раціоні харчування:

• пригнічення росту молодого організму;

• пригнічення репродуктивної функції;

• виникнення дерматитів;

• зменшення коагулюючих речовин крові;

• ковилання артеріального тиску.