Тема 22. Комерційний розрахунок і самофінансування.

План:

1. Комерційний розрахунок: сутність, принципи.

2. Самофінансування.

1. Комерційний розрахунок: сутність, принципи.

В умовах ринкової економіки керівник підприємства (підприємець) досягає прибуткового ведення виробництва завдяки комерційному розрахунку. Повний господарський розрахунок або в сучасній термінології «комерційний розрахунок» є методом ефективного господарювання.

Комерційний розрахунок є природним розвитком господарського розрахунку в умовах становлення ринку. При командно-адміністративній економіці господарський розрахунок носив формальний характер, оскільки порушувався принцип госпрозрахунку – рентабельна робота підприємств, свобода дій (свобода була в певних рамках, які встановлювалися державою через систему директивних показників).

Тільки перехід до ринку створив передумови до появи реального розрахунку, а саме – комерційного розрахунку.

В економічній науці комерційний розрахунок розглядається в двох аспектах: як економічна категорія і як метод господарювання.

Як економічна категорія комерційний розрахунок – це система економічних відносин, що виникають з приводу співвідношення витрат і результатів господарської діяльності з метою максимізації прибутку.

Як метод господарювання комерційний розрахунок є елементом економічного управління і полягає в:

• координації суспільних інтересів з інтересами підприємств;

• співвідношенні витрат і результатів господарської діяльності;

• забезпеченні безпосереднього прямого зв'язку між ефективністю і доходами членів колективу;

• державній дії на підприємства завдяки економічним інструментам – податки, кредит, державні замовлення і контракти.

Сутність комерційного розрахунку розкривається якнайповніші в його принципах.

Основними принципами комерційного розрахунку є:

• економічна самостійність:

• самоокупність і самофінансування:

• матеріальна зацікавленість в підвищенні ефективності господарської діяльності:

• повна економічна відповідальність за результати роботи:

• контроль за діяльністю підприємств з боку держави і кредитно-фінансової системи.

Справжній комерційний розрахунок може бути забезпечений лише при одночасному здійсненні всіх принципів. Ігнорування хоча б одного з них перетворює комерційний розрахунок на формальність.

Економічна самостійність припускає, що підприємство:

• вільно вибирає види діяльності;

• самостійно складає плани своєї роботи на основі державних замовлень і договорів з госпрозрахунковими підприємствами, а також виходячи з власних оцінок потреби ринку в послугах і товарах і своїх можливостей;

• самостійно вибирає постачальників, асортимент сировини, що закупляється, напівфабрикатів і т.д.;

• самостійно встановлює ціни на товари і послуги виходячи з ринкової ситуації, власних витрат і доходів;

• самостійно вибирає джерела формування фінансових ресурсів для господарської діяльності;

• самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність;

• самостійно здійснює наймання робочої сили;

• самостійно розподіляє і використовує чистий прибуток підприємства.

Кожне підприємство має повністю покривати свої витрати з рахунку одержуваних доходів. Самоокупність забезпечує просте відтворення на підприємстві. Проте цього недостатньо для забезпечення справжнього розрахунку, оскільки це не дозволяє розширити господарську діяльність. Тому кожне підприємство має забезпечити не тільки самоокупність, але й певне перевищення грошового доходу над витратами, тобто прибутковість в діяльності.