- •Блок 1. Гуманістичний зміст історії виникнення і розвитку філософії
- •1.1. Філософія і світогляд.
- •2.Історичні типи світогляду.
- •3. Філософія як ядро філософського типу світогляду.
- •1.2. Предмет і функції філософії.
- •1. Предмет і об'єкт філософії.
- •2. Функції і призначення філософії.
- •1.3. Філософія Стародавнього світу
- •1. Зародження філософії на Стародавньому Сході.
- •2. Філософія Стародавньої Індії.
- •3. Філософія Стародавнього Китаю.
- •Тест №1. Філософія і світогляд.
- •Тест №2. Предмет і функції філософії.
- •Тест №3. Філософія Давньої Індії та Давнього Китаю.
- •Блок 2. Історія філософської думки доби відродження і нового часу
- •1. Відродження спадщини античної філософії і культури.
- •2. Вчення про людину.
- •3. Філософія і наука.
- •4. Філософія і релігія.
- •5. Філософія і політика.
- •2.2. Філософія Нового часу. Раціоналізм.
- •1. Філософія раціоналізму.
- •2. Філософія р. Декарта.
- •3. Філософія б.Спінози.
- •4. Філософія г. Лейбніца.
- •2.3. Філософія Нового часу. Емпіризм.
- •1. Філософія емпіризму.
- •2. Філософія Дж. Локка.
- •3.Філософія д. Юма.
- •Тест №1. Філософія Відродження.
- •Тест №2. Філософія Нового часу: раціоналізм.
- •Тест №3. Філософія Нового часу: емпіризм.
- •1. Кому належить авторство тези "Світ — це комплекс моїх відчуттів"?
- •Блок 3. Історія філософської думки. Німецька класична філософія та її критика
- •1. Докритичний період філософії і.Канта.
- •2. "Критика чистого розуму" — основні ідеї.
- •3. "Критика практичного розуму" — основні ідеї.
- •4. "Критика здатності судження" — основні ідеї.
- •3.2. Німецька класична філософія. Розвиток.
- •1. Філософія й.Г. Фіхте.
- •2. Філософія ф.В. Шеллінга.
- •3. Філософія г.В.Ф. Гегеля.
- •Сучасна філософія. Критика гегелівської філософії.
- •1.Філософія л. Фейєрбаха. Філософський персоналізм.
- •2. Філософія к. Маркса. Філософія марксизму.
- •3. Філософія а. Шопенгауера. Філософія життя.
- •Тест №1. Німецька класична філософія: і.Кант
- •Тест №2. Німецька класична філософія після Канта
- •Тест №3. Сучасна філософія (критика філософії г.Гегеля).
- •Блок 4. Філософська думка в україні
- •1. Становлення української філософії.
- •2. Філософія г.С. Сковороди.
- •3. Філософія 19 — початку 20 століття.
- •4. Сучасна українська філософія.
- •Тест №1. Українська філософія.
- •Блок 5. Онтологія і гносеологія
- •1. Філософський зміст проблеми буття.
- •3. Діалектика і метафізика
- •Основні проблеми гносеології
- •1.Сутність та структура пізнавального процесу. Пізнання як предмет філософського осмислення.
- •2. Практика як специфічно людський спосіб освоєння.
- •3. Творчість як конструктивний принцип пізнання.
- •4.Логіка та методологія наукового пізнання.
- •Тест №1. Філософські проблеми онтології
- •Тест №2. Філософські проблеми гносеології
- •Блок 6. Соціальна філософія
- •1. Специфіка філософського аналізу суспільства. Суспільство і природа.
- •2. Вивчення суспільства як системи
- •3. Парадигми осягнення історії
- •4. Рушійні сили та суб'єкти суспільного розвитку.
- •5. Особистість у вимірах філософського аналізу.
- •6. Матеріальні основи розвитку суспільства.
- •Специфіка філософського дослідження основних сфер суспільного життя. Структура культури
- •1. Духовне життя суспільства. Поняття культури.
- •2. Політична система суспільства.
- •3. Філософський аналіз науки.
- •4. Майбутнє та проблеми прогнозування.
- •Блок 1.Тест №2
- •Блок 1. Тест №3
- •Блок 2. Тест №1
- •Блок 2. Тест №2
- •Блок 2. Тест №3
- •Блок 3. Тест №1
- •Блок 3. Тест №2
- •Блок 3. Тест №3
- •Блок 4. Тест №1
- •Блок 5. Тест №1
- •Блок 5. Тест №2
- •Блок 6. Тест №1
- •Блок 6. Тест №2
- •Література
3. Діалектика і метафізика
Альтернативність осмислення проблем буття має місце і в підходах до з'ясування проблем розвитку, розкриття його сутності, методів пізнання тощо. Йдеться про діалектику і метафізику як певні альтернативні філософські концепції. Почнемо з визначення самих понять "діалектика" і "метафізика".
Поняття "діалектика", якщо розглядати його в історико-філософському аспекті, має декілька визначень: 1) в античній філософії поняття "діалектика" означало мистецтво суперечки, суб'єктивне вміння вести полеміку — вміння знайти суперечності в судженнях супротивника з метою спростування його аргументів. Гегель одним з перших звернув увагу на таку особливість античної діалектики, підкресливши, що остання має відношення до логіки самого процесу пізнання. "Діалектику, — писав він, — часто розглядали як якесь мистецтво, неначе вона ґрунтується на якомусь суб'єктивному таланті, а не належить до об'єктивності поняття"; 2) під поняттям "діалектика" розуміють стиль мислення, який характеризується гнучкістю, компромісністю; 3) діалектика — це теорія розвитку "абсолютної ідеї", "абсолютного духу" (у Гегеля); 4)діалектика — це вчення про зв'язки, що мають місце в об'єктивному світі; 5)діалектика — це теорія розвитку не лише "абсолютної ідеї", "абсолютного духу", як у Гегеля, а й розвитку матеріального світу, як у Маркса, яка враховує різнобічність речей, їх взаємодію, суперечності, рухливість, переходи тощо; 6)діалектика — це наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання; 7) діалектика — це логіка, логічне вчення про закони і форми відображення у мисленні розвитку і зміни об'єктивного світу, процесу пізнання істини. Елементи такого погляду на діалектику ми знаходимо вже в античній філософії, у вченні Геракліта, Арістотеля та інших. Найбільш яскраво таке розуміння діалектики виявляється у філософії Канта і особливо Гегеля. Так, Кант розрізняє загальну і трансцендентальну логіку. Першу він вважав формальною, другу — діалектичною, оскільки остання вивчає розвиток знань і не відхиляється від їх змісту. Що ж до Гегеля, то він вперше дав всебічно розроблену систему діалектики як логіки мислення, абстрагування, створення понять; 8) діалектика — це теорія пізнання, яка враховує складність і суперечливість останнього, зв'язки суб'єктивного і об'єктивного в істині, єдність абсолютного і відносного тощо, використовуючи в цьому процесі основні закони, категорії і принципи діалектики, їх гносеологічні аспекти; 9) діалектика — це загальний метод, методологія наукового пізнання, творчості взагалі.
Отже, діалектика як філософська концепція має ряд визначень, які дають уявлення про різні її сторони, різний зміст. В даному розділі йтиметься про діалектику як про теорію розвитку, як логіку і як теорію пізнання. Відповідно до цього будуть розглянуті і альтернативність діалектики метафізиці. Що таке метафізика?
Термін "метафізика" означає: 1) "мета" (з грецької— між, після, через) — префікс, що характеризує проміжний стан речі, її зміну, переміщення тощо; 2) в сучасній науці вживається для позначення складних систем, наприклад, метатеорія (теорія про теорію), метаматематика, металогіка, метагалактика. "Фізика" — природа, наука про природу, що вивчає загальні властивості матеріального світу. Термін "метафізика" дослівно означає "після фізики". Даний термін був вперше застосований у зв'язку з класифікацією філософської спадщини Арістотеля Андроніком Радоським (1-е століття до нашої ери), який об'єднав різні лекції і замітки Арістотеля з філософії під такою назвою. Згодом термін "метафізика" набув іншого, більш широкого філософського значення.
Поняття "метафізика" в історико-філософському аспекті має ряд значень: 1) метафізика — це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття (існування світу); 2) метафізика — це синонім філософії; 3) метафізика в переносному розумінні (буденному) вживається для означення чогось абстрактного, малозрозумілого, умоспоглядального; 4) метафізика — це наука про речі, спосіб з'ясування світоглядних питань (сенс життя, основне питання філософії тощо), які не піддаються осягненню за допомогою експерименту та методів конкретних наук; 5) метафізика — це концепція розвитку, метод пізнання, альтернативний діалектиці. В значенні "антидіалектика" термін "метафізика" запровадив у філософію Гегель.
В чому ж виявляється альтернативність діалектики і метафізики як двох концепцій розвитку і методів пізнання?
1. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні зв'язку старого і нового, того, що є, з тим, що виникає і чому належить майбутнє. Питання стоїть так: нове повністю відкидає старе чи якось його утримує для свого подальшого розвитку? Старе повністю зникає чи в "знятому" вигляді залишається в новому?
З точки зору метафізики як концепції розвитку і методу пізнання старе повністю відкидається новим, оскільки вони є протилежностями, які виключають одна одну. Це щось подібне до абсолютного знищення старого. Однак в об'єктивній дійсності все відбувається значно складніше. Розвиток необхідно включає в себе і старе, тобто все те, що необхідне для дальшого розвитку нового. А це вже діалектичний погляд на процес зв'язку нового зі старим, протилежний метафізиці, про що вже йшлося вище.
Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні джерела розвитку, руху, зміни. Фактично метафізика його серйозно і не досліджує, обмежуючись уявленням про "першопоштовх" як джерело руху, тобто знаходить його поза самими предметами і явищами, що є недостатнім з точки зору науки, діалектики. Остання таке джерело руху і розвитку вбачає у внутрішній суперечності речей і явищ, в саморусі матерії через ці суперечності.
Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні "механізму" розвитку, способу переходу від старої до нової якості. З точки зору метафізики таким "механізмом" є зміна, рух як процес зменшення чи збільшення, тобто як кількісне перетворення існуючого поза якісними змінами, стрибкоподібним розвитком, коли виникає нова якість на основі кількісних змін.
Альтернативність метафізики і діалектики виявляється також в розумінні спрямованості розвитку. Чи йде розвиток сутнього по прямій, по колу чи якимось іншим шляхом? Це досить важливе філософське питання, яке з'ясовується, тлумачиться метафізикою і діалектикою протилежно. Діалектика, як відомо, виходить з того, що розвиток йде не по колу, не по прямій, а по аналогії зі спіраллю, оскільки в процесі розвитку є повтори, повернення назад, відтворення того, що було, однак повторення, повернення, відтворення на більш вищій, ніж попередня, основі, виникнення тих елементів, яких не було і які набуваються в процесі розвитку, даючи свідчення про поступ, якісне зростання, становлення нового. Таке уявлення, звичайно, дає діалектика як сучасна методологія відображення дійсності.
Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в самому стилі мислення, усвідомлення дійсності. Для метафізики характерна однобічність, абсолютизація, прямолінійність, закостенілість, негнучкість. З точки зору діалектики, щоб справді знати предмет, необхідно охопити, вивчити всі його сторони, всі зв'язки і опосередкування. Треба брати предмет в його розвитку, саморусі, зміні. Практика людини повинна ввійти в повне визначення цього предмета як критерій істини.
Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні суті істинного знання. Якщо діалектика виходить з того, що істинне знання предмета досягається через суперечливий синтез його протилежних визначень, то метафізика істинність такого знання обмежує принципом "або-або", "або те, або інше", синтез протилежних визначень виключається.
Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні і самої суті пізнання. Метафізика розглядає його як результат, діалектика — як процес. Останнє дає змогу охопити суперечливу єдність абсолютної і відносної істин, показати їх складність, діалектику зв'язку, якісні переходи від емпіричного до теоретичного рівнів.
І, нарешті, останнє. Альтернативність метафізики і діалектики ви являється в тяжінні першої до побудови однозначної, статичної і умоглядної картини світу, до підміни дійсно цілісного осягнення його абстрактними конструкціями, перенесенням закономірностей розвитку окремих сфер дійсності на весь світ в цілому, намагаючись дати завершену і незмінну світоглядну систему, що, з точки зору діалектики, є недостатнім і тому неприйнятним.
Говорячи про альтернативність метафізики і діалектики, необхідно, однак, підкреслити, що метафізика — це не є щось нелогічне, нерозумне, безрезультатне. Метафізика — це історично неминучі філософська теорія розвитку і метод пізнання, які мають певні здобутки в розвитку філософії, її категорійного апарату. Наприклад, метафізика дала змістовну трактування таких важливих проблем, як співвідношення свободи і необхідності, з'ясувала природу загальних понять, суттєво збагатила понятійний і термінологічний словник філософії тощо. Однак з розвитком науки метафізика виявила свою недостатність і поступилась діалектиці як більш сучасному методу пізнання, усвідомлення дійсності.
Таким чином, історично склались дві альтернативні концепції — метафізика і діалектика. Вони є протилежними з ряду важливих, фундаментальних начал, а саме: джерела розвитку, руху та зміни; розуміння зв'язку старого і нового; переходу від старої якості до нової; спрямованості розвитку; в розумінні суті істинного знання; суті пізнання; стилі самого мислення, а також у побудові наукової картини світу.
