Значення режиму дня

Основою гігієни виховання є вироблення у дитини звички ре­тельно дотримувати режиму дня, тобто чергування різних ви­дів діяльності.

Правильний режим дня необхідно створити з перших днів життя дитини. Для цього визначають інтервали сну, неспання, визначають години для споживання їжі. Чим менша дитина, тим уразливіша її нервова система, вона швидше втомлюється. З віком дитина більше рухається, завдяки чому поліпшується кровообіг, дихання, травлення, що сприяє кращому загально­му розвиткові. Значну роль в загальному розвиткові відіграє глибокий сон, під час якого нервова система відновлюється. Для того щоб діти були активні протягом цілого дня, урівнова­жені, бадьорі, потрібно правильно скласти режим дня. В режи­мі дня повинна бути чітко встановлена послідовність дій в один і той же час. Наприклад, пробудження о 7-й год, потім гімнас­тика, ранковий туалет, сніданок, заняття, обід, післяобідній відпочинок, приготування домашнього завдання, прогулянка, вечеря та вільні заняття, допомога по дому, готування до сну, приведення в порядок одягу, взуття, провітрювання кімнати, вечірній туалет, сон.

У лікувальних закладах режим дня дещо змінений відпо­відно до профілю відділення. Вимірювання ї°, ін’єкції, взяття аналізів та інші процедури проводять щоденно в один і той же час.

Особливо потрібно оберігати спокій хворих у денні та нічні години, адже саме спокій — старий перевірений засіб лікування.

Так, для повного та якнайшвидшого одужання хворих створено режим дня. Таке стереотипне погодинне чергування процедур, харчування, денного відпочинку, прогулянок, перегляду телепередач, прибирання палат сприятливо впливає на психіку хворого та поліпшує роботу медперсоналу.

Виконання вимог режиму дня — одне з основних правил дотримання лікувально-охоронного режиму.

Отже, режим дня — це перелік певних процесів, обов’язко­вих до виконання у певній послідовності, який у своїй сукупності забезпечує життєдіяльність людини.

ГІГІЄНА ПРАЦІ. ПРОФІЛАКТИКА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Гігієна праці — це складова гігієнічної науки, яка вивчає тру­дову діяльність людини, умови, в яких вона працює, вилив ви­робничих чинників на її організм та стан здоров’я колективу з метою опрацювання гігієнічних нормативів і профілактичних заходів, спрямованих на оптимізацію умов праці.

Гігієна праці вивчає фізіологічні реакції працівників у про­цесі трудової діяльності, вплив виробничого середовища на стан здоров’я й захворюваності працівників.

Виробниче середовище з особливостями технологічних, ви­робничих і трудових процесів, санітарно-гігієнічних умов ха­рактеризується наявністю різноманітних чинників, що нега­тивно впливають на організм людини.

Згідно з «Гігієнічною класифікацією праці та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», до головних питань належать такі:

• умови праці — це сукупність чинників виробничого сере­довища та трудового процесу, які впливають на здоров’я й працездатність людини під час її професійної діяльності;

• безпечні умови праці — це умови, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих чинників на працівників немож­ливий або їхні рівні не перевищують гігієнічні норми.

Умови праці поділяють на 4 класи:

• Оптимальні, або такі, за яких зберігається здоров’я пра­цівників і створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

• Допустимі, що характеризуються такими рівнями чинни­ків виробничого середовища і трудового процесу, які не переви­щують встановлені гігієнічні норми для робочих місць, а зміни функціонального стану організму відновлюються за час відпо­чинку або до початку наступної зміни і не чинять несприятли­вого впливу на стан здоров’я працівників.

• Шкідливі, тобто такі, за яких шкідливі виробничі чинни­ки перевищують гігієнічні норми і несприятливо позначаються на організмі працівників або їхньому потомстві.

• Небезпечні (екстремальні). Характеризуються такими рівнями чинників, вплив яких під час робочої зміни створює високий ризик щодо виникнення тяжких форм гострих ура­жень, отруєнь, каліцтв, а іноді й загрожують життю.

Таким чином, серед несприятливих чинників виробничого середовища розрізняють небезпечні, які призводять до травм або раптового різкого погіршення здоров’я, та шкідливі, які можуть спричинити захворювання, призвести до травмування або зниження працездатності й погіршення здоров’я.

Усі ці чинники відносять до професійних шкідливостей — хімічних, фізичних, біологічних та психофізіологічних, і спо­стерігаються тоді, коли на виробництві не дотримуються гігі­єнічних норм, раціонального режиму праці та відпочинку й експлуатують невідповідне устаткування.

До загальних профілактичних заходів, спрямованих на за­безпечення санітарного благополуччя населення, належать:

—гігієнічна регламентація та державна реєстрація небез­печних факторів навколишнього та виробничого сере­довища;

—державна санітарно-гігієнічна експертиза проектів, ін­вестиційних програм та діючих об’єктів і зумовлених ними небезпечних факторів відповідно до вимог санітар­них норм;

—включення вимог безпеки для здоров’я та життя до дер­жавних стандартів та іншої нормативно-технічної доку­ментації;

—ліцензування видів діяльності, пов’язаних із потенцій­ною небезпекою для здоров’я людей;

• висування гігієнічно обґрунтованих вимог до проекту­вання, будівництва, розроблення, виготовлення та вико­ристання нових засобів виробництва та технологій, жит­лових і виробничих приміщень;

• спеціальна регламентація вимог з радіаційної безпеки;

• обов’язкові медичні огляди певних категорій населення.

Запобігання або зниження негативного впливу виробничих факторів досягають шляхом забезпечення безпеки виробничих процесів, технологічного обладнання, виконання вимог вироб­ничої санітарії, використання засобів захисту. Має значення також регламентація тривалості робочого часу та перерв, ви­конання умов припустимої напруженості та важкості праці, умов здійснення трудового процесу і забезпечення відпочинку. У комплексі профілактичних заходів істотне місце належить влаштуванню та утриманню виробничих приміщень, їх раціо­нальному плануванню та експлуатації.

Засоби захисту працівників, які застосовують у комплексі з усіма іншими методами дотримання безпеки, повинні або вилу­чати шкідливі та небезпечні виробничі фактори, або знижувати їхній уміст.

Залежно від характеру їх застосування засоби захисту пра­цівників поділяють на засоби колективного та індивідуального захисту. Виділяють такі засоби колективного захисту:

—нормалізації повітряного середовища виробничих примі­щень і робочих місць, освітлення;

—захисту від окремих видів випромінювання;

—захисту від коливань повітряного середовища;

• захисту від ураження електричним струмом;

—захисту від впливу механічних факторів;

• захисту від впливу хімічної та біохімічної природи. Засоби індивідуального захисту класифікують залежно від призначення; ізолювальні костюми, засоби захисту органів ди­хання, верхніх і нижніх кінцівок, голови, обличчя, очей, орга­ну слуху, одяг спеціальний захисний, захисні дерматологічні засоби та комплексні засоби захисту.

Важливе значення в профілактиці професійних захворю­вань має дотримання працівниками здорового способу життя.

Провідне місце в системі профілактики професійної захво­рюваності працівників займають попередні та періодичні ме­дичні огляди.

ХАРЧУВАННЯ НА ПЕРШОМУ РОЦІ ЖИТТЯ