Хронічний сфеноїдит

При цьому синуїті можливе ізольоване ураження основної пазухи, або його комбінація із ураженням задніх клітин ґратчастого лабіринту.

Основною ознакою хронічного сфеноїдиту є головний біль, що у більшості випадків має суто локальний характер: при малій пневматизації пазухи біль локалізується у ділянці тім'я, а при великих пазухах мо­же розповсюджуватися на потиличну ділянку. Другою скаргою хворого є стікання виділень по задній стінці глотки. Нерідко спостерігається різке, швидко прогресуюче зниження зору, оскільки перехрестя зоро­вих нервів розташоване на тонкій верхній стінці основної пазухи.

При об'єктивному дослідженні визначається незначний слизовий або слизово-гнійний вміст у ділянці верхнього носового ходу.

Лікування хронічних синуїтів

Найбільш ефективним методом лікування хронічних гнійних або поліпозно-гнійних синуїтів є хірургічний метод.

Протизапальна терапія при хронічних синуїтах проводиться звичай­но при загостренні процесу і в післяопераційному періоді — перевагу віддають групам амінопеніцилінів (амоксил-КМП); напівсинтетичних пеніцилінів, захищених клавулановою кислотою, -— амоксицилін з клавулановою кислотою (енханцин, аугментін, амоксиклав); цефалоспоринів 1-го покоління — цефазолін (рефлін, цефазолін-КМП); 2-го по­коління — цефаклор (верцеф), цефуроксим, лоракарбеф, цефпрозил;

3-го покоління — цефтриаксон (офрамакс, цефтриаксон-КМП), цефіксим, цефотаксим, цефтазідім; макролідів — кларитроміцин (клацид,клабакс).

Хірургічні втручання на верхньощелепній пазусі можуть бути екстра-та ендоназальними.

В останні роки широкого розповсюдження набула ендоскопічна хірургія приносових пазух

Обстеження, що передує оперативному втручанню, складається з оптичної ендоскопії носа, уражених приносових пазух, аксиальної та фронтальної комп'ютерної томографії.