1.Характеристика галузі економіки та напрямків модернізації технічних систем.

1.1. Галузь економіки та напрямки модернізації технічних систем або технологічних процесів.

Машинобудування — провідна галузь промисловості, яка забезпечує випуск різноманітних машин і устаткування для багатьох галузей господарства і населення. Машинобудування визначає науково-технічний прогрес у національній економіці, забезпечує її технічне переозброєння, інтенсифікацію і підвищення ефективності всього суспільного виробництва.

Машинобудування є надзвичайно складною галуззю, до якої входять декілька десятків спеціалізованих галузей. Залежно від продукції, що випускається, вони об'єднуються у групи: важке, транспортне, сільськогосподарське, точне машинобудування, верстатобудування.

Більшість галузей машинобудівного комплексу належить до трудомістких, тобто таких, які потребують відносно небагато сировини, але значних затрат праці на виготовлення продукції. Орієнтація на трудові ресурси — другий принцип розміщення. Постійно зростають вимоги до кваліфікації робочої сили.

В усіх галузях машинобудування зростає значення науково-дослідних та дослідницько-конструкторських робіт. Наукомісткість — визначальна риса багатьох сучасних машинобудівних виробництв. Такі виробництва тяжіють до найбільших міст І агломерацій, де сконцентрована наукова база країни.

Машинобудівний комплекс розвивається значною мірою за рахунок конверсії, тобто переведення підприємств, які раніше обслуговували військово-промисловий комплекс, на створення нових виробництв, високих технологій (розробка сучасної промислової і електронної техніки, комп'ютерів). Важливе значення має також створення невеликих, технологічно гнучких підприємств для випуску різноманітних товарів народного споживання.

Фрезерування - один з найпоширеніших способів обробки металів різанням за допомогою багатолезових інструментів (фрез). На фрезерному верстаті можна обробляти складні криволінійні та пласкі поверхні деталей, пази, отвори різної форми.

Фрезерувальник – висококваліфікований фахівець, що уміє читати креслення, правильно використовувати різні фрези та пристосування до верстата, вибирати раціональні прийоми фрезерування, проводити точні виміри оброблюваних поверхонь. Хороша просторова уява допомагає фрезерувальникові уявити за кресленням форму майбутньої деталі, яка буває дуже складною. Точність і узгодженість рухів, стійка увага необхідні в процесі обробки деталей. При великій різноманітності видів обробки, а також фрез, що використовуються, важливу роль в роботі фрезерувальника відіграє творче технічне мислення - працівник може удосконалити пристосування для обробки заготовок, таким чином збільшуючи продуктивність праці, точність обробки.

Працює фрезерувальник в механічних, ремонтно-механічних та інструментальних цехах за верстатом.

1.2Актуальність оновлення програм підготовки.

Сучасне виробництво висуває високі вимоги до робочих кадрів і системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації в умовах ринкових відносин. В умовах науково-технічного прогресу одні професії відмирають, інші з'являються, треті модифікуються. Ущільнюється трудовий ритм, міняються технічні засоби.

Усе це породжує необхідність нових форм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робочих кадрів. Уже на сьогодні в реформуванні професійної освіти необхідно враховувати наступні основні тенденції: в умовах ринкової економіки людина є активним суб'єктом на ринку праці, своїм головним капіталом, що вільно розпоряджається, – кваліфікацією, проте на сьогодні для значної частини працездатного населення України, зокрема молоді, украй важко подолати психологічний бар'єр переходу з позиції найманого державного працівника до позиції активного суб'єкта ринку праці: необхідно самостійно вести пошуки достатньо високооплачуваної роботи; можна одночасно працювати в декількох місцях; самостійно ухвалювати рішення важко; свобода вибору часто лякає людей; через надзвичайно високу рухливість кон'юнктури ринкової економіки кожній людині доводиться не тільки часто змінювати місце роботи, але і в середньому протягом трудового життя 5-6 разів змінювати професію. Для цього необхідно, по-перше, зламати психологічний стереотип, що склався останнім часом: хорошим працівником вважалася людина, яка десятиріччями пропрацювала на одному робочому місці. По-друге, в цих умовах молодь повинна діставати таку професійну освіту, яка дозволятиме відносно легко освоювати нові професії у майбутньому.

Формування і розвиток ринкової економіки а також модернізація технологічних систем зумовлює необхідність зміни системи професійної освіти і навчання, зокрема її перехід від реагуючої до випереджувальної, сутність якої полягає в підготовці кваліфікованого робітника з високим ступенем соціалізації, здатного вчитися протягом усього життя, впевнено адаптуватися на нових робочих місцях. Концептуально зміна системи освіти, а разом з нею – й парадигми, означає спрямування підготовки робітника від орієнтації на певне робоче місце, вид діяльності до освіти, в центрі якої є людина, учень, майбутній кваліфікований робітник.

Запити ринку праці вимагають швидкого реагування всієї системи професійно-технічної освіти, яка об’єднує ПТНЗ різних типів, а також навчання на виробництві, перепідготовку та підвищення кваліфікації, навчання незайнятого населення тощо. Завданням педагогічної науки і практики є створення єдиної структури Державних стандартів ПТО із конкретних професій, у якій було б враховано всі форми підготовки робітника, що створило єдиний освітній простір України.

Вимоги до змісту підготовки робітників складаються відповідно до запитів роботодавців, які мають чітко визначити зміст і вимоги до професійної діяльності та посадових функцій робітника, тобто те, що становить опис професії (кваліфікаційну характеристику) або професійний стандарт. Співпраця з роботодавцями засвідчила, що власникам або керівникам підприємств принципово неважливо, як саме здійснюється підготовка робітника. Значимим є кінцевий результат – робітник, здатний виконувати певну роботу, функції, посадові обов’язки. У зазначеному законі зобов’язано затверджувати у відповідному порядку всі складові ДСПТО, зазначені у статті 32.