Роль медичної сестри в проведенні санітарно- гігієнічних заходів у лікувальних закладах

Санітарно-протиепідемічний режим у лікувально-профілак- тичному закладі передбачає створення безпечних умов для ефективного лікування хворих (впевненості хворих в якнай­швидшому та повному одужанні) та безпечної роботи медичних працівників.

Основна роль у забезпеченні санітарно-епідемічного режи­му належить медичній сестрі, чия робота направлена на раннє виявлення інфекційних захворювань, і30ляція хворих, конт­роль за всіма матеріалами, які збирають від хворих та чітке ви­конання дезінфекційних та стерилізаційних заходів.

У медичній практиці використовують значну кількість різ­них видів інструментів, апаратів, приладів тощо, які об’єднані спільним поняттям «Вироби медичного призначення». Біль­шість із них до цього часу є виробами багатора30вого викорис­тання, мають складну конструкцію та потребують своєчасної, якісної дезінфекції, передстерилізаційного оброблення та сте­рилізації.

Правилом для медичних працівників є те, що кожен паці­єнт повинен розглядатися, як потенційний носій збудників ін­фекційних хвороб, а все, що використовувалося для надання медичної допомоги або догляду за хворим, інфікованим.

Не менш важливим при виконанні санепідрежиму є здій­снення поточної дезінфекції всіх приміщень, а це вологі при­бирання з використанням дезінфекційних засобів, дезінфекція поверхонь, повітря, що проводиться 2—3 рази на добу, прові­трювання приміщень, прання білизни, камерна дезінфекція матраців, ковдр, подушок та білизни.

Одна з вимог санепідрежиму — це запобігання занесення інфекції у стаціонар, що забезпечується епідеміологічною на­стороженістю під час прийому хворих, дотриманням санітарно- протиепідемічних заходів стосовно відвідувачів і студентів ме­дичних коледжів та університету.

Згідно з чинними нормативними документами, перед госпі­талізацією хворого потрібно лабораторно обстежити (на носій- ство збудників кишкових інфекцій, дифтерії та ін.). При госпі­талізації та кожних 10 днів хворого оглядають на педикульоз, у разі потреби вживають протипедикульозних заходів та про­водять санітарне оброблення.

З профілактичною метою медичні сестри проходять ме­дичні огляди й обстеження згідно з нака30м МОЗ України від 23.07.2007 № 280. Медичні сестри, що стали носіями пато­генного стафілококу, підлягають санації з повторним лабора­торним контролем результатів санації не раніше третього дня після закінчення курсу санації. При виявленні інвазії гельмін­тами проводять обов’язкову дегельмінтизацію.

Щоб забезпечити якість виконання всіх санітарно-проти- епідемічних заходів медична сестра повинна мати необхідні знання, правильно вибирати та застосовувати антисептичні, дезінфекційні засоби, дотримуватись правил безпеки під час роботи з ними, своєчасно вживати заходів щодо профілактики професійних захворювань та пам’ятати, що її роль у виконанні санепідрежиму є важливою і невід’ємною.

ЗНАЧЕННЯ ГІГІЄНІЧНИХ ЧИННИКІВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

• Гігієнічне значення окремих компонентів повітряного середовища.

• Позитивний оздоровчий вплив сонячного випромінюван­ня.

• Клімат, акліматизація, його вплив на організм людини.

• Вплив забруднення ґрунту на здоров’я людини.

• Санітарна охорона ґрунту.

• Гігієнічне значення житла.

• Фізіологічне та гігієнічне значення води. Вимоги до якос­ті води.

Гігієнічне значення окремих компонентів повітряного середовища

Для забезпечення високого рівня здоров’я населення, розвитку майбутнього покоління необхідне чисте атмосферне повітря.

У суміші газів атмосферного повітря міститься:

• 78 % азоту;

• 20,9 % кисню;

• 0,93 % аргону;

• 0,03 % вуглекислого газу.

Людині перш за все потрібен кисень — джерело збереження життя. Кисень відіграє значну роль в обміні речовин, покращує кровообіг, засвоєння поживних речовин, нормалізує процеси травлення і виділення. Кисень заспокоює нервову систему, під­вищує працездатність, допомагає очищувати кров. Достатня кількість кисню дає можливість організму відновлюватися і зміцнювати імунну систему. Чим більше людина отримує кис­ню, тим більше виділяється енергії, це особливо важливо в наш час, коли погіршується стан екології, забруднюється атмосфе­ра. Зниження постачання кисню в організм призводить до по­рушень — від непритомності до тяжких хвороб.

Науковці стверджують, що людина пристосована до життя в атмосфері з рівнем кисню 38 % . Значне зниження кисню в ат-

мосфері викликає занепокоєння. Згідно з однією з розроблених теорій старіння організму, зниження кисню в організмі при­зводить до збільшення травмованих клітин, накопичення ток­синів у крові та раннього старіння органів і систем.

Проблема зниження кисню в атмосферному повітрі пов’язана зі збільшенням хімічних чинників виробництва, ви­користанням палива, вирубуванням лісів, хімічним оброблен­ням продуктів, хлоруванням води, виділенням в атмосферу га­зів і смол.

У той же час зниження кисню в організмі людини пов’язано з: —перенесеними грибковими, вірусними, бактеріальними інфекційними хворобами;

• малорухливим способом життя;

• наявністю шкідливих звичок (куріння, вживання алко­голю);

• стресовими ситуаціями;

• невмінням правильно дихати.

Людині у стані спокою потрібно 2,5 кг кисню на добу. За 1 хв через легені людини проходить 9 літрів атмосферного по­вітря. Це свідчить про те, що навіть дуже малі дози домішок шкідливих речовин у повітрі, пилу, мікроорганізмів виклика­ють негативні реакції в організмі людини.

У процесі еволюції між повітрям і людиною склалася рівно­вага, що має важливе гігієнічне значення, а саме:

• джерело кисню для забезпечення життя людини;

—резервуар накопичення мікроорганізмів, які передають­ся через дихальні шляхи;

—резервуар накопичення хімічних чинників техногенного походження, які порушують стан здоров’я людини;

—чинник кліматоутворення;

—чинник, що визначає умови існування в приміщеннях; —чинник терморегуляції;

—середовище, в якому відбувається очищення від твердих речовин і газів;

—джерело забруднення води і ґрунтів;

—джерело вмісту вуглекислого газу, який потрібен для фо­тосинтезу рослин і утворення органічних речовин, біома­си планети.

З проблемою зниження кисню в атмосфері виникає пробле­ма підвищення вмісту вуглекислого газу.