- •Тема 1. Основи курсу «Ринок інтелектуальної власності.
- •Рекомендована література
- •1. Мета, завдання та предмет курсу
- •2. Поняття інтелектуальної власності
- •3. Еволюція інтелектуальної власності
- •4. Місце і роль інтелектуальної власності в розвитку держави
- •Тема 2 система права інтелектуальної власності
- •Література
- •Черевко г.В. Інтелектуальна власність: Навч. Посіб. – к.: Знання, 2008. – с.
- •1.3. Інститут права інтелектуальної власності на результати науково-технічної творчості
- •1.4. Інститут права інтелектуальної власності на комерційні позначення
- •2. Суб'єкти права інтелектуальної власності
- •3. Система джерел законодавства в сфері інтелектуальної власності
- •4. Державна система правової охорони інтелектуальної власності в Україні
- •5. Міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності
- •Тема 3. Трансфер технологій як основа сучасної економіки
- •1.Фактори розвитку ринку об'єктів інтелектуальної власності
- •2. Тенденції світового ринку технологій
- •Перспективи України на ринку об'єктів інтелектуальної власності
- •Тема 4 . Управління та маркетинг в сфері інтелектуальної власності
- •Література
- •Черевко г.В. Інтелектуальна власність: Навч. Посіб. – к.: Знання, 2008. – с.
- •1. Інтелектуальна власність як складова інтелектуального капіталу
- •1.1. Поняття економіки інтелектуальної власності
- •1.2. Поняття інтелектуального капіталу та його структура
- •2. Інтелектуальна власність в системі господарської діяльності
- •3. Управління та маркетинг в сфері інтелектуальної власності
- •3.1. Управління інтелектуальною власністю
- •3.2. Маркетинг інтелектуальної власності
- •Тема 5. Необхідність захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності та
- •Черевко г.В. Інтелектуальна власність: Навч. Посіб. – к.: Знання, 2008. – с.
- •2. Необхідність захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності
- •3. Дії, що визнаються порушенням прав інтелектуальної власності
- •Тема 6. Форми і способи захисту прав інтелектуальної власності
- •Література
- •Черевко г.В. Інтелектуальна власність: Навч. Посіб. – к.: Знання, 2008. – с.
- •2. Форми і способи захисту прав інтелектуальної власності
- •3. Відповідальність за порушення та контроль за дотриманням права на об'єкти інтелектуальної власності
1.4. Інститут права інтелектуальної власності на комерційні позначення
Цю групу об'єктів права інтелектуальної власності складають комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг) та географічні зазначення зазначення походження товарів).
Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших осіб та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Таким чином, комерційне (фірмове) найменування - це це назви під якими підприємці виступають в господарському обороті і яке індивідуалізує цю особу з-поміж інших його учасників (наприклад, ЗАТ "Чумак", ТОВ "Білосвіт", ПП "У Тараса"). Вони тісно пов'язані з діловою репутацією і можуть бути частиною торгової марки
Фірмове найменування є її цінним активом, а також джерелом корисної інформації для споживачів. Тобто, охорона найменувань відповідає інтересам як виробників, так і споживачів, у рівній мірі зацікавлених у тому, щоб були передбачені правові інструменти, що запобігають використанню фірмового найменування способами, що призводять до помилки або до сплужування. Фірмові найменування є об'єктом охорони законодавства більшості країн, однак правові режими, що регулюють їх використання, змінюються в широких межах від країни до країни. У багатьох країнах передбачена система реєстрації фірмових найменувань, хоча між ними є значні відмінності за територіальним обхватом (місцеве і/або національне), а також з точки зору правових наслідків реєстрації.
Торговельна марка в відповідності до статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб які придатні для їх ідентифікації (слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень).
Товарний знак (торговельна марка) — це один із засобів ідентифікації товарів або послуг, тобто позначення, здатне відрізняти товари або послуги однієї особи від товарів або послуг іншої особи.
Не мають правового захисту позначення, які містять:
державні герби та інші символи;
офіційні назви держав;
емблеми або назви міжнародних організацій;
офіційні контрольні, гарантійні печатки і штампи;
нагороди тощо.
Функції ТМ: індивідуалізація, гарантування, реклама, стимулювання. На торгову марку видається свідоцтво, яке діє лише на території України протягом 10 років і може бути продовжено багато разів.
Згідно статті 1 Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" географічне зазначення - цея назва географічного місця, яку вживають для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або їх поєднанням (наприклад,).
В Україні правова охорона надається на підставі реєстрації згідно із Законом України "Про охорону прав на зазначення походження товарів". вино з назвою "Магарач","Шампанське» або мінеральні води "Миргородська", "Моршинська""Миргородська", "Трускавецька", ", - ось деякі добре відомі приклади назв, що асоціюються у всьому світі з виробами певного характеру і якості. Однією загальною відмітною ознакою всіх цих назв є їх функція позначення існуючих місцевостей, міст, районів або країн. Однак коли сьогодні ми чуємо "Шампанське", ми швидше думаємо про ігристе вино, ніж про район Франції, Цей приклад показує, що географічні вказівки можуть набувати високої репутації і тому бути цінними комерційними актинами. Саме з цієї причини вони часто зазнають незаконного привласнення, контрафакції або фальсифікації, і їх охорона національна, а також міжнародна надзвичайно бажана.
Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії господарюючих суб'єктів, які суперечать правилам та чесним звичаям у підприємницькій діяльності,
Відповідно до міжнародних правових норм, зокрема Паризької конвенції з охорони промислової власності, актами недобросовісної конкуренції вважаються всі дії, що можуть будь-яким чином викликати сплутування стосовно підприємства, продукції або промислової чи торговельної діяльності конкурента; неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, що дискредитують підприємство, продукцію або промислову чи торговельну діяльність конкурента; інформація, використання якої при здійсненні комерційної діяльності може ввести в оману стосовно характеру, способу виготовлення, якості та кількості товарів.
Відповідно до Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією визнаються такі дії:
неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, в тому числі фірмових найменувань, знаків для товарів і послуг;
неправомірне використання товару іншого виробника, копіювання зовнішнього вигляду виробу;
дискредитація господарюючого суб'єкта (підприємця);
купівля-продаж товарів, виконання робіт;
надання послуг із примусовим асортиментом;
схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;
досягнення неправомірних переваг у конкуренції;
розголошення комерційної таємниці;
схилення до розголошення комерційної таємниці;
• неправомірне використання комерційної таємниці тощо. У системі охорони інтелектуальної власності з'явилися такі
поняття, як гудвіл і франчайзинг.
Гудвіл (ділова репутація) — комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращого управлінського хисту, що мають домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нових технологій.
Гудвіл — це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.
Франчайзинг — це особливе право спеціальних привілегій, пільга (у широкому розумінні слова). За договором франчайзингу одна сторона (правовласник) зобов'язується надати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплекс виключних прав, які належать право-власнику, в тому числі на фірмове найменування і/або комерційне позначення правовласника, на комерційну інформацію, що охороняється, а також інші передбачені договором об'єкти виключних прав — знак для товарів і послуг тощо.
Заявляються і одержують правову охорону в Україні (з видаванням охоронного документа) у формі патентів — винаходи (корисні моделі) і промислові зразки (рис. 1.3, 1.4), у формі свідоцтва — на знаки для товарів і послуг (рис. 1.5), на твори науки, літератури і мистецтва (рис. 1.2), у формі посвідчення або свідоцтва — на раціоналізаторські пропозиції.
У колишньому СРСР і державах РЕВ на винаходи видавалися авторські свідоцтва (рис. 1.6, 1.7), а в правонаступника ('РСР — Росії теж видаються патенти (рис. 1.8).
Патент — це юридично-технічний документ, що видається компетентним державним органом і яким держава засвідчує виключне право власника на створений ним об'єкт промислової пласкості (винахід, корисну модель, промисловий зразок, сорт рослин). Це юридичний документ, оскільки закріплює за власником патенту визначені законом права. Водночас це технічний документ, оскільки він дає технічний опис об'єкта.
Патент засвідчує від імені держави:
що заявлена пропозиція є охороноспроможним об'єктом;
встановлення права авторства на об'єкт;
визнання права власності на об'єкт;
визнання пріоритету на об'єкт.
Патенти, видані на один об'єкт у різних країнах, є незалежними. Патент завжди має територіальний характер, тобто видається і діє відповідно до вимог національного (регіонального) законодавства. Патент надає його власнику виключне право на використання об'єкта на власний розсуд. Україні права, що засвідчуються патентом, діють від дати публікації відомостей про його видачу і не зачіпають будь-які інші особисті майнові чи немайнові права винахідника (автора).
