Гострі синуіти

За характером запального процесу гострі синуїти поділяються на:

1)катаральні;

2) гнійні;

3) некротичні.

Перші два різновиди гострих синуїтів можна об'єднати в групу ексу­дативних. При цьому ексудат може бути серозним, слизовим, гнійним, фібрінозним та геморагічним.

Клініка. Клініка гострого синуїту складається з загальних та місце­вих симптомів. Загальні симптоми обумовлені реакцією всього організму на запальний процес. Місцеві симптоми обумовлені ло­калізацією запального процесу в одній з приносових пазух.

До загальних проявів синуїтів належать: погане самопочуття, підви­щення температури тіла, зниження апетиту, порушення сну, запальні зміни в крові. Тобто це симптоми, що притаманні будь-якому запально­му процесу.

Місцеві симптоми.

1. Біль, що відповідає локалізації пазухи.

2. Закладеність носа.

3. Гнійні виділення з носа.

4. Набряк м'яких тканин обличча.

5. Сльозотеча.

6. Порушення нюху.

Тепер розглянемо ці симптоми відповідно до конкретних пазух.

Гострий гайморит

Якщо процес однобічний, що зустрічається частіше, характерним симптомом є однобічна нежить: виділення гною з ураженої половини носа, утруднене носове дихання з цього боку. У випадку ураження обох пазух нежить двобічна.

Характерними є головний біль та біль, що відповідає локалізації верх­ньощелепної пазухи. Біль може віддавати у орбіту, зуби, чоло, скроні, по­ширюватись на відповідну половину обличча. Така іррадіація пов'язана із загальною інервацією цієї ділянки трійчастим нервом. Виникнення болів пояснюється звуженням або закриттям вивідного отвору пазухи, внаслідок набряку слизової оболонки. Це призводить до затримки еваку­ації секрету. Секрет тисне на стінки пазухи, внаслідок чого виникає голо­вний біль та відчуття тиску у ділянці верхньощелепної пазухи.

Можлива поява набряклості у ділянці лицевої стінки верхньощелеп­ної пазухи, набряк може поширюватись на нижнє повіко.

Іноді виникає сльозотеча, що спричинена закупорюванням носослізного каналу, внаслідок набряку слизової оболонки.

Нюх у більшості випадків знижений, але прояви попередніх симп­томів турбують хворих настільки, що на порушення нюху хворі не звер­тають уваги.

При передній риноскопії визначають гіперемію та набряк слизової оболонки носа на боці ураження. У середньому носовому ході наявний гнійний вміст, оскільки передня група приносових пазух (до якої нале­жить верхньощелепна пазуха) відкривається у середній носовий хід. Якщо набряк слизової оболонки порожнини носа значний, носові ходи оглянути важко. У зв'язку з цим необхідно провести ішемізацію слизо­вої оболонки порожнини носа шляхом введення в ніс тампонів з суди­нозвужуючою речовиною. Після ішемізації знов виконують передню ри­носкопію.

Окремо слід зупинитись на клініці одонтогенного гаймориту. Ото-риноларингологи не завжди вчасно діагностують одонтогенний харак­тер процесу, що призводить до припущення помилок при виборі такти­ки лікування. Одонтогенний гайморит виникає внаслідок розповсюд­ження інфекції з вогнищ гострого та хронічного запалення у ділянці мо­лярів та премолярів (головним чином 4, 5 та 6 верхні зуби): періодонтити, періостити, остеомієліти, нагнійні радикулярні кісти, розкриття верхньощелепної пазухи та проштовхування кореня зуба в неї під час видалення зуба. Виникнення одонтогенного гаймориту залежить від двох факторів: 1) товщини кісткового прошарку, що відділяє верхівку корня від слизової оболонки верхньощелепної пазухи; 2) важкості пе­ребігу одонтогенного запалення.

Одонтогенний гайморит завжди є однобічним, хворіють дорослі. У дітей такий процес виникає рідко, оскільки молочні зуби не контакту­ють із верхньощелепною пазухою.

Клінічна картина гострого одонтогенного гайморита може маскува­тись симптомами основного захворювання. Больовий симптом не­значний. Це дозволяє припустити, що при одонтогенному гаймориті процес має первинно хронічний перебіг.

Одонтогенний гайморит супроводжується утворенням гною з не­приємним запахом, що свідчить про своєрідність бактеріальної флори, яка викликає запальний процес в зубах. Можливе утворення нориць, що відкриваються у присінок ротової порожнини. Запальний процес у пазусі може бути відмежованим, при цьому здебільше уражується слизова оболонка її нижньої стінки.

Підсумовуючи викладення клініки одонтогенного гаймориту, можна перелічити такі ознаки, що притаманні цьому процесу :

1) наявність причинного зуба;

2) процес частіш виникає у дорослих;

3) однобічне ураження;

4) невираженість больового симптома;

5) первинне хронічний перебіг захворювання;

6) гній у пазусі з неприємним запахом.