6. Вітчизняна специфіка корпоративних відносин (1) Обумовленість зростання ролі корпоративного управління в Україні

Корпоративне управління широко використовується у західній економічній теорії і практиці господарювання і досить швидко запроваджується в транзитивній економіці України. Це пояснюється поширеністю форми корпоративної власності і господарювання, необхідністю ефективного управління нею і стрімким розвитком такої власності в Україні.

Сьогодні у світі великі корпорації стали фактично приватними урядами. Вони впливають на економічне, політичне, соціальне становище багатьох країн. 10% корпорацій у світі дають 80% обсягу реалізації продукції та послуг і 90% прибутку в економічно розвинених країнах.

Розвиток корпоративного сектора для України має вирішальне значення не лише для підвищення ефективності системи керівництва господарського товариства, а й для успішного функціонування економіки країни в цілому в умовах ринкової трансформації, зокрема на рівні державного управління.

За результатами сертифікатної приватизації в Україні власниками іменних цінних паперів стали близько 17,2 млн. фізичних осіб. При цьому налічуються приблизно 35 тис. акціонерних товариств, серед яких близько 12 тис. – відкритих. Процес корпоратизації економіки України триває, що часто виявляє себе через драматизм корпоративних конфліктів.

(2) Вітчизняна специфіка розвитку корпоративних відносин

Українська специфіка розвитку корпоративних відносин полягає в наступному:

  левова більшість акціонерних товариств (АТ), яких в Україні налічується приблизно 36 тис., серед яких близько 12 тис. – відкритих, є номінальними власниками акцій, вплив яких на діяльність “своїх” АТ є дуже сумнівним. Таке становище об(єктивно ускладнює процеси управління, контролю та концентрації капіталів, процес консолідації пакетів акцій, достатніх для вирішення названих завдань, є закономірним.

  існування найпотужніших олігархічних угрупувань, які контролюють цілі сектори економіки, і є активними учасниками боротьби за ліквідні об(єкти приватизації, а в тих галузях, де приватизація вже здійснена, - ініціаторами перерозподілу власності із застосуванням того, що називають адміністративним ресурсом. Це дозволяє приймати безвідповідальні і не правові судові рішення, приховані за тим чи іншим варіантом тлумачення законодавства.

  в Україні існує близько 1,5 тис. АТ, в статутному фонді яких є участь держави. Стратегії контролю держави за діяльністю таких підприємств та відчуження пакетів акцій, що є у власності держави (менше 25%), сьогодні оцінюються як низько ліквідні, що гальмує їх відчуження, а, відповідно, і розвиток корпоративних відносин.

  існування тіньової економіки впливає на інвестиційний контекст розвитку господарських товариств, головним чином АТ. Приховані, штучно мінімізовані прибутки під тиском податкового та адміністративного тягаря впливають на дивідендну політику АТ, що в свою чергу не сприяє попиту на акції і фактично підриває фондовий ринок, а також є перешкодою залучення коштів громадян через обіг цінних паперів.

  синтетична інфраструктура корпоративних відносин (яка включає в себе інфраструктуру ринку цінних паперів, а також більш загальну інфраструктуру ринку фінансових послуг, інфраструктуру інвестиційних відносин) не є ефективною, відпрацьованою, завершеною як на законодавчому, так і організаційному, функціональному рівнях. Сьогодні відсутнє законодавче регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів, установ довірчого управління майном тощо. Існування в Україні домінуючого позабіржового обігу акцій, робить стан фондового ринку практично непрозорим і погано передбачуваним.

  низька корпоративна культура стримує розвиток корпоративних відносин. Дотримання принципів корпоративного управління, і впровадження Кодексу корпоративної поведінки, що є реальним регулюючим чинником у розвинених країнах, буде сприяти залученню інвестицій в АТ.

29