2. Вивчення суспільства як системи

Відомо, що суспільство вивчає не тільки соціальна філософія. Су­спільствознавство — це система наук, до якої входять ряд самостійних суспільних наук, таких як історія, психологія, політична економія, демогра­фія, етнографія, юриспруденція, мистецтвознавство, мовознавство, філо­софія та ін. Кожна з них досліджує один об'єкт — суспільство, але вивчає його з різних сторін і на різних рівнях.

Кожна наука про суспільство має свій предмет і свої методи пізнан­ня. Історія, наприклад, досліджує найбільш суттєві події минулого су­спільства: держав, політичних діячів, видатних осіб, народів, міст тощо. Історія прагне зберегти максимальну кількість подробиць суспільного жит­тя: думок, висловів, опис подій, одягу, побуту, знарядь чи технологій праці, зброї, будівель, укріплень тощо. Тут важливо дати точний опис подій і хронологічну послідовність. Соціологія, як правило, вивчає сьогодення і відкидає деталі. Вона вивчає систему взаємодії різних соціальних інститутів, вплив різних чин­ників (детермінант) на суспільні процеси, групи, особистості. Наприклад, вивчає динаміку плинності кадрів на конкретному підприємстві, трудових ресурсів у певному регіоні, соціальну зумовленість, професійні орієнтації молоді тощо, привабливість або, як тепер кажуть, рейтинг тих чи інших політичних ідей, державних чи політичних діячів.

Демографія вивчає народонаселення, динаміку народжуваності, смертей, зміни кількості населення за певними ознаками (за статтю, віком, освітою, захворюваннями та ін.), динаміку шлюбних відносин тощо.

Психологія досліджує закономірності психічної діяльності особис­тості, різних соціальних груп.

Юридичні науки досліджують розвиток регулятивних механізмів у суспільстві, права як особливої системи суспільних норм, правових форм організації суспільства, його відповідності потребам суспільного життя.

Всі науки про суспільство взаємопов'язані і постійно взаємодіють: історія і правознавство, історія і мовознавство, психологія і мовознавство, етнографія і історія, демографія і історія, мистецтвознавство та історія, мистецтвознавство і психологія, всі суспільні науки і філософія. Рівень взаємодії між цими науками може бути різним. Це залежить від багатьох факторів, зокрема від стану (етапу) розвитку суспільства, стану розвитку самих наук, домінуючих концепцій у цих науках, від особистісних рис науковців, їх взаємовідносин і взаєморозуміння. Але об'єктивно домінує тенденція до об'єднання наук про суспільство в єдину систему гуманітарно­го пізнання. Предметну основу такої тенденції до об'єднання становить єдиний предмет пізнання — суспільство, духовну основу — об'єктивна потреба суспільства у пізнанні його як цілісності. Методологічну основу тенденції до об'єднання гуманітарних наук становить соціальна філософія.

Соціальна філософія досліджує не окремі сторони суспільного життя, а суспільство як цілісність, як єдину систему. Філософія узагальнює дані окремих наук і дає загальну філософську концепцію розвитку суспільства. Філософське знання про суспільство — це інтегративне знання. Філософія має розкрити внутрішню логіку розвитку суспільства. Тому це знання про найбільш загальні закономірності розвитку і функціонування суспільства. Наприклад, що таке держава, як вона створюється або чим зумовлюється її виникнення, що таке нація, народ; що таке право; яке майбутнє держави і права; як розвивається суспільство, чи є у суспільному житті прогрес; які соціальні наслідки науково-технічного прогресу; куди або до чого йде людство, яке майбутнє очікує його; що таке людина (засіб чи самоціль), що таке особистість, чим керується людина у своїй поведінці, якими мають бути взаємовідносини між людьми, у чому полягає істинний гуманізм, якими шляхами чи засобами можна побудувати гуманістичне суспільство,— все це філософські питання. Жодна із суспільних наук не ставить перед собою завдання дати відповідь на такі запитання: це функція винятково філософії — зокрема соціальної філософії.

У зв'язку з найбільш загальним характером осмислення соціального життя соціальна філософія стосовно інших наук виконує світоглядну і методологічну функції.