Позитивний оздоровчий вплив сонячного випромінювання

Біологічна дія сонячного випромінювання залежить від спек­тра світла.

Довжина хвиль 700—3000 нм досягає поверхні Землі у ви­гляді інфрачервоного випромінювання. Воно проходить через повітря, воду, ґрунт, скло, одяг.

На своєму шляху інфрачервоні промені зустрічають моле­кули й атоми, вони збільшують коливання і виникає тепловий ефект. Промені з довжиною хвиль 700—1000 нм проникають через тканини, кістки черепа на більшу глибину (до 5 см), ніж хвилі з більшою довжиною. Позитивна дія цього явища по­лягає у прискоренні біохімічних реакцій, ферментативних та імунних процесів, активного росту клітин та регенерації тка­нин. Надмірне прогрівання організму людини зменшує крово­обіг, але підвищує температуру крові і лімфи. Організм люди­ни утворює інфрачервоне випромінювання і виділяє його через шкіру й одяг.

Таким чином, інфрачервоне випромінювання сприяє здій­сненню теплорегуляції за допомогою теплопродукції та тепло­віддачі.

Довжина хвиль 400—700 нм відповідає видимому спектру сонячних променів.

Видиме випромінювання утворює гаму кольорів і специфіч­но впливає на сітківку ока людини.

Промені світла з даною довжиною хвиль зумовлюють таке явище, як фотоперіодизм. Тривалість світлового дня обумов­лює біологічні ритми у всіх живих організмів.

У тканинах людини ці промені проникають до 2,5 см, вони зумовлюють посилення біологічних процесів, імунобіологіч- ної реактивності, утворення меланіну, збільшення збудливості кори великого мозку, секреції гіпофізу та обміну речовин.

Світло надає людині інформацію про довкілля, стимулює його життєдіяльність, покращує емоційний стан, самопочуття, підвищує працездатність.

Недостатнє освітлення знижує функцію 30рового аналіза­тора, призводить до втомлюваності, апатії, а на виробництві — знижує продуктивність праці.

Біологічна дія ультрафіолетового випромінювання має до­вжину хвиль 400—315 нм (довгохвильове), 315—280 нм (серед­ньохвильове), 280—10 нм (короткохвильове).

Довжина хвиль менша ніж 10 нм зумовлює бактерицидну дію.

Земної поверхні досягають хвилі довжиною 290—400 нм. Але інтенсивне забруднення атмосфери дозволяє проходити до поверхні Землі лише частині хвиль.

Завдяки ультрафіолетовому випромінюванню в шкірі виро­бляється вітамін Б₃, який бере участь в обміні кальцію і фосфору.

У ранньому дитячому віці нестача вітаміну Б₃ призводить до розвитку рахіту.

З лікувальною метою в медицині використовують різні лампи — штучні джерела ультрафіолетового випромінювання.

Клімат, акліматизація, його вплив на організм людини

Найважливішим компонентом природного середовища є клі­мат, він впливає на господарську діяльність людини, її побут, умови життя, здоров’я і структуру захворюваності. Від кліма­тичних умов залежить наявність у навколишньому середовищі збудників інфекційних хвороб, шляхи їх поширення.

Кліматичні умови треба враховувати, обґрунтовуючи реко­мендації пацієнтам щодо житла, одягу, режиму дня, запобіган­ня різним захворюванням.

Клімат місцевості формується географічною широтою, що визначає надходження сонячного випромінювання.

На клімат впливають висота над рівнем моря, рельєф земної поверхні, особливості циркуляції повітряних мас, близькість до морів і океанів.

Акліматизація — це вплив клімату на організм людини, який залежить від мікроклімату житла, харчування, одягу, ре­жиму дня.

Акліматизація — це соціально-біологічний процес активно­го пристосування людини до нових кліматичних умов. Повтор­ні впливи кліматичних чинників на організм людини призво­дять до утворення стереотипу, що найкраще адаптує людину до певного клімату. Фізіологічні механізми пристосування до клімату залежать від:

• температури;

• швидкості повітря;

• вологості;

• сонячного випромінювання;

• тривалості світлового дня.

• Розрізняють 3 етапи акліматизації:

1. Початковий етап. В організмі виникають реакції з боку серцево-судинної системи. В умовах жаркого клімату збільшу­ється виділення поту шкірою, зменшується частота пульсу і дихання, знижується обмін речовин на 10—15 %. Вплив хлору призводить до підвищення обміну речовин і посилення тепло­продукції, зростає об’єм циркулюючої крові.

2. Етап перебудови динамічного стереотипу. Може бути сприятливим і несприятливим.

3. Етап стійкої акліматизації. Якщо другий етап неспри­ятливий, то третій характеризується реакціями декомпенсації. Це проявляється невралгією, артралгією, міалгією, зниженням загального тонусу і працездатності, загостренням хронічних захворювань. У разі посилення патологічних проявів, людині потрібно змінити кліматичні умови проживання.

Акліматизація відбувається, коли людина фізіологічно пристосовується до нових кліматичних умов. Адже змінюється режим дня, харчування, людина починає носити одяг, що від­повідає холодному або жаркому клімату. Допомагає пристосу­ватися людині кліматотерапія.