Демпінг. Види демпінгу. Експортні субсидії

Демпінг є поширеною формою конкурентної боротьби на світовому ринку.

Демпінг - ввіз на митну територію країни імпортного товару за ціною, нижчою від порівняльної ціни на подібний товар у країні експорту, що завдає шкоди національному виробнику; необгрунтоване зменшення ціни нижче від рівня світової.

Види демпінгу:

- ціновий демпінг- продаж на експортному ринку товару за ціною, нижчою його ціни на національному ринку;

- вартісний демпінг- продаж товару на експортному ринку за ціною, нижчою його вартості.

Демпінг може здійснюватися як за рахунок ресурсів окремих фірм, що хочуть заволодіти зовнішнім ринком своєї продукції, так і за рахунок державних субсидій експортерам.

У комерційній практиці демпінг може приймати одну з таких форм:

- спорадичний демпінг- епізодичний продаж зайвих запасів товарів на зовнішній ринок за заниженими цінами;

- навмисний демпінг -тимчасове навмисне зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку і подальшого встановлення монопольних цін;

- постійний демпінг -постійний експорт товарів за ціною нижче справедливої;

- зворотний демпінг -завищення цін на експорт порівняно з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку;

- взаємний демпінг -зустрічна торгівля двох країн за заниженими цінами товарів.

Для захисту від демпінгу держава-імпортер може впроваджувати антидемпінгове мито, що сприяє підвищенню внутрішніх цін на товар.

Для захисту національних виробників держава може не тільки обмежувати імпорт, але і стимулювати експорт. Однією з форм стимулювання вітчизняних експортних галузей є експортні субсидії (рис. 7.5), тобто пільги фінансового характеру (безоплатні дотації, експортні премії), що надаються державою експортерам для розширення вивозу товарів за кордон.

Питання 5.

СОТ та її роль у регулюванні міжнародних торговельних відносин

Світова організація торгівлі - СОТ (World Trade Organization) - головний міжнародний регулятор світової торгівлі.

Головна мета СОТ: лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення міжнародної економіки, зростання інвестицій, розширення торговельних зв^язків, підвищення рівня зайнятості і доходів у всьому світі.

Функції сот:

- нагляд за станом світової торгівлі й надання консультацій з питань її регулювання;

- забезпечення механізмів улаштування міжнародних торговельних спорів;

- розробка й прийняття світових стандартів торгівлі;

- нагляд за торговою політикою країн;

- обговорення загальних проблем міжнародної торгівлі. Сфера діяльності СОТ охоплює:митно-тарифне регулювання;

антидемпінгове регулювання; використання субсидій і компенсацій; нетарифні обмеження; діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі; торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності та інвестиційних заходів тощо.

Головна мета зовнішньоторговельної політики України - активізація її участі у міжнародному поділі праці з використанням його переваг для сприяння національному економічному зростанню. Стрижнем зовнішньоторговельної політики є поєднання пріоритетів імпортозбалансування і експорторозширення національної економіки.

Вступ України до СОТ відзначився лібералізацією та розширенням зовнішньоторговельних зв'язків за рахунок поступового зменшення протекціоністських заходів. Разом з тим, зростає загроза зворотного імпорту товарів, вироблених з порушенням екологічних норм і вимог. У зв'язку з цим актуалізуються питання підвищення екологічного контролю за якістю імпортних товарів.

Необхідність скорочення негативного сальдо платіжного балансу, стабілізації економіки України в умовах подолання глобальної економічної кризи потребує активізації пріоритетів національного імпортозбалансування. Україна не може скорочувати "критичний" імпорт, що постійно зростає за рахунок підвищення ринкових цін на енергоносії. Але щодо імпорту продукції сільського господарства, машинобудування і хімічної промисловості, слід дотримуватись політики обгрунтованого протекціонізму. Застосування компенсаційних митних тарифів, скасування пільгових імпортних тарифів та державних гарантій іноземним кредиторам на ввезення продукції, аналоги якої створюються в Україні, сприятимуть підвищенню ефективності національних імпортозаміщуючих виробництв, зменшенню дефіциту балансу торгівлі товарами та послугами.

Зміцненню експортного потенціалу країни сприятиме політика державної підтримки експорторозширюючих галузей і виробництв. З цією метою доцільно застосувати державні гарантії під експортні кредити, податкові пільги для виробників експортної продукції, страхування експортних ризиків, зменшення в експорті питомої ваги продукції з низьким і стимулювання збільшення обсягів продукції з високим ступенем обробки, підсилення впливу держави на формування експортних потоків на основі геоекономічної диверсифікації експорту, удосконалення механізму митного регулювання вивезення дефіцитних видів продукції та сировини.

У період загострення глобальної економічної кризи виникли специфічні проблеми, пов'язані з оптимізацією рівня протекціоністських заходів. Зокрема, надмірна ставка тарифу може перекрити імпорт взагалі, зменшувати не тільки добробут країни, а й світу у цілому. Разом з тим, саме імпортний тариф може захистити національні імпортозаміщуючі галузі й стимулювати розвиток експорторозширюючих, сприяти зростанню бюджетних надходжень і захисту національної безпеки.

Досвід антикризових самиттів G 20 (Group of Twenty Finance Ministers and Central Bank Governors)¹ свідчить про неефективність в умовах глобальної економічної кризи як надмірної лібералізації торгівлі, так і зловживання протекціонізмом.

Лібералізація і відкритість національних ринків розширюють можливості для експансії імпорту, а надмірний протекціонізм призводить до уповільнення інноваційної активності і зменшення конкурентоспроможності національного виробництва.

Низький рівень тарифного захисту в умовах глобальної кризи підвищує рівень незахищеності національних економік від впливу коливань кон'юнктури світових ринків. Це активізує застосування інструментів нетарифного регулювання - антидемпінгових і компенсаційних заходів, експортних податків та імпортних квот.