Питання. Сутність і фактори розвитку міжнародної регіональної інтеграції

Міжнародна економічна інтеграція - це взаємопереплетіння національних процесів відтворення, що базується на поділі праці між національними господарствами, встановлення між ними стійких зв'язків і взаємодій у різних формах.

Передумови міжнародної регіональної інтеграції:

1) близькість рівнів економічного розвитку й ступенів ринкової зрілості країн;

2) географічна близькість країн, що інтегруються, існування в більшості випадків загальних кордонів та історично створених економічних зв'язків;

3) спільність економічних та інших проблем, які стоять перед країнами у сфері розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва.

Об'єктивною основою інтеграціїє високий рівень міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва.

Факторами розвиткуміжнародної регіональної інтеграції є:

1) глобалізація господарського життя;

2) поглиблення міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації виробництва;

3) розвиток науково-технічної революції;

4) підвищення відкритості національних економік;

5) демонстраційний ефект. Він полягає в тому, що позитивні зміни в економіці країн, що входять до інтеграційного об'єднання, здійснюють психологічний вплив на країни, які не беруть участі в інтеграційних процесах, та стимулюють їхнє бажання вступити до такого об'єднання;

6) "ефект доміно". Переорієнтація економічних зв'язків країн-членів інтеграційного об'єднання один на одного часто викликає труднощі в тих країнах, які перебувають за межами об'єднання, та посилює зацікавленість останніх у підключенні до інтеграційних процесів.

Питання. Рівні, форми і типи міжнародної регіональної інтеграції

Процес міжнародної регіональної інтеграції відбувається на мікро- і макрорівні. На мікрорівні система взаємозв'язків відбувається в рамках міждержавного внутрішньофірмового простору. На макрорівні - на основі формування економічних об'єднань держав та узгодження національних політик.

Форми прояву міжнародної регіональної інтеграції різні:

1) розвиток подетальної та технологічної спеціалізації, кооперації і комбінування виробничо-технологічних процесів;

2) усунення адміністративних і економічних бар'єрів, які перешкоджають вільному руху товарів, капіталів, робочої сили в межах регіону;

3) узгодження і проведення спільної економічної, валютно-фінансової, науково-технічної та соціальної політики;

4) формування регіональних господарських комплексів із загальною виробничою інфраструктурою та інститутами наддержавного і міждержавного регулювання.

Залежно від ступеня зрілості економічної інтеграції у світовій практиці виділяють типи інтеграційних об'єднань. На першому етапі інтеграційного процесу укладаються преференційні торгові угоди.Відповідно до них скорочуються тарифні бар'єри у взаємній торгівлі при збереженні національних тарифів стосовно третіх країн.

На другому етапі створюють зону вільної торгівлі,яка означає повну відміну митних тарифів у взаємній торгівлі при збереженні національних митних тарифів стосовно третіх країн.

На третьому етапі створюють митний союз.Поряд з функціонуванням зони вільної торгівлі він передбачає встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу та єдиної зовнішньоекономічної політики стосовно третіх країн.

Четвертий етап пов'язаний з виникненням загального ринку. В його рамках вільна взаємна торгівля товарами і послугами та єдиний зовнішньоторговельний тариф доповнюються вільним пересуванням факторів виробництва - капіталу та робочої сили, а також узгодженням економічної політики.

На п'ятому етапі формується економічний союз.Він сполучає розглянуті типи інтеграції з координацією макроекономічної політики країн-учасниць, уніфікацією законодавств і стандартів, створенням наднаціональних органів управління.

В міжнародній практиці виділяють два основних методи здійснення міжнародної економічної інтеграції:функціональнийта інституціональний. В першому випадку підкреслюється інтегруюча роль ринкових сил. Інтеграція розглядається як процес, заснований на статичних порівняльних перевагах країн. При цьому важливу роль відіграє взаємодоповнюваність економік країн, що інтегруються. З позиції інституціонального підходу інтегруватись мають не взаємодоповнюючі, а однорідні та конкурентоспроможні економіки, створюючи принципово нові економічні комплекси, в межах яких має відбуватись структурне взаємопроникнення економ