Тема Світова валютна система
Світова валютна система: сутність, мета функціонування, основні елементи.
Еволюція міжнародної валютної системи.
Поняття валюти і валютних курсів.
Валютний ринок: сутність, функції, операції.
Питання1.
Світогосподарські зв'язки не можуть розвиватись без налагодженої системи валютних відносин. Валютні відносини - це економічні відносини, які зв'язані з функціонуванням світових грошей і обслуговують різні види господарських зв'язків між країнами.
Валюта (від іт. "valuta" - ціна, вартість) - грошова одиниця, яка використовується для замірювання величини вартості товарів. Поняття "валюта" застосовується в трьох значеннях :
перше - грошова одиниця даної країни (долар США, англійський фунт стерлінгів, японська ієна, українська гривня і т.п.) і її тип (золота, срібна, паперова);
друге - грошові знаки іноземних держав, а також кредитні й платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях, які використовуються в міжнародних розрахунках (іноземна валюта);
третє - міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця, платіжний засіб (СДР, ЄВРО).
У світовій торгівлі роль основної валюти виконує долар США, з допомогою якого здійснюється переважна частина міжнародних розрахунків, фіксуються світові ціни багатьох товарів, сировини, палива.
Національна валюта - це грошова одиниця даної країни, що використовується в зовнішньоекономічних зв'язках і міжнародних розрахунках з іншими країнами.
Розрізняють національні та світову валютні системи.
Національна валютна система - це форма організації грошових відносин, яка охоплює не тільки внутрішній грошовий обіг, але і сферу міжнародних розрахунків країни і визначається національним законодавством. Її характеризують такі елементи : національна валютна одиниця; валютний паритет, умови конвертованості валюти; система валютного ринку і ринку золота; порядок міжнародних розрахунків країни, склад і система управління золотовалютними резервами в ній. Національна валютна система тісно пов'язана з внутрішньою грошовою і кредитно-фінансовою системою.
На базі національних валютних систем функціонує світова валютна система - це форма організації міжнародних валютних відносин, обумовлена розвитком світового господарства і юридично закріплена міждержавними угодами. Її визначають такі елементи: міжнародні платіжні засоби (національні валюти, золото, міжнародні валютні одиниці СДР, ЄВРО); механізм валютних паритетів і курсів; об'єм валютних обмежень; умови конвертованості валют; режим міжнародних валютних ринків і ринків золота; умови взаємного обміну валют; форми міжнародних розрахунків та ін.
Питання 2
Еволюція світової валютної системи,етапи якої наведено у (табл.), відображає:
1) еволюцію грошового матеріалувід товарних металевих грошей до паперово-кредитних, поступову демонетизацію золота;
2) зміну принципів установлення валютного курсу,ступеня впливу держави на процеси курсоутворення.
Міжнародна валютна система еволюціонує разом з еволюцією міжнародної економіки. Найважливіші тенденції сучасної валютної системи:
- глобалізація;
- посилення регульованого характеру;
- ускладнення структури, перш за все, за рахунок розвитку регіональних валютних систем.
Таблиця
Етапи еволюції світової валютної системи
Етапи |
Характерні ознаки |
Переваги |
Недоліки |
Система золотого стандарту. Сформувалась на початку XX ст. |
- фіксація золотого змісту національних валют; -безпосередня кон-вертованість національних валют у золото; -існування фіксованих валютних курсів |
-стабільність валютних курсів; -стабільність внутрішніх цін; -незначний і короткостроковий характер інфляції; -тенденція до зближення національних економік, формування світового господарства; -забезпечується довгострокова рівновага платіжного балансу |
-висока вартість функціонування; -недостатня еластичність; -жорстка залежність від зовнішніх факторів (масштаби видобутку золота тощо); -певна регіональна обмеженість: система надавала значні переваги одним країнам за рахунок інших; -історична обмеженість |
Система золото-валютного стандарту. Оформлена рішеннями Бреттон-Вуд-ської конференції 1944 р. |
-для країн-учасниць МВФ зберігалась роль золота як загального еквівалента, платіжного засобу і розрахункової одиниці у міжнародному обігу; -резервною валютою стає американський долар, визначаються паритети (пропорції обміну) ж у золоті, так і у доларах США відповідно їх золотому вмісту (1 унція = 35 г. золота); -дотримання принципу фіксованих курсів; |
-більша стабільність валютної системи і стабілізація механізмів міжнародних розрахунків; -створення особливого механізму ключових валют і розширення на цій основі обсягу та структури міжнародних ліквідних засобів; -формування міждержавної інституційно-правової системи, спрямованої на регламентацію поведінки економічних суб'єктів у фінансовій сфері |
-залишається висока вартість функціонування; -неможливість для членів МВФ проводити незалежну валютну політику; -суперечливий характер |
|
-передбачався перехід до взаємної конвертованості всіх валют країн-учасниць МВФ; - заборонено вільну приватну купівлю та продаж золота |
|
|
Система паперово- валютного стандарту (Ямайська угода 1979 р.) |
-повна демонетизація золота у валютних відносинах; -використання багатьох національних валют (разомз доларом, а також колективних валют) як міжнародні розрахункові та ліквідні засоби; - перетворення колективної грошової одиниці - СДР - у головний резервний актив і міжнародний засіб розрахунків і платежів; -ведення "плаваючих" валютних курсів |
-відносна гнучкість та демократизм, відповідність принципам відкритої ринкової економіки і тенденціям глобалізації; -підривається диктат американського долара; -можливість проведення самостійної національної кредитно-грошової політики |
- нестійкий характер функціонування, непередбачуваність валютних курсів та значні масштаби валютних спекуляцій; - валютні війни; - зростання валютних ризиків; -хронічний, глобальний характер інфляції, постійна незбалансованість міжнародних розрахунків; -необхідність створення спеціальних інститутів та фінансових інструментів для зниження валютних ризиків та збільшення обсягів і диверсифікації міжнародних валютних ліквідних засобів |
Характерні ознаки демонетизації золота:
- золото остаточно втрачає функції грошей;
- не може слугувати мірою вартості грошей, основою визначення валютних курсів; скасовується прив'язка валют до золота;
- золото вилучається з власних операцій МВФ.
З огляду на досвід світової економічної кризи 2007-2010 рр. а також рекомендацій групи "0-20" важливими напрямками реформування діючої Ямайської світової валютної системи є:
- зміни в наявній світовій резервній системі з метою зменшення ролі долара США та створення забезпеченої на багатосторонньому рівні системи з кількох валют, яка з часом можливо перетвориться на забезпечену всіма сторонами систему з єдиною світовою валютою;
- удосконалення підходів до вибору режимів валютних курсів;
- забезпечення ефективного контролю за рухом капіталу, в тому числі фіктивного;
- реформування міжнародних фінансових інститутів, перерозподіл квот у МВФ і Світовому банку;
- зміцнення національних та регіональних фінансових систем. Послаблення позицій долара США як світової резервної валюти
уможливлює появу нових резервних валют. Передумовами визнання резервної валюти є розвинута ліквідна і надійна фінансова система, ефективна економічна політика, конвертованість. Втім в найближчій перспективі можливість заміни долара новою єдиною міжнародною резервною валютою є малоймовірною. Проти витіснення долару виступають держави з найкрупнішими економіками - США та Китай, які не зацікавлені у деградації власних величезних доларових авуарів і резервів. До 2020 року найбільш перспективною вважається ідея розширення кола резервних валют. Резервними валютами першого ешелону залишаться долар та євро, співвідношення між якими буде змінюватися протягом часу в той чи інший бік. До сучасних резервних валют другого ешелону (ієна, фунт стерлінгів, швейцарський франк) будуть все активніше приєднуватися російський рубль та китайський юань.
За результатами самітів лідерів країн "0-20" у Вашингтоні (2008 р.), Лондоні (2009 р.), Торонто (2010 р.) та Сеулі (2010 р.) у середньостроковій перспективі можлива лише модифікація існуючої Ямайської системи шляхом її часткового реформування з метою підвищення функціональної здатності.
Питання 3.
Важливим елементом будь-якої валютної системи є валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошових одиницях інших країн. Він є формою світової ціни кредитно-паперових грошей. Встановлення курсу називається котируванням валюти. При котируванні валют зазначають курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким вони її купують. Різниця між курсом продавця і курсом покупця являє собою маржу, яка покриває витрати і формує прибуток банку з валютних операцій. Очевидно, що будь-який банк заінтересований у максимально низькому курсі покупця і максимально високому курсі продавця, і тільки жорстка конкуренція за клієнта змушує банки діяти у зворотному напрямі. Розрізняють такі види валютних курсів:
Фіксований валютний курс - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначених у законодавчому порядку валютних паритетах. Фіксований валютний курс передбачає закріплення вмісту національних грошових одиниць безпосередньо в золоті або в доларах США за жорсткого обмеження коливань ринкових курсів валют до 1%. На практиці це означало тверду прив'язку всіх валют, що брали участь у міжнародній торгівлі, до долара США.
Курс, який коливається - це валютний курс, що вільно змінюється під впливом попиту й пропозиції.
Плаваючий курс - різновид валютного курсу, що коливається, який вимагає використання ринкового механізму валютного регулювання. Цей курс передбачає певну свободу вибору окремими країнами режиму валютного курсу.
Валютні курси розрізняють і за видами платіжних документів, що є об'єктом обміну. Розрізняють курс телеграфного переказу, курс чеків, курс банкнот (курс обмінних пунктів). Які ж фактори безпосередньо впливають на динаміку курсу валют? Можна назвати такі:
* національний дохід і рівень витрат виробництва; * реальна купівельна спроможність грошей і рівень інфляції в країні; * стан платіжного балансу, що впливає на попит і пропозицію валюти; * рівень відсоткових ставок у країні; * довіра до валюти на світовому ринку.
Останнім часом для валютної сфери в Європі та в інших регіонах світу характерні нестабільність, постійні коливання курсових співвідношень валют, зокрема долара до євро і долара до японської ієни. Це пояснюється багатьма факторами, в тому числі дестабілізуючою дією дефіциту федерального бюджету США; незбалансованістю розрахунків Японії та ФРН з партнерами в Західній Європі й США; проблемами заборгованості багатьох країн, що розвиваються. Нестабільність валютних курсів, їхні амплітудні коливання дуже відчутні для національної економіки.
Одним з найважливіших елементів національної валютної системи є конвертованість національної грошової одиниці - можливість для учасників зовнішньоекономічних відносин легально обмінювати її на іноземні валюти та навпаки без обмеження. Чим більше валютних обмежень використовується в країні, тим менше конвертованою є її валюта. Відсутність валютних обмежень означає вільну конвертованість валюти.
Вільно конвертована валюта (ВКВ) - валюта, що вільно та необмежено обмінюється на інші іноземні валюти. Сфера обміну її поширюється на поточні операції, пов'язані зі щоденною зовнішньоекономічною діяльністю, а також операції, пов'язані з рухом зовнішніх кредитів і закордонних інвестицій. Нині лише обмежена кількість країн має вільно конвертовані валюти: США, Великобританія, Канада, Швейцарія, Швеція, Японія, Данія, Австралія, Нова Зеландія, Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Оман, Малайзія, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн та інші. Це - або розвинуті індустріальні держави, або нафто-експортери, або країни з розвинутою та відкритою економікою. Навіть така розвинута країна, як Франція, вільну конвертованість франка запровадила лише 1 січня 1990 р.
Частково конвертована валюта (ЧКВ) - національна валюта країн, у яких застосовуються валютні обмеження для резидентів і з окремих видів обмінних операцій. Як правило, ЧКВ обмінюється тільки на деякі іноземні валюти й не з усіх видів міжнародного платіжного обороту.
Неконвертована валюта - національна валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни й не обмінюється на інші іноземні валюти. До неконвертованих відносяться валюти країн, що застосовують різні обмеження й заборони щодо вивозу та ввозу, продажу, купівлі та обміну національної та іноземної валюти, а також щодо використання різних засобів валютного регулювання. Неконвертованими є національні валюти більшості країн, що розвиваються, України та інших країн СНД.
Умовою конвертованості є створення елементів власне конвертованості - реального курсу валюти, валютного ринку, свобода експортно-імпортних операцій та використання в них національної валюти. Тому говорити про негайну повну конвертованість гривні передчасно. Йдеться про введення часткової її конвертованості, що сприятиме стимулюванню притоку іноземного капіталу, розбудові економіки України, її поступовому включенню до світового економічного товариства.
Отже, для конвертованості гривні необхідні певні умови:
* Наявність товарного і грошового ринку, де задовольняється попит власників валюти на товари і послуги. * Юридичний і організаційний режим вільного обміну національної валюти на іноземні. * Стабільність національної грошово-кредитної і фінансової системи, що передбачає низькі темпи інфляції, відсутність незабезпеченої емісії грошей. * Наявність потужного і конкурентноздатного експорту для підтримання курсу національної валюти.
Але такі умови конвертованості самі по собі з'явитись не можуть. Конвертованість досягається шляхом розробки та здійснення цілеспрямованої програми, яка забезпечить органічне включення економіки України до системи світового господарства, а це справа не одного року.
Котирування валют - це встановлення (фіксація) державними (національними) або найкрупнішими комерційними банками валютних курсів на основі існуючих ринкових механізмів, законів, норм, правил, що діють у країні.
У сучасних умовах використовуються три способи або методи котирування (табл.). Найбільш поширеним є пряме (цінове) котирування, яке застосовується і в Україні.
Виділяють два різновиди котирування: офіційне та ринкове (біржове).
Офіційне котируванняздійснюється уповноваженими державними інститутами, публікується у періодичних виданнях та використовується як довідкова інформація на певну дату.
Ринковий валютний курсвстановлюється у повсякденному обороті на валютному ринку, на валютній біржі. Ринкові валютні курси більш динамічні і тому спостерігається розбіжність (курсовий перекіс) між ними та офіційними курсами.
Номінальний валютний курс- пропорція обміну валют двох країн (групи країн).
Таблиця
Методи котирування
Пряме (цінове) котирування |
Валютний курс відображає ціну одиниці іноземної валюти через національну валюту |
Зворотне (об'ємне) котирування |
Вираження ціни одиниці національної валюти в іноземних грошових одиницях |
Кроскотирування |
Вираження курсів двох валют одна до одної через курс кожної з них до третьої валюти |
В умовах демонетизації золота економічною основою формування валютних курсів є паритет купівельної спроможності валют (англ.purchasing power parity- PPP) - співвідношення між рівнями купівельної спроможності валют, які співставляються.
Купівельна спроможність валюти - кількість товарів та послуг, яку можна отримати за одну грошову одиницю.
Абсолютний РРР- співвідношення між двома валютами, яке урівноважує їх купівельну спроможність стосовно певного набору товарів та послуг ("товарний споживчий кошик"):
Реальний валютний курс за паритетом купівельної спроможності визначається як номінальний валютний курс, помножений на відношення рівня іноземних цін до рівня внутрішніх цін:
Очевидно, що лише для розвинутих країн з твердою валютою паритет купівельної спроможності та паритет експорту/імпорту спів-ставний з їх номінальними валютними курсами. Для перехідних та слаборозвинених економік реальне курсоутворення визначається характером зовнішнього торгового обороту, експортними можливостями, низькою диверсифікованістю економіки і, відповідно, можливостями заміщення імпортом "дефіциту" внутрішнього кошика товарів та послуг. Тому й реальне курсоутворення валют перехідних та слаборозвинених економік, які мають м'які валюти, відбувається не на основі принципу порівняння кошиків, як для розвинутих економік, а на основі принципу їх заміщення: попит на валюту для заміщення дефіциту внутрішнього кошика врівноважується пропозицією валюти від продажу на експорт товарів, послуг внутрішнього виробництва відповідно до цінових умов на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Реальний валютний курс на основі паритету експорту/імпорту для м'яких валютобчислюється за формулою:
Чинникамипосилення реального обмінного курсу er(м)слід вважати:
- зменшення потреби в імпорті через імпортозаміщення, реструктуризацію, диверсифікацію економіки;
- зростання конкурентоздатності національного експорту через зростання економічної ефективності;
- зниження загального рівня цін порівняно із торговельними партнерами;
- посилення (ревальвація) валют країн - торгових партнерів, що дозволяє конкурувати за більш міцної національної валюти.
Складність механізму формування валютних курсів у сучасних умовах обумовлює формування і функціонування системи валютних курсів, структурованої за різноманітними критеріями класифікації (табл.).
Формування валютних курсів має багатофакторний характер. Валютний паритет національних грошових одиниць лежить в основі їхніх валютних курсів.Однак ринковий курс валют майже ніколи не збігається з паритетом, його коливання залежать від декількох десятків факторів, які мають економічний, політичний, структурний, правовий, психологічний характер. Найбільш важливими з них є: стан торговельного балансу, величина ВВП, величина грошової маси, дисконтні ставки, очікувані темпи інфляції, вид державного регулювання тощо. Зміна валютного курсу визначається станом попиту та пропозиції на валютному ринку національної валюти й валют інших країн, співвідношенням їхньої купівельної спроможності. У всіх випадках основою є ВВП країн, що беруть участь у міжнародному обміні.
Таблиця
Система валютних курсів
Критерій класифікації |
Види валютного курсу |
Умова валютних операцій |
- курс купівлі (курс попиту) - за яким банки купують валюту; - курс продажу (курс пропозиції) - за яким банки продають валюту; - середній валютний курс - середньоарифметичне курсів купівлі і продажу; - внутрішній курс купівлі і продажу - для клієнтів банків; - зовнішній курс - для купівлі і продажу на міжбанківському ринку |
Форми валютних угод |
- курс-спот - валютний курс за поточними валютними операціями, тобто з поставкою валюти не пізніше двох наступних банківських (робочих) днів за сьогоднішньою ціною (курсом); - курс-форвард - курс за звичайними угодами, що являє собою узгоджену контрагентами ціну купівлі-продажу валюти з умовою її постачання на визначену (понад трьох днів від дати підписання угоди) дату у майбутньому; - курс-своп - ціна валюти, яка купується / продається сьогодні на умовах її зворотного викупу (продажу) в обумовлений день у майбутньому |
Вид платіжних документів |
- курс банківських чеків; - курс телеграфних (поштових) переказів; - курс банкнот (курс обмінних контор) |
Питання 4.
Невід'ємною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок. Сучасний валютний ринок - система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.
Слід також зауважити, що на валютному ринку здійснюється широке коло операцій з туризму, міграції капіталів, робочої с, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередницькими і банківськими установами та фірмами. Валютний ринок охоплює також операції зі страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів і переміщення валютної ліквідності, різні заходи валютного втручання.
Головними суб'єктами валютного ринку виступають великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використовують сучасні заходи зв'язку, комп'ютерну техніку. Роль тих чи інших валют на ринку визначається їх місцем у світогосподарських зв'язках. Більша частина операцій припадає на долари США, англійські фунти стерлінгів, а також євро.
Основна частина валютних операцій проводиться в безготівковій формі, тобто по поточних і термінових банківських рахунках і тільки незначна частина ринку приходиться на торгівлю монетами і обмін готівкових грошей. Територіально валютні ринки прив'язані до великого банківського і валютно-біржових центрів (Лондон, Париж, Нью-Йорк, Франкфурт-на Майні, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Амстердам, Брюссель).
Для валютних ринків характерні такі основні види операцій:
Операції "спот" передбачають негайну постановку валюти за курсом, зафіксованим в угоді.
Операції "форвард" - це угоди, в яких сторони домовляються про постановку певної суми валюти через домовлений термін за узгодженим на момент операції курсом.
Операція "аутрайт" означає, що продавець зобов'язаний продати, а покупець - купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом.
Операція "опціон", коли клієнт сплачує банку невелику премію й одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за зафіксованим при укладенні угоди курсом або відмовитися від купівлі-продажу, якщо виконання угоди за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більше невигідним, ніж втрата коштів на премію.
Які ж валютні ринки існують?
Ринок євровалют - це міжнародний ринок валют країн Західної Європи, де операції здійснюються у євро. Об'єктивною причиною виникнення й розвитку ринку євровалют є поглиблення інтеграційних процесів у Західній Європі, посилення ролі транснаціональних корпорацій, зростання потреб у міжнародних кредитних грошах, а важливою його передумовою було введення взаємної конвертованості валют. Тим самим були створені умови для стійких валютно-фінансових зв'язків цілої групи країн і введення євро.
Відомий також ринок євродепозитів. Він виражає стійкі валютно-фінансові відносини, щодо формування вкладів в іноземній валюті у великих комерційних банках західних країн за рахунок коштів, що обертаються на ринку євровалют.
Розрізняють також ринок єврокредитів, який виражає стійкі кредитні зв'язки з надання міжнародних позик у євровалюті великими комерційними банками країн із розвинутою ринковою економікою. Позичальниками євровалюти виступають переважно великі компанії, які мають потребу в кредитах для фінансування масштабних проектів у даній країні й за кордоном, а також держави з відчутним дефіцитом платіжних балансів. Як правило, міжнародні кредити в євровалюті надаються великими національними банками окремих країн строком від 2 до 10 років з плаваючими відсотковими ставками. Ринок єврокредитів сприяє інтеграційним процесам ЄС, стимулює розвиток експорту, розширення іноземних інвестицій і є важливим фактором формування єдиного ринку.
Складна ситуація у валютно-фінансовій сфері, в якій нині опинилась Україна, пов'язана передусім з невиваженою політикою у зовнішньоекономічній сфері, недосконалістю законодавства та нормативних актів щодо валютного контролю і повернення валютної виручки. Гнучкішою має бути політика держави щодо протекціонізму та лібералізму у валютному регулюванні. До протекціоністських заходів можна віднести таку форму прямого втручання держави у валютну сферу, як валютні обмеження. Останні пов'язані з забороною національним експортерам продавати виручену іноземну валюту на ринку (вони зобов'язані здавати її в обмін на національну за офіційним курсом), можуть бути обмежені перекази валюти за кордон і її вивіз.
Застосовувані державою методи та обсяги валютних обмежень безпосередньо пов'язані з конвертованістю валюти. Для України це має надзвичайно велике значення з точки зору ефективності включення національної економіки у світову, можливості використання переваг міжнародного поділу праці, міграції капіталів. Оскільки Україна нині у своєму русі орієнтується на формування цивілізованої ринкової економіки, забезпечення конвертованості гривні стає неминучим.
Тема. Міжнародні розрахунки. Платіжний баланс та макроекономічна рівновага
Поняття, суб'єкти та особливості міжнародних розрахунків.
Форми міжнародних розрахунків та фактори їх вибору у міжнародних комерційних відносинах.
Сучасні платіжні системи та засоби зв'язку суб'єктів міжнародних розрахунків.
Сутність та структура платіжного балансу. Економічна рівновага платіжного балансу.
. Фактори впливу на стан платіжного балансу.
Регулювання платіжного балансу.
. Платіжний баланс України: стан, структура, динаміка.
Питання. Поняття, суб'єкти та особливості міжнародних розрахунків
Міжнародні розрахунки являють собою систему організації та регулювання платежів у сфері міжнародних відносин.
Суб'єктамиміжнародних розрахунків є інституційні одиниці Системи національних рахунків (СНР). Вони об'єднані в п'ять груп відповідно до основних секторів економічної діяльності, між якими можуть відбуватися міжнародні платежі:
1. Нефінансові корпораціїта підприємства, які виробляють товари для ринку і надають нефінансові послуги.
2. Домашні господарства,представлені фізичними особами, що продають свою робочу силу, споживають ринкові товари та послуги.
3. Неприбуткові установи- це юридичні особи, що надають неринкові послуги домашнім господарствам.
4. Урядові установи- це інституційні одиниці, які разом з виконанням політичних функцій та функцій економічного регулювання виробляють неринкові товари і надають послуги для індивідуального і колективного споживання, а також перерозподіляють доходи.
5. Фінансові корпорації- це банки, фінансові компанії, що здійснюють посередництво або надають допоміжні фінансові послуги.
На сьогоднішній день на стан міжнародних розрахунків країни впливає низка чинників:стан політичних та економічних відносин між країнами; позиція країни на товарних та грошових ринках; ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоекономічного регулювання; валютне законодавство; міжнародні торгівельні правила та звичаї; регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і капіталів; різниця в темпах інфляції в окремих країнах; стан платіжних балансів; банківська практика; умови зовнішньоторговельних контрактів і кредитних угод; конвертованість валют.
Міжнародним розрахункам притаманні певні специфічні особливості (рис. 17.1).
