Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Основи філософських знань.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
531 Кб
Скачать
☆

3. Діалектика і метафізика

Альтернативність осмислення проблем буття має місце і в підходах до з'ясування проблем розвитку, розкриття його сутності, методів пізнання тощо. Йдеться про діалектику і метафізику як певні альтернативні філо­софські концепції. Почнемо з визначення самих понять "діалектика" і "ме­тафізика".

Поняття "діалектика", якщо розглядати його в історико-філософському аспекті, має декілька визначень: 1) в античній філософії поняття "діалектика" означало мистецтво суперечки, суб'єктивне вміння вести по­леміку — вміння знайти суперечності в судженнях супротивника з метою спростування його аргументів. Гегель одним з перших звернув увагу на таку особливість античної діалектики, підкресливши, що остання має відно­шення до логіки самого процесу пізнання. "Діалектику, — писав він, — часто розглядали як якесь мистецтво, неначе вона ґрунтується на якомусь суб'єктивному таланті, а не належить до об'єктивності поняття"; 2) під поняттям "діалектика" розуміють стиль мислення, який характеризується гнучкістю, компромісністю; 3) діалектика — це теорія розвитку "абсолют­ної ідеї", "абсолютного духу" (у Гегеля); 4)діалектика — це вчення про зв'язки, що мають місце в об'єктивному світі; 5)діалектика — це теорія розвитку не лише "абсолютної ідеї", "абсолютного духу", як у Гегеля, а й розвитку матеріального світу, як у Маркса, яка враховує різнобічність ре­чей, їх взаємодію, суперечності, рухливість, переходи тощо; 6)діалекти­ка — це наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспіль­ства і пізнання; 7) діалектика — це логіка, логічне вчення про закони і форми відображення у мисленні розвитку і зміни об'єктивного світу, про­цесу пізнання істини. Елементи такого погляду на діалектику ми знаходимо вже в античній філософії, у вченні Геракліта, Арістотеля та інших. Найбільш яскраво таке розуміння діалектики виявляється у філософії Канта і особли­во Гегеля. Так, Кант розрізняє загальну і трансцендентальну логіку. Першу він вважав формальною, другу — діалектичною, оскільки остання вивчає розвиток знань і не відхиляється від їх змісту. Що ж до Гегеля, то він вперше дав всебічно розроблену систему діалектики як логіки мислення, абстрагування, створення понять; 8) діалектика — це теорія пізнання, яка враховує складність і суперечливість останнього, зв'язки суб'єктивного і об'єктивного в істині, єдність абсолютного і відносного тощо, використо­вуючи в цьому процесі основні закони, категорії і принципи діалектики, їх гносеологічні аспекти; 9) діалектика — це загальний метод, методологія наукового пізнання, творчості взагалі.

Отже, діалектика як філософська концепція має ряд визначень, які дають уявлення про різні її сторони, різний зміст. В даному розділі йти­меться про діалектику як про теорію розвитку, як логіку і як теорію пізнан­ня. Відповідно до цього будуть розглянуті і альтернативність діалектики метафізиці. Що таке метафізика?

Термін "метафізика" означає: 1) "мета" (з грецької— між, після, через) — префікс, що характеризує проміжний стан речі, її зміну, пере­міщення тощо; 2) в сучасній науці вживається для позначення складних систем, наприклад, метатеорія (теорія про теорію), метаматематика, мета­логіка, метагалактика. "Фізика" — природа, наука про природу, що вивчає загальні властивості матеріального світу. Термін "метафізика" дослівно означає "після фізики". Даний термін був вперше застосований у зв'язку з класифікацією філософської спадщини Арістотеля Андроніком Радоським (1-е століття до нашої ери), який об'єднав різні лекції і замітки Арістотеля з філософії під такою назвою. Згодом термін "метафізика" набув іншого, більш широкого філософського значення.

Поняття "метафізика" в історико-філософському аспекті має ряд зна­чень: 1) метафізика — це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття (існування світу); 2) метафізика — це синонім філософії; 3) метафізика в переносному розумінні (буденному) вживається для означення чогось абстрактного, малозрозумілого, умоспоглядального; 4) метафізика — це наука про речі, спосіб з'ясування світоглядних питань (сенс життя, основне питання філософії тощо), які не піддаються осягнен­ню за допомогою експерименту та методів конкретних наук; 5) метафізи­ка — це концепція розвитку, метод пізнання, альтернативний діалектиці. В значенні "антидіалектика" термін "метафізика" запровадив у філософію Гегель.

В чому ж виявляється альтернативність діалектики і метафізики як двох концепцій розвитку і методів пізнання?

1. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні зв'язку старого і нового, того, що є, з тим, що виникає і чому належить майбутнє. Питання стоїть так: нове повністю відкидає старе чи якось його утримує для свого подальшого розвитку? Старе повністю зникає чи в "знятому" вигляді залишається в новому?

З точки зору метафізики як концепції розвитку і методу пізнання старе повністю відкидається новим, оскільки вони є протилежностями, які виключають одна одну. Це щось подібне до абсолютного знищення старо­го. Однак в об'єктивній дійсності все відбувається значно складніше. Роз­виток необхідно включає в себе і старе, тобто все те, що необхідне для дальшого розвитку нового. А це вже діалектичний погляд на процес зв'яз­ку нового зі старим, протилежний метафізиці, про що вже йшлося вище.

  1. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні джерела розвитку, руху, зміни. Фактично метафізика його серйозно і не досліджує, обмежуючись уявленням про "першопоштовх" як джерело руху, тобто знаходить його поза самими предметами і явищами, що є недо­статнім з точки зору науки, діалектики. Остання таке джерело руху і роз­витку вбачає у внутрішній суперечності речей і явищ, в саморусі матерії через ці суперечності.

  2. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні "механізму" розвитку, способу переходу від старої до нової якості. З точки зору метафізики таким "механізмом" є зміна, рух як процес зменшення чи збільшення, тобто як кількісне перетворення існуючого поза якісними змінами, стрибкоподібним розвитком, коли виникає нова якість на основі кількісних змін.

  1. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється також в розумінні спрямованості розвитку. Чи йде розвиток сутнього по прямій, по колу чи якимось іншим шляхом? Це досить важливе філософське питання, яке з'ясовується, тлумачиться метафізикою і діалектикою протилежно. Діа­лектика, як відомо, виходить з того, що розвиток йде не по колу, не по прямій, а по аналогії зі спіраллю, оскільки в процесі розвитку є повтори, повернення назад, відтворення того, що було, однак повторення, повер­нення, відтворення на більш вищій, ніж попередня, основі, виникнення тих елементів, яких не було і які набуваються в процесі розвитку, даючи свідчен­ня про поступ, якісне зростання, становлення нового. Таке уявлення, зви­чайно, дає діалектика як сучасна методологія відображення дійсності.

  2. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в самому стилі мислення, усвідомлення дійсності. Для метафізики характерна од­нобічність, абсолютизація, прямолінійність, закостенілість, негнучкість. З точки зору діалектики, щоб справді знати предмет, необхідно охопити, вивчити всі його сторони, всі зв'язки і опосередкування. Треба брати пред­мет в його розвитку, саморусі, зміні. Практика людини повинна ввійти в повне визначення цього предмета як критерій істини.

  3. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні суті істинного знання. Якщо діалектика виходить з того, що істинне знання предмета досягається через суперечливий синтез його протилежних визна­чень, то метафізика істинність такого знання обмежує принципом "або-або", "або те, або інше", синтез протилежних визначень виключається.

  4. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні і самої суті пізнання. Метафізика розглядає його як результат, діалекти­ка — як процес. Останнє дає змогу охопити суперечливу єдність абсолют­ної і відносної істин, показати їх складність, діалектику зв'язку, якісні переходи від емпіричного до теоретичного рівнів.

  5. І, нарешті, останнє. Альтернативність метафізики і діалектики ви­ являється в тяжінні першої до побудови однозначної, статичної і умогляд­ної картини світу, до підміни дійсно цілісного осягнення його абстрактни­ми конструкціями, перенесенням закономірностей розвитку окремих сфер дійсності на весь світ в цілому, намагаючись дати завершену і незмінну світоглядну систему, що, з точки зору діалектики, є недостатнім і тому неприйнятним.

Говорячи про альтернативність метафізики і діалектики, необхідно, однак, підкреслити, що метафізика — це не є щось нелогічне, нерозумне, безрезультатне. Метафізика — це історично неминучі філософська теорія розвитку і метод пізнання, які мають певні здобутки в розвитку філософії, її категорійного апарату. Наприклад, метафізика дала змістовну трактуван­ня таких важливих проблем, як співвідношення свободи і необхідності, з'ясувала природу загальних понять, суттєво збагатила понятійний і термі­нологічний словник філософії тощо. Однак з розвитком науки метафізика виявила свою недостатність і поступилась діалектиці як більш сучасному методу пізнання, усвідомлення дійсності.

Таким чином, історично склались дві альтернативні концепції — ме­тафізика і діалектика. Вони є протилежними з ряду важливих, фундамен­тальних начал, а саме: джерела розвитку, руху та зміни; розуміння зв'язку старого і нового; переходу від старої якості до нової; спрямованості роз­витку; в розумінні суті істинного знання; суті пізнання; стилі самого мис­лення, а також у побудові наукової картини світу.