Санітарна охорона ґрунту

Санітарна охорона ґрунту є важливим заходом у запобіганні за­брудненню 30внішнього середовища. Стійкі хімічні речовини (в тому числі і пестициди, які широко використовуються в прак­тиці сучасного сільського господарства), потрапляючи в ґрунт, зберігаються і потрапляють у рослини, підземні води, відкри­ті водоймища, а з рибою, водою і продуктами харчування рос­линного походження — до організму тварин та людей. Викиди в атмосферне повітря важких металів (свинець, мідь, кадмій, ртуть, нікель, хром та ін.) підприємствами кольорової металур­гії можуть призводити до накопичення цих металів у ґрунті.

При поточному санітарному нагляді важливо враховувати забруднення територій дитячих садків, дитячих лікувально- профілактичних закладів, місць масового відпочинку населен­ня, ґрунтів у 30ні складів отрутохімікатів, аеродромів, сіль­ськогосподарських полів, садів і т.д.

Санітарно-епідеміологічне оцінювання ґрунту проводять шляхом індикації патогенних мікроорганізмів: бактерій групи кишкової палички, кількості анаеробів, протея тощо.

На сучасному етапі розвитку гігієнічних досліджень регла­ментація мікробного забруднення об’єктів навколишнього се­редовища ґрунтується на таких принципах:

• Відсутність збудників інфекцій бактеріальної та вірусної етіології у певних об’ємах (воді, повітрі) і масі (ґрунті, харчо­вих продуктах).

• Обґрунтування мікробіологічних показників та їх доступ­них рівнів.

• Використання індикаторних мікроорганізмів як нормо­ваних показників.

Як показник бактеріального забруднення ґрунту використо­вують титр кишкової палички (E. coli) і титр одного з анаеробів (В. рег^іпеепв). Ці бактерії надходять у ґрунт з фекаліями. Санітарно-гельмінтологічним показником стану ґрунту є число яєць гельмінтів в 1 кг ґрунту, а санітарно-ентомологічним — наявність личинок і ляльок мух в 0,25 м² його поверхні.

З появою таких речовин, як пестициди, стимулятори росту рослин, мінеральні добрива, важкі метали тощо, виникла потре­ба в науковому обґрунтуванні їх гігієнічних нормативів. Київ­ська школа гігієністів розробила основи гігієнічного нормування ек30генних хімічних речовин у ґрунті. В основу був покладений критерій, який припускає можливість надходження додатко­вих хімічних речовин у вигляді домішок до природного ґрунту в кількості, безпечній для здоров’я людини. Нормування хімічних речовин ґрунтується на тому, щоб їх кількість у ґрунті не пере­вищувала порога екологічної адаптації людини до середовища. Під порогом розуміють таку дію, яка не спричинює будь-яких змін в організмі небезпечних для здоров’я людини.

При виявленні випадків забруднення ґрунту, яке переви­щує гігієнічні нормативи, розробляють та вживають заходів щодо зниження рівня забруднення і запобігання накопиченню шкідливих речовин у харчових продуктах.

Гігієнічне значення житла

Житлові умови мають велике значення для збереження здоров’я людини та її працездатності. Тому необхідно, щоб кожне жит­лове приміщення відповідало санітарно-гігієнічним вимогам.

У квартирі повинно бути світло, сухо, тепло та достатньо простору. Житлові кімнати більшу частину дня повинні освіт­люватись сонячним світлом. В одному з вікон кожної кімнати повинна бути кватирка.

Улітку потрібно довше тримати вікна відчиненими, оскіль­ки скло не пропускає ультрафіолетових променів, які чинять сприятливий вплив на людський організм. Відчиняти вікна по­трібно і для того, щоб кімнати добре провітрювалися.

Хороше і правильне освітлення допомагає зберегти зір. Брудне, запилене скло затримує майже половину сонячних променів. Тому потрібно постійно піклуватися про чистоту ві­конного скла.

Сирість з’являється, коли в кімнаті перуть і висушують бі­лизну, довго кип’ятять воду. Щоб запобігти цьому, потрібно уникати прання в житловому приміщенні, або під час прання довше тримати відкритими вікна.

Як зберегти будинок у чистоті? Кожна господиня може по- своєму відповісти на це запитання. Однак корисно дати деякі загальні поради.

Квартиру потрібно прибирати щоденно, інакше накопичу­ється багато пилу, який осідає на підлозі, меблях, речах. По­вітря в кімнаті завжди перебуває в русі і піднімає пил, а люди ним дихають. Це шкідливо для здоров’я, оскільки пил часто спричинює захворювання горла, легенів.

Підлогу потрібно мити не рідше ніж 1—2 рази на тиждень. Протирати вологою ганчіркою слід не тільки предмети, які зна­ходяться зверху, а й темні кутки, місця за меблями і під ними. Меблі, які важко пересувати під час прибирання, рекоменду­ється ставити дещо відступивши від стіни.

Щітку для миття підлоги треба обгорнути вологою ганчір­кою, віник — злегка змочити водою. Якщо цього не зробити, то пил буде лише переганятися з місця на місце, а не видалятися з приміщення.

Обстановка житла повинна складати враження простору, відчуття чистоти і свіжості. Якщо ж кімната завантажена ме­блями та різними предметами заради «краси», то вона завжди буде здаватися тісною і захаращеною.