(6) Інвестори як суб'єкти корпоративного управління

Не кожний емітент і не у кожному випадку емітує корпоративні права, оскільки багато видів цінних паперів не є свідченням корпоративних прав. Справа в тому, що корпоративні права є свідченням частки, або паю, у власності підпри­ємства. Тому зрозуміло, що значна кількість цінних паперів, наприк­лад, облігації, векселі та інші цінні папери, випущені під відносини позики, не є свідченням корпоративних прав, оскільки вони не є часткою у власності емітента. Обмежені корпоративні права мають привілейовані акції, які не дають права управління акціонерним товариством. Отже, можна вважати, що кожний власник корпоративних прав є інвестором, але не кожний інвестор є власником корпоративних прав і тому не є суб'єктом корпора­тивного управління.

(7) Працівники корпоративних структур як суб'єкти корпоративних відносин

Суб'єктами корпоративного управління виступають влас­ники корпоративних прав. Проте вони не є єдиними в такій ролі. Річ у тому, що за­гальні норми управління створює держава, крім того, існує велика й важлива суспільна інституція фінансового посередництва, а також менеджменту, які беруть участь у корпоративному управлінні, регу­люючи більш-менш важливі його напрями. Водночас можна вважа­ти, що учасниками управлінських корпоративних відносин є також працівники корпоративних підприємств. Так, у законодавстві бага­тьох країн, що стосується діяльності корпоративних підприємств, є положення про роль працівників таких підприємств у прийнятті рішень. Норма про участь у голосуванні органів, що представляють трудові колективи, введена в законодавчу базу України стосовно акціонерних товариств.

(8) Відмінність корпоративного управління від загального менеджменту

Корпоративне управління не є відірваним від загального менеджменту, воно є одним із його базових елементів і визначає насамперед погодження відносин власників і менеджерів. Корпоративне управління виділилось на певному історичному етапі соціально-економічного роз­витку, коли відбулося відокремлення функцій управління від влас­ності і коли почали виникати організаційні форми господарювання, що отримали назву акціонерних товариств, або корпорацій.

На сьогодні не існує жорсткого розмежування предмета вивчен­ня загального менеджменту як системи економічних знань з організації та управління і предмета корпоративного управління. Предметом вивчення корпоративного управління не є безпосередньо виробництво, фінан­си, ринки, значна частина кадрової політики. З погляду стратегії корпоративне управління націлене на забезпечення сталого розвит­ку корпорацій через формування найбільш ефективної організацій­ної структури. Ця структура ґрунтується на оптимальному співвідношенні компетенції і відповідальності учасників корпоративного управління.

Корпоративне управління розглядає здійснення господарських операцій працівниками й управління менеджерами виходячи з най­більшої ефективності діяльності корпорації не тільки з погляду менеджменту організації, а й її власників. Але не завжди інтереси власників та корпорації збігаються. Тому корпоративне управління в системі загального менеджменту спрямоване на досягнення оптимального узгодження інтересів суб'єктів корпоративних відносин – власників, менеджерів, працівників, суспільства. Ці інтереси, як пра­вило, різні, їх узгодження в корпораціях здійснюється через реалізацію повноважень і відповідальності.