3. Управління каналами товаропросування

Рух товарів - це діяльність по плануванню, по перетворенню в життя й контролю за фізичним просуванням матеріалів і готових виробів від місць їхнього походження до місць використання з метою задоволення потреб споживачів і вигодою для себе.

Як показує досвід суднобудування, зведення промислових об'єктів і виробництва ЕОМ, привабливість пропозиції часто менш залежить від вигідності цін і якості, які маються на увазі самі собою, чим від швидкості доставки товару. Перевага, надавана споживачами факторові готовності до поставки, обґрунтовано, якщо врахувати що зупинка виробництва може коштувати дуже дорого.

Скорочення часу доставки веде, як правило, до над пропорційному росту витрат, що випливає з необхідності будівництва додаткових проміжних складів, з розширення сховищ, із застосування більше швидких засобів транспорту й прискорення обробки замовлень. Дослідження показали, що виконання 95% замовлень протягом 24 годин може привести до подвоєння дистрибуційних витрат у порівнянні з випадком, коли 90% виконується протягом 48 годин. Частка цих витрат досягає у ФРН 20% у загальному обсязі з, у США через більші відстані вона перевищує 30%.

Витрати, що виникають через зміни часу поставки, можуть бути більш-менш розраховані. Набагато сутужніше визначити зв'язок між часом поставки й вірністю клієнтів. У деяких галузях конкуренція настільки сильна, що навіть незначне перевищення звичайного часу поставки веде до серйозних втрат у збуті. Підприємство прагне до того, щоб у жодному разі не переступити цю "критичну границю".

Часто необхідність високої готовності до поставки визначається вищими загальекономічними цілями. Прикладом може служити розглянута постійна необмежена готовність до поставки підприємств комунального й енергетичного господарства (електро- і теплостанції, водопроводи), транспорту, також обумовлені державою товарні запаси нафтових компаній або обов'язкові запаси, які уведені в деяких країнах для найважливіших продуктів харчування.

Часто за допомогою організаційних заходів (телефонна передача замовлень, прийняття замовлення за допомогою машиночитаємих документів, замовлення через комп'ютер, автоматична підготовка пересильних документів) вдається домогтися істотної економії часу. Бажання клієнтів швидше одержати продукт можна врахувати за допомогою створення програми швидкого сервісу, що гарантує швидку поставку. Поліпшення готовності підприємства до поставки веде до того, що торгівля може прискорити оборотність своїх товарних запасів, тому що вона може підтримувати запаси на більше низькому рівні.

Заходу подібного роду ведуть, як правило, лише до невеликого росту продуктивності. Рано або пізно виникає проблема перевірки дистрибуційної системи в цілому. Зокрема мова йде про наступні питання:

- до якого часу поставки варто прагнути з урахуванням витрат і доходів;

- скільки необхідно пунктів поставки, який вони повинні бути величини й у яких місцях розташовані;

- які транспортні засоби найбільш вигідні і як їх краще використати;

- чи варто залучати для виконання завдань розподілу сторонні організації (наприклад експедиторів);

- який повинна бути впакування товару з урахуванням вимог розподілу.

Структура систем товаропросування підприємства визначається часом поставки й витратами. Одночасна оптимізація обох компонентів неможлива. Зусилля направляються найчастіше на досягнення мінімуму витрат при заданому часі поставки. Як час поставки, так і витрати залежать при великому районі збуту від числа проміжних складів. У той час як поставка з ростом числа складів прискорюється, витрати з початки знижуються, потім починають зростати.

Швидка поставка товару забезпечена в тому випадку, якщо підприємець підтримує достатні товарні запаси. Його готовність до цього залежить від витрат на зберігання товару, які включають відсотки за зв'язаний капітал, витрати на приміщення, на маніпуляції з товаром і амортизацію.

При встановленні бажаного рівня готовності до поставки вирішальну роль грає те, як високо оцінює підприємець втрати через порушення зобов'язань із постачання, тобто якщо поставки не виконані взагалі або не виконані на покладений термін.

До цього додаються ще витрати на замовлення, що не залежать від його обсягу. Проблема складається в знаходженні задовольняючої рівноваги цих видів витрат.

Пов'язані із цим проблеми планування, а саме розрахунок потреби, обсягу замовлення, строку замовлення для багатьох тисяч найменувань товарів з урахуванням часу їхньої поставки, страхових резервів, надходження й вибуття - можна вирішити за допомогою ЕОМ.

При виборі транспортних засобів керуються витратами й швидкістю транспортування, а також відповідністю транспорту вимогам продукту (наприклад, необхідність охолодження). Ізольований розгляд транспортних витрат може привести до помилкових рішень, тому що можуть виникнути компенсаційні ефекти, що істотно змінюють послідовність альтернатив. Наприклад, якщо використання повітряного транспорту дозволяє різко скоротити складські запаси або заощадити витрати на впакування й страхування, те можливе рішення на користь цього транспорту замість більше вигідного залізничного й морського. Крім того, постійні витрати різні для різних видів транспорту й залежність витрат на транспорт від обсягів поставки теж різна.

На вибір транспортного засобу впливає сума витрат на транспортування, зберігання, упакування й керування розподілом. До цього можуть додатися втрати від невиконання договорів.

За аналогією готовності до поставки в промисловості в торгівлі ставиться специфічна проблема готовності до обслуговування. Вона визначається за допомогою відповідним потребам сполучення факторів: людина, торговельні площі, устаткування й час роботи. За допомогою свідомої варіації цих факторів можна врахувати індивідуальні бажання певних шарів споживачів.

Для підвищення готовності до обслуговування можуть бути проведені наступні заходи:

- посилення персоналу;

- залучення працівників на неповний робочий день;

- будівництво й знімання додаткових торговельних приміщень;

- розширення складів;

- збільшення або зсув (якщо можливо) часу роботи.

Питання:

1. Що таке концепція маркетингу.

2. Система управління маркетингом.

3. Характеристика життєвого циклу товару.

4. Рух товарів та послуг.

5. Значення реклами для підприємств ФФП.

6. Елементи маркетингу.