48. Сутність та види державного боргу.

Державний борг – загальна сума заборгованості держави (АРК чи міських рад), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (АРК чи міських рад), включаючи боргові зобов’язання держави (АРК чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Класифікація державного боргу за типом боргового зобов’язання:

І. Внутрішній борг

• Довгостроковий борг

• Середньостроковий борг

• Короткостроковий борг

• Заборгованість за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету

• Заборгованість за відсотками, нарахованими за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету

• Заборгованість за іншими зобов’язаннями

ІІ. Зовнішній борг

• Довгостроковий борг

• Середньостроковий борг

• Короткостроковий борг

• Заборгованість за іншими зобов’язаннями

Класифікація державного боргу за типом кредитора

І. Внутрішній борг:

1) Заборгованість перед юридичними особами.

2) Заборгованість перед банківськими установами:

2.1)перед НБУ:

• за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету поточного року (минулих років)

• сільськогосподарських підприємств за позиками, віднесеними на державний борг

• за компенсаційними виплатами населенню в Ощадбанку

• інша заборгованість перед НБУ

2.2.)заборгованість перед іншими банками

3) Заборгованість не віднесена до інших категорій

4) Заборгованість перед іншими органами управління

ІІ. Зовнішній борг

1. Заборгованість за позиками міжнародних організацій

2. Заборгованість за позиками, наданими іноземними державами, у тому числі за позиками, наданими під гарантії уряду

3. Заборгованість за позиками, наданими комерційними банками

4. Заборгованість за позиками, наданими постачальниками

5. Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій

49. Завдання та принципи управління державним боргом  Управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення нею своїх боргів. Управління державним боргом може розглядатися як у широкому так і у вузькому розумінні. Управління державним боргом у широкому розумінні передбачає формування одного із напрямів фінансової політики держави, пов’язаної з її діяльністю у ролі позичальника і гаранта. Це потребує комплексного підходу а саме: - координації грошово-кредитної та фіскальної політики держави; - узгоджених взаємовідносин уряду та НБУ з питань боргової політики; - розроблення ефективних форм і методів зниження боргового тягаря із застосуванням інструментів активного управління державним боргом. Управління державним боргом у вузькому розумінні слід розглядати як сукупність дій, пов’язаних з : - підготокою до випуску боргових зобов’язань держави; - розміщенням боргових зобов’язань; - наданням державних гарантій по борговим зобов’язанням; - проведення операцій з обслуговування та погашення боргових зобов’язань.

Отже, управління державним боргом – комплекс заходів, що здійснюються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, а також забезпечення платоспроможності держави. У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання: - пошук ефективних умов запозичення коштів (мінімізації вартості боргу); - недопущення нецільового і неефективного використання запозичених коштів; - забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків; - визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями ; - забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку. Політика ефективного управління державним боргом базується на певних принципах

Управління державним боргом розглядають як циклічний і багатостадійний процес, що послідовно включає такі три стадії: залучення – використання – погашення позик. 1. На стадії залучення позик законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік установлюються граничні розміри боргу, вказуються обсяги державних запозичень із чіткою класифікацією на внутрішні і зовнішні. На цій стадії основну увагу слід акцентувати на мінімізації затрат при погашенні боргу, враховуючи такі основні аспекти: - обсяги позик; - форми і умови запозичення ( валюта запозичення, відсоткові ставки, строки погашення і пільговий період тощо); - структура позик (за кредиторами й формами позик). 2. Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом системи управління державним боргом. Воно має базуватися на принципі максимізації доходу від залучених коштів та створення джерел його погашення. Використання позик може бути: - бюджетним, коли залучені ресурси спрямовуються на поточне споживання, шляхом фінансування поточних бюджетних витрат, у тому числі на покриття дефіциту бюджету. Це найменш ефективний спосіб використання залучених коштів; - фінансовим, коли залучені ресурси стають джерелом фінансування інвестиційних проектів і використовуються на розвиток національного виробництва. Цей спосіб є найпрогресивнішим видом використання державного боргу.; - фінансово-бюджетним, коли запозичення використовуються як на фінансування поточних бюджетних потреб, так і на інвестиційний розвиток економіки в цілому.  3. Останнім етапом управління державним боргом є його погашення та обслуговування, яке здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобов’язань перед кредиторами щодо погашення основної суми боргу, сплати відсотків та супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами. Існує суттєва відмінність між поняттями «погашення боргу» і «обслуговування боргу». Погашення боргу – це виконання боргових зобов’язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, тобто суми позики, визначеної угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів. Обслуговування боргу – це виплата відсотків за позиками (доходу, що сплачується на користь кредитора). В Україні в управлінні державним боргом беруть участь:  - Кабінет Міністрів України; - Міністерство фінансів України ( департамент державного боргу); - Національний банк України; - Державне казначейство України. Міністерство фінансів України та НБУ беруть участь у залученні та розміщенні коштів, а функцію погашення та обслуговування державного боргу виконує Державне казначейство України. Департамент державного боргу Міністерства фінансів України виконує такі функції: - розроблення стратегії та боргової політики держави; - розрахунок планових показників, а також проведення моніторингу державного боргу; - визначення доцільності залучення коштів; - аналіз і супроводження кредитних проектів та визначення доцільностьі укладання гарантійних угод.  З метою ефективного управління державним боргом, розв’язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов’язань, а також забезпечення платоспроможності держави використовують реструктуризацію як метод врегулювання проблеми державної заборгованості. Реструктуризація боргу – угода кредитора з позичальником, який має труднощі з погашенням своїх фінансових зобов’язань, про нову схему їх погашення. Реструктуризація боргу може проводитись за допомогою таких методів (схем управління державним боргом).