Тема 2 система права інтелектуальної власності

1. Об'єкти права інтелектуальної власності

1.1, Види класифікацій об'єктів права інтелектуальної власності

1.2. Інститут права інтелектуальної власності на об'єкти авторського права і суміжних прав

1.3. Інститут права інтелектуальної власності на результати науково-технічної творчості

1.4. Інститут права інтелектуальної власності на комерційні позначення

2. Суб'єкти права інтелектуальної власності

3. Система джерел законодавства в сфері інтелектуальної власності

4. Державна система правової охорони інтелектуальної власності в Україні

5. Міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності

Література

1. Дахно І. І. Право інтелектуально власності: Навч. посіб. -- К,: Либідь, 2003.-200с.

2. Інтелектуальна власність: Навчальний посібник / За ред. д.т.н. Цибульова П.М. – К.: УкрІНТЕІ, 2006. – С.

3. Черевко г.В. Інтелектуальна власність: Навч. Посіб. – к.: Знання, 2008. – с.

1. Об'єкти права інтелектуальної власності

1.1, Види класифікацій об'єктів права інтелектуальної власності

Вперше у міжнародній практиці об'єкти права інтеле­ктуальної власності були визначені в статті 2 Конвенції, яка засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності від 1967 року.

У сучасному праві України перелік об'єктів права ін­телектуальної власності надано в статті 420 Цивільного ко­дексу України. Це:

літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання;

фонограми, відеограми, передачі (програми) ор­ганізацій мовлення;

наукові відкриття;

винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

компонування (топографії) інтегральних мікро­схем;

раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин;

комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення (зазначення походження товарів);

комерційні таємниці.

Ця стаття Цивільного кодексу України, однак, не містить визначення категорії "об'єкт права інтелектуальної власності", а наводить лише їх перелік, який не є вичерпним. Існування невичерпного переліку об'єктів права інтелектуальної власності доцільно тому, що в нашій державі, як і в усьому світі, спостерігається стрімкий розвиток науки і технологій, у зв'язку з чим можуть з'явитися нові об'єкти права інтелектуальної власності, які не передбачені в існуючому національному законодавстві. У такому випадку наявність невичерпного переліку надає можливість забезпечити їх правову охорону нормами чинного законодавства.

У правовій літературі використовують різні види класифікацій об'єктів права інтелектуальної власності. Найбільш сучасною і визнаною більшістю українських науковців є класифікація за такими інститутами права інтелектуальної власності:

1. Об'єкти авторського права і суміжних прав;

2. Результати науково-технічної творчості;

3. Комерційні позначення.

Розглянемо більш детально згадані інститути права інтелектуальної власності.

1.2. Інститут права інтелектуальної власності на об'єкти авторського права і суміжних прав

Авторське право — частина цивільного права, яка визначає правовідносини, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням (виданням, виконанням, показом і т. ін.) творів літератури, науки і мистецтва (© — знак охоро­ни авторських прав із вказівкою імені (найменування) особи, що має авторське право, і року першої публікації твору).

Стаття 433 Цивільного кодексу України та у статті 8 Закону України "Про авторське право і су­міжні права"до об'єктів авторського права відносить твори у галузі науки, літератури і мистецтва тощо, а саме:

1) літературні і художні твори - письмові; усні; сценічні и; музичні; аудіовізуальні твори; твори живопису. архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; пластичні твори; переклади, та інші переробки творів; збірники творів. Під твором розуміють результат інтелекту­альної, творчої діяльності (літературні твори мають вираз словесної форми, художні твори зображують дійсність в об­разах).

комп'ютерні програми - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, вира­жених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або ре­зультату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

компіляції даних (бази даних), сукупність даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній фор­мі, підбір і розташування скла­дових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової •системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи ін­ших засобів;

Важливим є те, що норми авторського права поши­ються тільки на форму вираження твору і не поширюються на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процеси, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані і пояснені, проілюстровані у творі.

Суміжні права — права на результати творчої діяльності ви­конавців, виробників фонограм і організацій мовлення, пов'я­зані з використанням творів літератури і мистецтва, на що ав­торські права належать іншим особам (®) — знак наявності суміжних прав із вказівкою імені особи, що має суміжні права, і вказівки року першої публікації фоно­грами).

Таким чином, істотною особливістю більшості суміжних прав є їх похідність і залежність від прав авторів творів. Лише в тих випадках, коли виконується, записується на фонограму або передається в ефір або по кабелю твір, що не охороняється законом, або об'єкт, який не є результатом творчої діяльності, суміжні права мають самостійний характер. Охорона об'єктів суміжних прав здійснюється без шкоди охороні творів авторсь­ким правом. Суб'єкти суміжних прав мають самостійний хара­ктер. Суб'єкти суміжних прав мають, як і автори, виключні права на використання своїх об'єктів у будь-якій формі. Об'єктами суміжних прав є:

а) виконання для фіксації, відтворення і розповсюдження за допомогою технічних засобів;

б) записи виконання (фонограми, відеограми) та інші записи за допомогою технічних засобів;

в) трансляція в ефір або по кабелю, організацій мовлення. Організації мовлення як об'єкта права інтелектуальної власності - це сукупність телерадіопередач, які транслюють безпосередньо або у запису організації ефірного мовлення чи організації кабельного мовлення.

Авторське право має головну мету протидія плагіату. Плагіатом є незаконне умисне привласнення права на чужі твори, а також примус до співавторства. Твори, розповсюджені з порушенням авторського права визнаються контрафактними.

Авторське право поширюється лише на форму твору, а не на ідею, теорію, принцип, метод, процедуру, процес, концепцію, відкриття.

Не охороняються:

• повідомлення про новини,

• фольклор,

• офіційні документи,

• державні символи, нагороди,

• грошові знаки,

• розклади руху, передач ТБ, телефонні довідники.

Авторське право і право власності на твір не завжди співпадають. Наприклад, архітектурний твір. Якщо власник будинку забажає його зруйнувати, автор має право викупити його по собівартості, або хоча б зробити фотографії об'єкту.

Співавторством є копірайт на інтерв'ю. Співавторами для аудіовізуального твору є :режисер-постановник,

• автор сценарію,

• автор спеціального музичного твору,

• художник-постановник,

• оператор-постановник.

У ряді випадків дозволяється вільне використання твору із зазначенням імені автора:

• цитування,

• ілюстрації навчального характеру,

• ілюстрації для сліпих рельєфно-крапковим шрифтом,

• бібліотеками та архівами,

• для навчання.

Автор отримує свідоцтво про державну реєстрацію своїх прав на твір

Якщо твір образотворчого мистецтва продається на аукціоні, автор або його спадкоємець мають право на 5% від кожного наступного продажу.

Авторське право діє протягом життя автора та 70 років по його смерті. Якщо будь-яка особа оприлюднює вперше чужий твір після закінчення строку захисту права автора, вона отримує захист майнових прав на 25 років.