54. Необхідність, зміст і роль соціальних позабюджетних фондів.

Позабюджетні фонди — важлива складова державних фінансів і самостійна ланка фінансової системи країни. їх виникнення та функціонування пов'язане з наявністю товарно-грошових відносин. Позабюджетні фонди мають певні переваги. Зміни, які відбуваються в економіці та соціальному житті суспільства, потребують прийняття оперативних управлінських рішень. Формування і використання бюджетних коштів регламентується нормативно-правовими актами на рік, а в позабюджетних фондах, що регулюються органами виконавчої влади, можливі зміни впродовж звітного періоду. Так, за наявності додаткових надходжень коштів можуть бути збільшені розміри соціальних виплат. Кошти, інвестовані в цінні папери, приносять додатковий дохід. Позабюджетні фонди підлягають управлінню та контролю на засадах трипартизму.

Позабюджетні фонди різняться один від одного за правовим статусом, строком дії, цілями використання тощо (рис. 10.1).

Соціальні позабюджетні фонди відіграють важливу роль, яка виявляється у тому, що:

55. Ознаки класифікації та загальна характеристика позабюджетних фондів. Позабюджетні фонди можуть бути класифіковані за різними ознаками: за рівнем управління, цільовим призначенням, періоду функціонування, охопленням проблем і галузевої приналежності. За рівнем управління відрізняються позабюджетні фонди:  - федеральні;  - галузеві;  - регіональні;  - місцеві;  - інституційні (на рівні об'єднань, корпорацій, науково? технічних центрів).  Залежно від цільового призначення позабюджетні фонди поділяються на економічні, соціальні та екологічні. До економічних позабюджетних фондів поряд з іншими відносяться галузеві та міжгалузеві фонди НДДКР. Економічні позабюджетні фонди можуть бути поділені за напрямами використання: для розвитку науково? Технічної, інноваційної, зовнішньоекономічної діяльності та ін До екологічних позабюджетних фондів слід віднести:  - федеральний екологічний фонд;  - федеральний фонд реконструкції та охорони водних ресурсів;  - федеральний фонд управління, вивчення, збереження та відтворення водних біологічних ресурсів.  По періоду функціонування позабюджетні фонди поділяються на фонди безстрокового, довгострокового і короткострокового дії. Функціонують також галузеві та міжгалузеві позабюджетні фонди. Міжгалузевим слід вважати фонд науково? Дослідних і дослідно? Конструкторських робіт. 

За охопленням проблем позабюджетні фонди можуть бути загального характеру (міжгалузевий фонд науково? Дослідних і дослідно? Конструкторських робіт) і більш конкретного характеру (позабюджетний фонд об'єднань). В останні десятиліття галузеві позабюджетні фонди були утворені у ВАТ «Газпром», Мінпроменерго Росії, Мінтрансі Росії тощо (всього більш ніж в 15 міністерствах і відомствах).  Склад позабюджетних фондів динамічний: одні фонди, виконавши свою роль або дискредитуючи себе, припиняють функціонування, інші - діють кілька років, треті - розпадаються на кілька позабюджетних фондів. Відзначимо, що позабюджетні фонди можуть виникати і ліквідуватися лише за певних умов. Виникнення позабюджетних фондів не отримало однозначної оцінки. У Законі «Про державний бюджет Російської Федерації на 1995» ряд позабюджетних фондів був консолідований у бюджет у вигляді «цільових бюджетних фондів». Підсумки функціонування даних фондів по? Різному сприймаються фахівцями. Настільки ж суперечливо виглядають і рекомендації щодо подальшого їх розвитку та управління.  Майже всі позабюджетні фонди певну частину коштів направляють на проведення науково? Дослідницьких робіт. Однак вони значно відрізняються за часткою коштів, що спрямовуються на дослідницьку роботу, пошук інноваційних рішень. За цим показником позабюджетні фонди можуть підрозділятися на три групи.  У позабюджетних фондів, що відносяться до першої групи (міжгалузеві та галузеві фонди НДДКР), всі кошти прямують на інноваційні розробки, до другої групи (наприклад, екологічні фонди) - значна частина цих коштів (30-40 %), до третьої групи (наприклад, фонд відтворення мінерально? сировинної бази та ін) - їх невелика частка (5-10%).  Серед фондів, спрямованих на фінансування інноваційної діяльності, особливе місце належить Фонду сприяння розвитку малих форм підприємств у науково? Технічній сфері (створений відповідно до постанови Уряду РФ від 3 лютого 1994 р.). Цей фонд утворений для розвитку малого підприємництва в науково? Технічній сфері, наприклад для створення малих наукомістких фірм, «інкубаторів» бізнесу, інноваційних центрів та ін Крім того, він сприяє заохоченню конкуренції в науково? Технічній сфері шляхом надання фінансової підтримки наукомістким проектам, які розроблені малими підприємствами. Фонд є юридичною особою, діє відповідно до законодавства про некомерційні організації. Він має право виступати заставодавцем, поручителем і гарантом за зобов'язаннями юридичних і фізичних осіб, надавати фінансову допомогу (в тому числі безоплатну) для реалізації федеральних, галузевих і регіональних програм і ефективних проектів малого інноваційного підприємництва.

Фінансова допомога у реалізації інноваційних проектів надається фондом тільки на конкурсній основі, фінансова допомога малим інноваційним підприємствам - як на оплатній (поворотної), так і безоплатній основі. Фонд є співвиконавцем Федеральної програми державної підтримки малого підприємництва.  Позабюджетні фонди поряд з іншими фондами формують систему фінансування інноваційної діяльності.

56. Вітчизняна практика функцірнування соціальних позабюджетних фондів. Соц.позабюджетні фонди – є формою перерозподілу ВВП у грошовому вираженні з метою формування централізованих фондів грошових коштів та їх використання на соц.програми Головна необхідність створення соц.позабюджетних фондів – те, що в умовах товарно – грошових відносин держава має ефективно організовувати перерозподіл ВВП , формуючи фонди грошових коштів з метою повної реалізації своєї соц.політики Ознаки: *цільове призначення коштів фондів *правове регулювання формування та використання коштів фондів *перебування коштів у розпорядженні спец. органів держ. виконавчої влади(дирекції соц.фондів та правління) *перерозподіл коштів в середині кожного напряму соц.політики *наявність або формування резервних фондів у складі соц.позабюджетних фондів *мобільність та динамічність щодо формування та використання коштів фондів

Джерела формування фін.ресурсів соц.позабюджетних фондів: *обов’язкові внески та відрахування фіз. та юр. ос. *бюджетні виплати цільового призначення *добровільні внески та пожертвування *доходи від підприємницької діяльності *надходження від кредитів *інші джерела

Особливістю державних соц.позабюджетних фондів є те , що вони вирішують завдання з соц.захисту населення через механізм загальнодержавного соц.страхуваня. До системи соц.позабюджетніх фондів в Україні належать: *пенсійний фонд *фонд загальнообов’язкового соц.страхування по безробіттю *фонд загальнообов’язкового державного соц.страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатність фонд загальнообов’язкового державного соц.страхування у зв’язку з нещасними випадками та проф..захворюваннями на в-ві, які спричинили тимчасову втрату працездатності

59. Сутність та функції фінансів суб`єктів підприємництва. Фінанси суб’єктів господарювання є базовою ланкою фінансової системи, оскільки саме тут створюються валовий внутрішній продукт і національний дохід – основні джерела фінансових ресурсів. На макроекономічному рівні фінанси суб’єктів господарювання забезпечують формування фінансових ресурсів держави завдяки бюджету та позабюджетним фондам. Саме тому від стану фінансів господарюючих суб’єктів залежить можливість задоволення суспільних потреб і фінансова стійкість держави. Фінанси суб’єктів господарювання функціонують на мікроекономічному рівні і тому мають спільні ознаки та певні відмінності від фінансів держави в цілому. Загальною ознакою фінансів господарюючих суб’єктів є те, що вони виражають сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів суб’єктів господарювання виражають економічні відносини, що характеризують первинний розподіл вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів господарюючих суб’єктів зумовлені їх функціонуванням у різних галузях економіки та різними організаційно-правовими формами господарювання.  У процесі відтворення фінанси суб’єктів господарювання виявляються та виражають свою сутність через розподільну і контрольну функції. За допомогою розподільної ф-ї здійснюються первинний розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту, який створюється у сфері матеріального виробництва, шляхом утворення централізованих І децентралізованих фондів грошових коштів, що використовуються на потреби держави І підприємств. Завдяки розподільній функції відбуваються формування фінансових ресурсів підприємства у процесі виробничо-господарської діяльності, їх розподіл і використання для забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, суб’єктами господарювання тощо. Коетролтна ф-я фінансів підприємства виявляється у контролі за формуванням і використанням його фінансових ресурсів у процесі відтворення. Наявність контрольної функції фінансів зумовлена необхідністю вартісного обліку витрат на виробництво і реалізацію продукції (виконання робіт, надання послуг), формування доходів і фондів грошових коштів підприємства та їх використання. Дія контрольної функції виявляється через застосування фінансових показників діяльності підприємств, їх оцінки і розробки належних заходів щодо підвищення ефективності розподільних відносин.

60. Поняття та склад фінансових ресурсів суб'єкта підприємництва. Фінансові ресурси підприємств є однією із найважливіших об’єктів, які входять до сфери управління вищого управлінського персоналу та засновників суб’єктів господарювання України. Від доцільно обраних джерел фінансування діяльності підприємства та напрямів їх використання залежить збереження суб’єкта господарювання та його подальший розвиток. Діяльність суб’єктів господарювання в сучасних умовах господарювання в Україні, у зв’язку зі змінами внутрішнього та зовнішнього середовища, зумовлює потребу у подальших наукових дослідженнях. Основні джерела формування фінансових ресурсів: самофінансування, акціонування, кредитне фінансування, лізинг, змішане фінансування. Формування фінансових ресурсів є найдзвичайно важливою складовою у функціонуванні суб’єкта господарювання та потребує узгодження дій системи управління підприємством, а від управлінського персоналу цілої низки знань, умінь та досвіду за різними напрямами. Злагоджена та цілеспрямована діяльність засновників та управлінського персоналу у вирішенні питань доцільного використання фінансових ресурсів забезпечує збереження підприємства та його подальший розвиток, а відповідно подальші кроки у процесі формування та використання фінансових ресурсів/

61. Поняття капіталу підприємства. Капітал - сума коштів, яка необхідна для започаткування та здійснення діяльності. Авансований капітал - це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів називають відповідно постійним і змінним капіталом. У свою чергу постійний капітал поділяється на основний і оборотний. Основний капітал - це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва. Оборотний капітал - це та частина постійного капіталу, яка витрачається придбання на ринку предметів праці й оплату праці робочої сили. Власний капітал утворюється двома шляхами: 1. Внесенням власниками підприємства грошей та інших активів. 2. Накопичення суми доходу, що залишається на підприємстві. Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на інвестований (вкладений або сплачений капітал) і нерозподілений прибуток. Інвестований капітал - це сума акцій за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення. Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

64. Сутніст та функції прибутку, порядок його формування та використання. Прибуток суб'єкта господарювання відіграє провідну роль у фінансовій системі, а тому незмінно привертає увагу дослідників. Прибуток - важлива категорія ринкової економіки, яка навколо себе акумулює цілу низку різних та таких, що не мають єдиного твердження, підходів щодо його визначення. Це, своєю чергою, породжує дискусійність у трактуванні сутності прибутку. Функції прибутку:оцінювальна — ефект використання основних ресурсів підприємства. Стимулююча — функція прибутку, спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу.Господарського розрахунку — доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв.Розподільча — функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів. Індикативна (інформаційна)— функція прибутку забезпечує підприємство інформацією, з одного боку, про оцінку його діяльності, а з другого-про наповненість ринку товаром, даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги виробництва.