Вазомоторний риніт

Вазомоторний риніт є формою хронічної нежиті. В 1-ий половині нашого століття цю форму називали нервово-судинною нежиттю, інколи несправжньою нежиттю, бажаючи підкреслити його незапальну природу. Вазомоторний риніт в останній 2-2,5 десятиріччя зустрічається дуже часто, частіше всіх інших форм хронічного риніту разом взятих. Наприклад, таким видом вазомоторного риніту, як сезонний алергічний риніт, або поліноз, хворіють біля 80 млн. людей населення нашої планети.

Для вазомоторного риніту характерна тріада симптомів:

1. затруднене носове дихання;

2. рясні (інколи профузні) слизисті або серозні виділення з носа;

3. приступи чхання.

Вазомоторний риніт, маючи добрий прогноз для життя, є важкою мукою для хворих. Тривала відсутність носового дихання, рясне витікання слизу з носа порушують сон, викликають головний біль, знижують працездатність. В період загострення, хворого виснажують пароскизми чхання, свербіж і печія і носі, очах, затруднене носове дихання, рясні рідкі виділення з носа, які викликають мацерацію шкіри біля входу в ніс. Лікування, яке б мало швидкий і стійкий ефект, на жаль, зараз ще немає.

Розрізняють 2 форми вазомоторного риніту: алергічну ( в ній ще виділяють сезонний нежить або поліноз) і нейровегетативну.

Алергічна форма вазомоторного риніту.

Початок захворювання здебільшого пов’язують з “пусковими” моментами : ГРВІ, охолодження, нервове перенапруження. Грип в 30% випадків викликає вазомоторний риніт.

При алергічній формі причиною хвороби можуть бути: пилок різних рослин (тополя, дуб, сосна, береза, амброзія); харчові продукти (полуниці, цитрусові, молоко, раки і ін.) ; будь-які лікарські засоби, домашні порохи, волосся, перо птиці, дафнії, бактерії і т. д. Всі вони є алергенами, якщо в людини є до них підвищена чутливість (сенсибілізація).

При нейровегетативній формі причинами є функціональні зміни ц.н.с., ендокринної системи.

Нейровегетативна форма спостерігається у людей з підвищеною чутливістю до охолодження, особливо шкіри ніг. В період між приступами дихання буває вільним і водянистих виділень не буває.

Алергічна і нейровегетативна форми вазомоторного риніту помітно відрізняються і по риноскопічній картині.

Для алергічної форми характерна набряклість слизовлї оболонки. Слизова оболонка носа бліда, інколи біла, восковидна, атонічна. Середні носові раковини набряклі, нагадують поліпи. Змащування слизової оболонки судинозвужуючими засобами не дає такого скорочення, як при нейровегетативній формі.

При нейровегетативній формі слизова оболонка синюшна, часто на цьому фоні визначаються сірі або голубі ділянки - плями Воячека.

Уточнити діагноз алергічної форми допомагає знаходження еозинофілів в крові і носовому слизі. Вазомоторний риніт, особливо його алергічна форма, часто поєднуються з астматичним бронхітом або бронхіальною астмою.

Хворих вазомоторним ринітом треба ретельно всесторонньо обстежити. Особливо перевіряють стан зубів, мигдаликів, біляносових пазух, жовчного міхура, кишківника. Якщо там знайдені вогнища інфекції, вони повинні бути ліквідовані (мікробна алергія), навіть хірургічним способом.

Перед початком лікування хворих вазомотрним ринітом треба проконсультувати у алерголога.

При точному виявленні алергена проводиться специфічна гіпосенсибілізація. Вона проводиться в умовах алергологічних лабораторій, так як при введенні алергена можливі важкі алергічні реакції. Найдений алерген готують у великих розведеннях і мікродозами, поступово збільшуючи їх, вводять хворому п\ш або ендоназально на слизову оболонку носа щоденно на протязі декількох тижнів. Таке введення алергена дозволяє організму виробити до нього захисні блокуючі антитіла, що в різному ступені знижує сенсибілізацію до даного алергену. Специфічна гіпосенсибілізація менш ефективна при поліалергії і взагалі не застосовується в тих випадках, коли не вдається виявити алерген.

Якщо алерген не знайдений або виявлена поліалергія то назначають неспецифічну гіпосенсибілізацію у вигляді засобів загальної і місцевої дії. Для цього використовують антигістамінні препарати (дімедрол, діазолін, супрастін, піпольфен, фенкарол, тавегіл ), 10 - 30 % розчин тіосульфату натрію, препарати кальцію, аскорбінову кислоту, атропін.

Місцеве лікування включає застосування дімедролгідрокортизонової мазі, 1% інталової мазі, аерозолю бекотиду, фізіотерапевтичні методи : електрофорез 1% розчину дімедролу, ультрафонофорез суспензії гідрокортизону, гідрокортизонової мазі, загальне ультрафіолетове опромінення, дія на слизову оболонку носа лазерним випромінюванням.

При вазомоторному риніті може бути вторинна гіпертрофія носових раковин. ЇЇ лікують хірургічним способом. Інколи роблять операцію на перегородці носа (септум - операція) при її викривленні.

Застосовується також рефлексотерапія у вигляді акупунтури, електропунктури, електроакупунктури, внутріносовоі новокаїнові блокади.

Хворі вазомоторним ринітом повинні відмовитися від тривалого застосування судинозвужуючих крапель в ніс, дотримуватися правильного режиму дня з чергуванням роботи і відпочинку, слідкувати за чистотою повітря в житлах і приміщеннях, де вони працюють.