15. Види та методи фінансового контролю.
Види фінансового контролю поділяються:
1. За характером взаємовідносин із суб'єктом — на внутрішній (за якого суб'єкт і об'єкт належать до однієї
2. За часом проведення — на попередній, поточний та наступний. Критерій розмежування цих форм полягає у часі здійснення контрольних дій із процесами формування й використання фондів фінансових ресурсів. Водночас вони тісно взаємопов'язані, відображаючи тим самим безперервний характер контролю.
3. За формами проведення — на ініціативний та обов'язковий.
4. За суб'єктами контролю — на державний, внутрішньогосподарський, відомчий, аудиторський та контроль фінансово-кредитних установ.
5. За цільовою спрямованістю контрольних дій фінансових органів — на стратегічний і тактичний.
6. За місцем здійснення фінансового контролю — на виїзний та дистанційний.
7. За сферою фінансової діяльності — па бюджетний, податковий, валютний, кредитний, страховий, інвестиційний тощо.
До методів фінансового контролю належать; ревізія, тематична перевірка, обстеження фінансової діяльності. Кожний із цих методів поділяється на часткові способи та прийоми, які дають змогу вирішувати певні проміжні завдання.
За формою бюджетний контроль поділяється на попередній, поточний та подальший або остаточний (рис. 42).
Попередній контроль передує здійсненню операцій з фінансовими ресурсами і включає:
1) контроль відповідності бюджетної політики національним інтересам та наміченим цілям;
2) контроль ефективності показників бюджетних програм;
3) аналіз виконання бюджету попередніх періодів та здійснення рекомендацій щодо виявлення бюджетних резервів;
4) контроль за встановленими нормами соціального забезпечення.
Поточний контроль здійснюється безпосередньо під час проведення операцій з фінансовими ресурсами і включає:
1) контроль за своєчасністю надходжень коштів до бюджету та здійсненням платежів з бюджетних рахунків;
2) операційний контроль ефективності та цілеспрямованості використання бюджетних ресурсів;
3) контроль забезпечення достовірності ведення бухгалтерської звітності;
4) виявлення відхилень в процесі виконання бюджету за доходами та видатками та усунення негативних тенденцій;
5) запобігання зловживанням під час використання бюджетних коштів.
Подальший контроль (остаточний, ретроспективний) здійснюється після завершення операцій з фінансовими ресурсами і передбачає:
1) перевірку правильності та законності проведення операцій з бюджетними коштами;
2) виявлення порушень та зловживань при використанні фінансових ресурсів держави;
3) розроблення заходів щодо усунення виявлених недоліків і зловживань та запобігання їм у майбутніх періодах;
4) оцінка досягнутих фінансових результатів в процесі виконання бюджету.
16. Поняття фінансового права та методи фінансово-правового регулювання.
Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі планового залучення, розподілу і використання грошових фондів державою, необхідних для виконання завдань, поставлених на кожному етапі її розвитку. Фінансове право - це галузь публічного права, предметом якого є норми, що регулюють державні фінанси. Специфіка відносин, що регулюються нормами фінансового права, полягає в тому, що вони складаються в особливій сфері життя суспільства - фінансовій діяльності держави. Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави. Ознаки суспільних відносин, що складають предмет фінансового права - мають владно-майновий характер; - направлені на утворення, розподіл і використання державних фінансових ресурсів; - однією із сторін завжди виступає держава або її орган Фінансові відносини, що є предметом фінансового права, виникають при: — встановленні бюджетної, податкової, грошово-кредитної систем держави; — складанні, розгляді та затвердженні актів про бюджет; — розподілі доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи; — виконанні державного та місцевих бюджетів; — збиранні податків, зборів, інших обов'язкових платежів; — фінансуванні та кредитуванні; — обов'язковому державному майновому й особистому страхуванні; — відносинах державного кредиту; — регулюванні грошово-кредитної та валютної систем. Критерієм розмежування галузі в системі права є метод правового регулювання, під яким розуміють сукупність юридичних засобів впливу, за допомогою яких забезпечується правове регулювання якісно однорідних, відособлених суспільних відносин. Основним методом правового регулювання фінансового права є метод владних розпоряджень (імперативний, командно-вольовий). Для державно-владних приписів у сфері фінансової діяльності характерні такі риси, як категоричність та відсутність оперативної самостійності. У нормах фінансового права жорстко закріплюються вимоги держави в області фінансової діяльності. Це пояснюється тим значенням, яке надає держава фінансам для її стабільного функціонування та забезпечення суверенітету. Більша частина таких розпоряджень йде від фінансово-кредитних органів держави, створених спеціально для здійснення фінансової діяльності.