- •Тема 1. Основи курсу «Ринок інтелектуальної власності.
- •Рекомендована література
- •1. Мета, завдання та предмет курсу
- •2. Поняття інтелектуальної власності
- •3. Еволюція інтелектуальної власності
- •4. Місце і роль інтелектуальної власності в розвитку держави
- •Тема 2 система права інтелектуальної власності
- •Література
- •Черевко г.В. Інтелектуальна власність: Навч. Посіб. – к.: Знання, 2008. – с.
- •1.3. Інститут права інтелектуальної власності на результати науково-технічної творчості
- •1.4. Інститут права інтелектуальної власності на комерційні позначення
- •2. Суб'єкти права інтелектуальної власності
- •3. Система джерел законодавства в сфері інтелектуальної власності
- •4. Державна система правової охорони інтелектуальної власності в Україні
- •5. Міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності
- •Тема 3. Трансфер технологій як основа сучасної економіки
- •1.Фактори розвитку ринку об'єктів інтелектуальної власності
- •2. Тенденції світового ринку технологій
- •Перспективи України на ринку об'єктів інтелектуальної власності
- •Тема 4 . Управління та маркетинг в сфері інтелектуальної власності
- •Література
- •Черевко г.В. Інтелектуальна власність: Навч. Посіб. – к.: Знання, 2008. – с.
- •1. Інтелектуальна власність як складова інтелектуального капіталу
- •1.1. Поняття економіки інтелектуальної власності
- •1.2. Поняття інтелектуального капіталу та його структура
- •2. Інтелектуальна власність в системі господарської діяльності
- •3. Управління та маркетинг в сфері інтелектуальної власності
- •3.1. Управління інтелектуальною власністю
- •3.2. Маркетинг інтелектуальної власності
- •Тема 5. Необхідність захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності та
- •Черевко г.В. Інтелектуальна власність: Навч. Посіб. – к.: Знання, 2008. – с.
- •2. Необхідність захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності
- •3. Дії, що визнаються порушенням прав інтелектуальної власності
- •Тема 6. Форми і способи захисту прав інтелектуальної власності
- •Література
- •Черевко г.В. Інтелектуальна власність: Навч. Посіб. – к.: Знання, 2008. – с.
- •2. Форми і способи захисту прав інтелектуальної власності
- •3. Відповідальність за порушення та контроль за дотриманням права на об'єкти інтелектуальної власності
1.Фактори розвитку ринку об'єктів інтелектуальної власності
Під міжнародним трансфертом технологій розуміють сукупність економічних відносин різних країн з приводу передавання науково-технічних досягнень.
Ринок інтелектуальної власності складає біля 120 млрд. дол. і зростає в середньому на 10 % на рік. Головні учасники ринку ІВ: США, Західна Європа і Японія. На ці країни припадає 90 % товарообігу. Більша половина ВВП країн ЕС створюється в інтелектуальному виробництві. За 1960-1999 роки інвестиції в наукоємні технології принесли в середньому 45 відсотків річних, в той час як середня прибутковість акцій склала менше 14 %.
Географія поширення інновацій на світовому ринку технологій є вкрай нерівномірною і має чітку залежність від науково-технічних потенціалів країн. 9/10 світового обсягу патентів та ліцензій, а також витрат на науково-дослідні та проектно-експериментальні розробки, надходжень і платежів за трансфер технологій припадає на десятку ринкове розвинутих країн.
Провідні позиції у світовому нетто-експорті технологій належать США. В США витрати на наукові дослідження перевищують витрати Німеччини + Франції + Англії + Італії + Японії. Надходження в цю країну та продаж нею патентів та ліцензій зросли в 1975—1995 рр. вдесятеро і сягають 27 млрд. дол. США. тобто 56 % загальносвітового обсягу (48 млрд. дол. США). В ризикові технології в Каліфорнії вкладається більше коштів ніж в усій Західній Європі. 37 % проектів досягає стадії впровадження у масштабне виробництво, в Європі -12%.
Наступні місця зі значним відставанням займають Японія, Велика Британія, Німеччина, Франція, а також Італія. Нідерланди. Швеція. Швейцарія. Хоча ці країни с технологічними лідерами, більшість із них залишаються нетто-імпортерами технологій — їхні платежі за придбані патенти і ліцензії значно перевищують надходження за продаж власних. Позитивне сальдо ліцензійної торгівлі мають протягом останніх десятиріч лише США, Велика Британія та Швеція.
Провідні країни - продуценти технологій утворюють своєрідний «високотехнологічний полюс» сучасної світової економіки. Його найближче оточуюче середовище складають науково-технічні системи:
інших розвинутих держав — членів ОЕСР;
нових індустріальних країн:
Китаю та кількох колишніх соціалістичних країн. Ідо подолали кризу ринкової трансформації.
Ці групи держав мають власні технологічні напрацювання в деяких сферах НТР. досягли певних «нішевих проривів» на світовий ринок технологій, адаптують до національних умов та імітують (реверсивна Інженерія) інновації та технології, що генеруються «полюсом».
«Периферію» планетарного технологічного середовища становлять країни, що розвиваються. На ці країни, що переважають за чисельністю населення, припадає приблизно 4% світових витрат на НДДКР, 10 % інженерно-технічних кадрів. У більшості з них науково-технічні потенціали перебувають у зачатковому стані, і ці країни є переважно реципієнтами міжнародної технічної допомоги. Деякому пожвавленню їх діяльності в науково-технічній сфері сприяли заходи ТНК щодо залучення до технологічного пошуку місцевих дослідницьких центрів і персоналу, хоча обсяг витрат на їх фінансування не перевищує 10 % власних внутрішньо корпоративних. Платежі за технології країн, що розвиваються, сягають 1/3 зростання їх величезної зовнішньої заборгованості, не перевищуючи водночас 15 % світового обсягу платежів за ліцензії.
В розвинутих країнах увага приділяється не лише фінансуванню наукових робіт, а й підготовці творчих наукових кадрів. Т-концепція: вчити всіх, але широко, а найбільш здібних - поглиблено.
Для країн, що розвиваються передача технологій - єдиний засіб не стати технологічним аутсайдером, підняти економіку та відповідати міжнародному рівню якості продукції.
Технології передаються некомерційним та комерційним шляхами.
Перший передбачає: спеціальні науково-технічні видання та спец, літературу, бази і банки даних, міжнародні виставки, обмін делегаціями, міграція вчених і фахівців, стажування, навчання студентів та аспірантів, діяльність міжнародних організацій у сфері науки. Яку вигоду отримують сторони від некомерційної передачі технологій? Хто виграє більше?
Нові індустріальні країни не змогли б здійснити прорив у своєму розвитку без державної інноваційної стратегії. Так в південній Кореї в 1992 році були визначені 11 основних напрямків наукових досліджень, на які держава виділяє біля 3 % свого ВВП (в Україні законом обґрунтовано 1,7% ВВП, які не завжди дотримуються). В Китаї для інноваційних та венчурних підприємств протягом трьох років діють податкові канікули, плюс ще три роки підприємства сплачують лише половину ПДВ. Від мита звільняється імпорт наукових приладів. В Індії вже біля 8 років діє програма комп'ютеризації країни, і серед кращих програмістів світу сьогодні багато індійців.
Основне місце в комерційному трансфері технологій належить опосередкованій торговельними угодами й контрактами купівлі-продажу уречевлених технологій (засобів виробництва і предметів споживання), які є об'єктами світового ринку товарів (послуг).
Комерційна передача технологій відбувається у таких формах:
Матеріальні види технологій: підприємства "під ключ", технологічні лінії, обладнання тощо.
Нематеріальні види технологій: патент, копірайт, товарний знак, "ноу- хау".
3. Послуги: науково-технічні, інжинірингові, консультаційні, навчання персоналу тощо.
Саме об'єкти другої групи є товарами на міжнародному ринку інтелектуальної власності, їх умовно можна розділити на групи:
- авторські та суміжні права музичні твори, комп'ютерні програми, літературні твори, аудіовізуальні твори, твори образотворчого мистецтва, твори архітектури, містобудування і садово-паркової творчості, твори прикладного мистецтва, сценічна обробка творів, драматичні, хореографічні твори, пантоміма, фотографічні твори, ілюстрації, карти, креслення; лекції, промови, виступи; збірки творів, тексти перекладів, бази даних);
- права промислової власності (винаходи, корисні моделі, торгові марки, раціоналізаторські пропозиції, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин);
- нетрадиційні права інтелектуальної власності (відкриття, ноу-хау, фірмові назви, географічні позначення, домені імена, комерційна інформація).
На світовому ринку технологій у його «чистому вигляді» відбувається комерційний трансфер не уречевлених об'єктів (технологій), який формує основу сучасних міжнародних науково-технічних відносин. Такі об'єкти (технології) представлені результатами інтелектуальної, тобто невиробничої, діяльності і є нематеріальними за своєю суттю носіями технологій продуктів, процесів і управління.
Класифікувати їх через внутрішню цілісність можливо лише умовно на;
позаринкові. інформаційні масиви друкованої спеціальної періодики, довідників, підручників, науково-технічних видань: знання, досвід і навички, що набуваються у процесі досліджень і передаються при навчанні, стажуванні, перепідготовці кадрів, а також на дискусійних форумах, виставках, при обміні й міграції вчених і спеціалістів, при здійсненні програм міжнародного технічного сприяння
потенційно ринкові: патенти, ноу-хау, науково-технічна документація, копірайт. управлінський консалтинг тощо. Згідно з усталеною статистикою, можливість ринкового використання цих об'єктів дуже невелика: з усієї кількості новацій, що патентуються у світі, використовується не більш ніж 3—5 %. відсів ідей на стадії їхньої реалізації в продукт чи процес сягає 99 зі 100. а з кожних 100 нових товарів ринок частково чи цілком відкидає до 90! Але навіть в умовах такої жорсткої селекції новацій технологічний розвиток суспільства динамізує — настільки невичерпним є потенціал інтелекту;
ринкові: патентні й безпатентні ліцензії, лізинг, копірайт. франчайзинг. Спільні підприємства, численні наукомісткі послуги у сферах виробництва, обігу та управління тощо.
