Основна література

1. Плющ, М. Я. Сучасна українська літературна мова/ М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас. – К.: Вища школа, 2009. – 430 с.

2. Ющук, І. П. Українська мова/ І.П. Ющук. – К.: Либідь, 2004. – 640 с.

Додаткова література

1. Бевзенко, С.П. Сучасна українська мова. Синтаксис: Навч. посіб. / С.П. Бевзенко, Л.П. Литвин, Г.В. Семеренко. – К.: Вища школа, 2005. – 270 с.

2. Білодід, І.К. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / І. К. Білодід. – К.: Наукова думка, 1972. – 515 с.

3. Вихованець, І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. Підручник/І.Р. Вихованець. — К., Либідь, 1993. — 368 с.

4. Кулик, Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – Частина 2. Синтаксис/ Б.М.Кулик. – К., 1965. – 423 с.

5. Марун, М.Є. Синтаксис української мови: Навчальний посібник/ М.Є. Марун, М.М.Торчинський. – Умань, 1995. – 122 с.

6. Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання/ І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К.: Вища школа, 1994. – 670 с.

7. Шульжук, К.Ф. Синтаксис української мови: Підручник/ К.Ф. Шульжук. – К.: Академія, 2004. – 408 с.

Практичне заняття № 15

ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Теоретичні питання до обговорення:

1. Означення

2. Прикладка

3. Додаток

4. Обставина

Завдання для аудиторної роботи:

Вправа 10 (15). Прочитайте текст. Знайдіть означення, визначте, які з них узгоджені, а які — неузгоджені. Випишіть неузгоджені означення разом з іменниками, від яких вони залежать.

Місяць уже підбився високо вгору і світив з усієї сили на чистому, без єдиної хмарки небі. Останнє листя ще трималося сиротинно на дереві, але вже всюди лежала печать осені. Чи то місяць так світив, чи справді паморозь вкрила землю — так усе сріблилося.

Тарас вертається із куткових зборів. Тільки в казках буває така ніч. Так за цією шаленою завірюхою, що хурделить навколо нього й забирає всю його енергію та подуми, раз у раз несподівано впивався в душу цей рефрен, крик стуженої душі за нею.

Хто вона? Де вона?

Він її не знає, не бачив довкола себе (Д. Гуменна).

Вправа 383. Прочитайте тексти, підкресліть означення, вкажіть, до якого слова вони відносяться, яким способом синтаксичного зв'язку пов'язуються з означуваним словом. Поділіть означення на узгоджені та неузгоджені.

І. Вже була ніч, коли вони підходили до кишницьких вітряків, що ліниво помахували крилами. На радість їм, у Якимовому вітряку світилось. Вони одхилили двері і увійшли. Там нікого не було - і Остап із Соломією присіли на мішках. У млині стояв теплий, приємно солодкуватий запах свіжої кукурудзяної муки. Борошняний пил висів у повітрі, а стіни, банти і постав були обсипані ним, як снігом. Біле павутиння фестонами висіло вгорі, гойдалось од найменшого руху повітря і кидало дивовижні тіні при жовтому світлі одинокої ліхтарні. Жорна м'яко шамотіли по зерні; кіш трясся, як у пропасниці; вгорі щось жалібно скрипіло. За стінами вітряка, в селі, валували собаки...

(М. Коцюбинський «Дорогою ціною»)

II. Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед долин зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка. Між вербами дуже виразно й ясно блищить проти сонця біла церква з трьома банями, а коло неї невеличка дзвіниця неначе заплуталась в зеленому гіллі старих груш. Подекуди з-поміж верб та садків виринають білі хати та чорніють покрівлі високих клунь.

По обидва береги Раставиці через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, не одгороджені тинами. Один город одділяється од другого тільки рядком верб або межами. Понад самим берегом в'ється в траві стежка через усе село. Підеш тією стежкою, глянеш кругом себе, і скрізь бачиш зелене-зелене море верб, садків, конопель, соняшників, кукурудзи та густої осоки.

От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади. Густа, як руно, трава й дрібненька, тонісінька осока доходить до самої води. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м'ячики, то гостроверхі, неначе топольки. Між м'якими зеленими, ніби оксамитовими, берегами в'ється гадюкою Раставиця, неначе передражнює здорові річки, як часом маленькі діти передражнюють старших. А там далі вона повилась між високими вербами та лозами, що обступили її стіною з обох боків. От верби одступились од берега і розсипались купами на зеленій траві. Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи, жовтіють тисячі соняшників, що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку; там далі набігли над річку високі коноплі і залили берег своїм гострим важким духом. В одному місці розрослись чималі вишники, а далі од берега, коло самих хат, ростуть дикі груші та яблуні, розкидавши своє широке гілля понад соняшниками; а ондечки серед одного города вгніздилась прездорова, стара, широка та гілляста дика груша, розклала своє гілля трохи не при землі на буряки та картоплю. Соняшники заплутались своїми жовтими головами в гіллі

(Нечуй-Левицький «Микола Джеря»)

Вправа 384. У поданих реченнях знайдіть неузгоджені означення, виражені іменниками у непрямих відмінках або словосполученнями.

1. А поки що тут тільки світле, як після величезного вибуху, руйновище порушило одвічну дрімоту землі (О. Гончар). 2. Зацвіли каштани в пелюстках проміння, і хитає віти теплий вітровій, гей ви, далі, далі, безкінечні й сині, як чудесно жити на землі моїй (В. Сосюра). 3. Над берегом висів солоний туман од дрібних бризків (М. Коцюбинський). 4. Лежить під небом чистим і високим холодний степ моєї самоти (Л. Костенко). 5. Світ вечірнього сонця заглянув у причілкове вікно (І. Нечуй-Левицький). 6. Чутка про маєток у тридцять тисяч не давала нікому покою (П. Мирний). 7. Ідуть воїни Святослава, прямуючи на Царгород (Ю. Яновський). 8. На землі безладно розкидано каструлі, бляшанки з-під варення і кайла з обгорілими держаками (Ю. Смолич). 9. Хазяїн шиє, якусь полу від кожуха строчить (Марко Вовчок). 10. Люблю я й досі присмерки прозорі квітневих вечорів і чорну сіть вишневих, яблуневих верховіть і по калюжах ніжнотонні зорі (М. Зеров). 11. Парубок літ двадцяти бігав за ним (Панас Мирний). 12. Хата наша, батьківська і дідівська, старовинна, з плетеним бовдуром і без віконниць, стояла над шляхом, що веде з Полтави до Гадяча (Гр. Тютюнник). 13. Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (М. Коцюбинський).

Вправа 385. У поданих реченнях визначте означення, охарактеризуйте їх за типом зв'язку з означуваним словом: а) узгоджені, б) неузгоджені (керування), в) неузгоджені (прилягання).

1. Навколо було все зелене, і губи твої в шумі трав, що тепло всміхались до мене, я з сонцем разом цілував (В. Сосюра). 2. В долині льон зацвів, як щастя, під небом синьо-грозовим (М. Стельмах). 3. Дорога до лісу Юркові була близька (М. Стельмах). 4. Він стояв зовсім блідий, наляканий їхньою витівкою (О. Гончар). 5. В першу ніч молотьби Трохим Сидорович не заснув ні на одне око (О. Гончар). 6. Вили бурі історії (Є. Маланюк). 7. Хай помріє, хай подивиться на той місяць уповні (О. Гончар). 5. Проблиски світла, спочатку такі бліді й тихі, чимдалі розростались і потужніли (М. Коцюбинський). 8. Цілі дні ходив сумний Семен Магазаник після зустрічі віч-на-віч із Онікієм Безбородьком (М. Стельмах).

Вправа 387. Перепишіть речення. Знайдіть прикладки, поясніть, до якого слова вони відносяться і чим виражені.

1.І тополя шепче, горнеться до матері-землі (А. Малишко). 2. Чи не чув хто, чи не бачив москаля-солдата, мого сина (Т. Шевченко). 3. Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина (Т. Шевченко). 4. І, може, зустрінеться пісня моя самотняя у світі з пташками-піснями, то швидко полине тоді тая гучная зграя далеко шляхами-тернами (Леся Українка). 5. Повернулися додому п'ять братів, п'ять братів-богатирів із боїв (В. Бичко). 6. Вдяг ясен-князь кирею золоту, а дика рожа — буйнії корали (Леся Українка). 7. Десь-не-десь лежали на землі дерева-великани, підриті й поборені віком або розколені громом (О. Кобилянська). 8. Десна-красуня горне свій гнучкий стан до Дніпра-Славути (І. Цюпа). 9. А Дніпр мов підслухав: широкий та синій, підняв гори-хвилі (Т. Шевченко). 10. Чим тобі, любий краю, віддячу, де слова-самоцвіти зберу (Л. Дмитерко). 11. Зацвіла весна, та весна красна, квітом-цвітом простелилась до села (А.Малишко).

Вправа 11 (15). Прочитайте текст. Знайдіть прикладки й поясніть їхнє написання.

Тараса непереможно тягнула до себе все тая ж обшарпана каліка-школа, яка мала над ним якусь магічну силу, отож узяв він свій каламар, та липову таблицю, та крейду, — пішов до школи прохатися разом і за школяра, і за діда-сторожа, який мав слугувати і школярам, і їх учителеві-дякові. Дяка-запорожця вже в школі не було, прислано з города другого, Бугорського, молодого, більш ученого, але лютого, гірше звіра, і п’яницю такого, якого, казали, світ не бачив. Він був одинокий, і служника йому треба було дуже, тому на Шевченкове прохання погодився охоче. Далі казка стає ще сумніша. Почалося не життя Тарасові, а мука...

Тільки що ж то, бувало, сяє, як золото, у цього жебрака-хлопця, як іноді загадається він коли в темному кутку без світла? Може, як той казковий дурник, він виймає погратися і розгортає з ганчірочки чарівний золотий з діамантами перстень? Ні, то так сяють замріяні очі у хлопця після того, як часом зустрінеться у селі з тією кучерявою Оксанкою, що колись приходила до нього гуляти в бур’яни (С. Васильченко).

Вправа 12 (15). Запишіть у три колонки словосполучення: 1) з інфінітивним додатком; 2) з прямим додатком; 3) з непрямим додатком. Словосполучення з присудком та обставиною, вираженими неозначеною формою дієслова, не виписуйте.

Озимину посіяли, згадав про весну, змусили відступити, записав пісню, намалював гуашшю, треба поспішати, ознайомився з містом, допоміг перенести, псує вигляд, можна відпочити, стовпа не помітив, вживати порадив, куштував страви, нема можливості, стережися помилок, уникає зустрічатися, прийшов допомогти, сплутав поняття, допоміг мені, випив води, стишив ходу, тюбик соку, наказав зупинитися, виписав слова.

.Вправа 389. У наведених реченнях визначте прямі й непрямі додатки. Скажіть, які члени речення та які частини мови керують додатками.

1. Демонстративність не є незалежністю, а лише однією з форм втечі – не завжди, однак, невдалої – від залежності й ваги всього пласту експектацій чи так званих обоє 'язків, накладених соціумом і самим індивідуумом самим на себе. (І. Карпа). 2. Яка ж то тяжка річ — не вірити обіцянкам, якщо вони збігаються з твоїми сподіваннями. (В. Шкляр). 3. Якщо немає надії на перемогу, то зостається ще прагнення помсти (В. Шкляр). 4. тiльки жалiти себе не смiй, нiщо-бо не ослаблює так, як жалiсть до себе (О. Забужко). 5. Кожна дівчина свою зірку бачить. Одна до неї тягнеться, інша - за собою кличе, третя - дивиться на неї, і край (Л. Дашвар). 6. Люди говорять про те, що розпоряджаються своїм часом, із такою впевненістю, ніби це справді так (Д. Матіяш). 7. Усе, чого ми собі бажаємо, про що думаємо і чого сподіваємося, обов*язково з нами стається (Ю. Андрухович). 8. Усе треба робити вчасно, але для того, щоб це встигати, ніколи не вистачає часу (Д. Матіяш). 9. Нема кращого способу поневолити людину, як бути з нею відвертою (Ю. Іздрик). 10. Але так чи інакше - ми рухаємось своїми маршрутами, потрапляючи в невідомі місця, проникаючи за лаштунки власного досвіду… (С. Жадан). 11. Економ час - він і є мастилом яке обертає світ (Л. Дереш).

Вправа 390. Виділіть у поданих реченнях другорядні члени речення. Розмежуйте означення та додатки, поясніть, чому.

1. Страшно сказати, що робить з людьми безнадія. Говіркі стають мовчазними, веселі - зажуреними, хоробрі - боягузами, а певні – зрадниками (В. Шкляр). 2. Я себе почуваю, як ріка, яка пливе проти власної течії (С. Жадан). 3. Бувають в житті такі моменти, коли найвищою чеснотою і найбільшим моральним вчинком є звільнити оточуючих від своєх присутності, такі речі розуміти треба (С. Жадан). 4. Тiльки любов боронить од страху. Але хто (що) вборонить од страху саму любов? (О. Забужко). 5. Є люди, з якими мені хочеться розмовляти, а є люди, з якими хочеться мовчати. І одних, і других мені часом дуже бракує (Д. Матіяш). 6. Любов - це людське. Любов - це той щем, без якого нас немає. Бо якими одиницями виміряти той особливий щем, коли все інше втрачає сенс? (Ю. Андрухович). 7. Люди не можуть і не вміють мовчати- їм здається, що тоді вони втратять свою людську сутність, яка полягає в тому, щоб говорити (І. Роздобудько).

Вправа 13 (15). Знайдіть у тексті обставини й визначте їхній вид.

Ніч надворі; холодна зимова ніч у суботу проти неділі. Такі ночі завжди зганяють людей у теплу хату, до ясного світла, до блискучого самовара. І коли надворі вітер виє, розносячи снігові замети, обдаючи пізнього перехожого холодними поцілунками, — там, у хаті, у теплому затишку, іде тепла розмова... Очі любо грають, з уст не сходить весела балакуча усмішка — і всі запивають її теплим пахучим чаєм. Такі вечори часто проводив Петро у своїй рідній хаті. Тепер не те. Кругом померки; світла немає; червоне зарево полум’я гоготить у пузатій порепаній грубі, світить на всю хату, окрашуючи все в червоний колір; стіни, долівка, шибки — все миготить, мов розтоплене золото... Товариство сидить коло груби і дивиться на огонь, на його огненні язики, що, сплітаючись, лижуть з усіх боків сухі дрова. Дрова тріскотять від того гарячого лизання, лопотять огняними іскорками, зливаються в одну хвилю огню... (Панас Мирний).

Вправа 392. Прочитайте речення. Знайдіть в них обставини. Вкажіть якого вони виду та чим виражені.

1. Якось сидимо ми в своїй хаті (М. Вороний). 2. Знадвору веранду обплітав густими звоями дикий виноград (В. Кучер). 3. Цілу ніч до зорі я не спала Леся Українка). 4. Малий чабанець повертався смерком додому (Ю. Яновський). 5. Скільки я не бачився з тобою! Як там нині під горою гай? А луги та верби над водою? (М. Луків). 6. Через відкрите віконце вдирається вітер, зі свистом летить у відчинені двері, далі — крізь двері протилежного залу, і витікає, співаючи, крізь вікна (І. Гавриленко). 7. Твоїм пісням, полкам твоїм і чатам вставать з бійцями рано на зорі (А. Малишко). 8. У чотирьох кілометрах від радгоспу в глибокім вибалку причаївся хутір (О. Гончар). 9. По узліссі і на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава (Леся Українка).10. Здалека і зблизька, з гір і з долів, з сіл і містечок сотні людей пливли-напливали до Борислава (І. Франко). 11. Над білим Києвом ще зляться сніговії, скував Славутича мороз на довгі дні (О. Донченко). 12. Днями сиділи в нетопленій хаті і не варили страви (М. Коцюбинський). 13. Над селом стояв звичайний в осінню пору туман (М. Коцюбинський). 14. Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молоді з розпущеними косами (М. Коцюбинський). 15. Там горді верховини довгорукавих і густих ялин гудуть і верховини схиляються до дружньої розмови (М. Рильський). 16. Змивала увечері лугом доччине волосся, а тепер тихенько на долонях собі розіслала (В. Коломієць). 17. Вітрові вслід котився не знати куди беручкий курай (В. Кучер). 18.Уздовж річки по воді простелилась золота мерехтлива стежка (В. Козаченко). 19. Ой з-за гори, з-за діброви вийшли хлопці чорноброві (М. Рильський). 20. Лежимо ми вночі під Новий рік на своїй позиції (О. Гончар).