3. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів; критерії та норми оцінювання успішності студентів за традиційною шкалою та шкалою єктс.

Оцінювання знань – визначення й вираження в умовних одиницях (балах), в також в оцінних судженнях викладача знань, умінь і навичок студентів відповідно до вимог навчальних програм.

рейтингова система оцінювання знань, умінь і навичок студентів основана на таких принципах:

- кожна навчальна дисципліна і робота студента з її опанування оцінюється у залікових одиницях, сумою яких визначається рейтинг;

- обов'язково ведеться облік поточної роботи студен­та, який відображається у підсумковій оцінці (у залікових одиницях);

- враховуються особливості викладання різних пред­метів (складність, значення дисципліни в навчальному плані), тобто коефіцієнт складності (значущості);

- наявність різних видів контролю (вихідний, поточ­ний, проміжний, підсумковий);

- навчальний рейтинг студента за семестр або рік ви­значається як середньоарифметичний від рейтингу з кож­ної навчальної дисципліни.

Тема 8 Виховання студентської молоді у вищому навчальному закладі Зміст лекції

1. Теоретичні основи виховання студентської молоді (мета, завдання, принципи, напрями виховання у вищій школі).

Виховання – це цілеспрямований процес впливу різних навчальних та соціальних інститутів з метою формування особистості.

Метою виховної діяльності ВНЗ є - підготовка інтелектуального генофонду нації, виховання національної еліти, примноження культурного потенціалу, що забезпечить високу ефективність діяльності майбутніх фахівців.

Структурними елементами процесу виховання є мета, зміст, форми, методи, засоби виховання і його результат.

Компонентами процесу виховання є свідомість особистості студента, її емоційно-чуттєва сфера, звички поведінки.

Принципи виховання у ВНЗ:

• єдність національного і загальнолюдського;

• природовідповідність;

• культуровідповідність;

• активність, самодіяльність і творча ініціатива студентської молоді;

• демократизація виховання;

• гуманізація виховання;

• безперервність і наступність виховання;

• єдність навчання і виховання;

• цілеспрямованість;

• диференціація та індивідуалізація виховного процесу;

• етнізація;

• комплексний підхід.

Формами поза аудиторної виховної роботи є:

• інформації;

• диспути;

• читацькі конференції;

• лекції;

• зустрічі;

• усні журнали;

• бесіди за круглим столом;

• вечори;

• конкурси;

• гуртки;

• театр.

У процесі формування майбутніх фахівців чільне місце належить моральному вихованню.

Моральне виховання – виховна діяльність вищого навчально­го закладу, спрямована на формування у студентів стійких мо­ральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

Систему моральних цінностей поділяють на абсолютно вічні, національні, громадянські, сімейні та цінності осо­бистого життя (О.Вишневський).

Серед моральних якостей, які мають особливе значен­ня для майбутньої професійної діяльності, виокремлюють (Н.Дяченко) професійний обов'язок, професійну честь, професійну гордість і професійну етику.

Трудове виховання – процес формування потреби в праці і сум­лінного, творчого ставлення до неї, гордості за свою професію, ви­соких моральних і професійних рис громадянина, працівника, фа­хівця, вироблення практичних умінь і навичок культури праці.

Найважливішим завданням трудового виховання сту­дентів є формування у них професійних здібностей і по­треб, умінь, навичок, звичок професійного призначення, психологічна підготовка до праці з обраної спеціальності; виховання волі, терпеливості і наполегливості в подоланні труднощів.

Економічне виховання – педагогічна діяльність, спрямована на формування на основі спеціальних знань економічної свідомості, економічного мислення, умінь і навичок економічної діяльності, економічно значущих якостей особистості.

Економічне виховання має бути зорієнтоване на форму­вання економічного мислення, почуття власника, реального господаря; вміння прогнозувати наслідки своїх рішень, еко­номічно обґрунтовувати ставлення до праці та її результатів; усвідомлення свого статусу платника податку, його прав і обов'язків; прагнення до нарощування трудових доходів, до поліпшення якості життя; готовність брати участь у різнома­нітних формах економічної діяльності; моральний вибір у ситуаціях, пов'язаних з економічною діяльністю; вміння до­лати економічні труднощі в кризовій ситуації; здатність ефективно використовувати механізм соціально-економічного захисту своїх та суспільних інтересів. (С.Шпак).

Правове виховання – виховна діяльність вищого навчального закладу, правоохоронних органів, спрямована на формування у студентів правової свідомості та навичок і звичок правомірної по­ведінки.

Екологічне виховання – педагогічна діяльність спрямована на формування у студентів екологічної культури.

Естетичне виховання – складова виховного процесу, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Метою естетичного виховання у вищому навчальному закладі є формування у майбутнього спеціаліста естетичної культури – здатності особистості до повноцінного сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя та діяльність за законами краси.

Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок і вмінь.

Фізичне виховання спрямоване на розв'язання таких специфічних завдань: формування у студентів високих мо­ральних, вольових і фізичних якостей, готовності до висо­копродуктивної праці; збереження і зміцнення здоров'я студентів, сприяння всебічному розвитку організму, під­тримання високої працездатності протягом усього періо­ду навчання; всебічна фізична підготовка; професійно-прикладна фізична підготовка студентів з урахуванням особливостей майбутньої трудової діяльності; здобуття студентами необхідних знань з основ теорії, методики і організації фізичного виховання і спортивного тренуван­ня, підготовка до роботи як громадських інструкторів, тренерів і суддів; удосконалення спортивної майстернос­ті студентів-спортсменів; виховання усвідомлення необ­хідності регулярно займатися фізичною культурою і спортом.