3.4. Характеристики приміщень та технічного устаткування, що сприяють реалізації навчальних цілей.

Майстерня - призначена для обробки та виготовленню деталей.

S= 200 м ^{2 з} З розрахунку 6 м2 - на один невеликий верстат Кількість робочих місць:учнів-30 шт.; місце майстра-1 шт.

Відносна вологість повітря у приміщені 40-60%.

Температура 17-20о С. Допускається у майстернях температура 14-16о С, коли виконується робота великої рухомості.

Площа вікон повинна складати не менше 0,25 площі підлоги. Штучне освітлення підбирається в залежності від характеру виконуваних робіт. На один квадратний метр приміщення повинно припадати від 15 до 25 Вт потужності світильників.

У майстерні верстати розміщуються або під кутом 45о або в три ряди перпендикулярно до світло несучої стіни.

Відстань між верстатами в передньо-задньому напрямі повинна бути не менше як 0,8 м, між рядами-1.2 м.

Технічні й педагогічні засоби навчання: плакати-7 шт.;

стелаж з наочними посібниками-4шт.; шафа для інструменту-3 шт.; токарний верстат СД-400-5шт

Фрезувальний верстат: B46 -31шт

4.Вибір системи виробничогонавчання

4.1. Визначення й обґрунтування відповідного виду системи виробничого навчання (свн), на основі обраної групи трудових процесів.

Система освіти в Україні представляє собою сукупність спадкоємних освітніх програм і державних освітніх стандартів різного рівня і спрямованості; мережі реалізують їх освітніх установ різних організаційно-правових форм, типів, видів, систем, органів управління, освітою і підвідомчих їм установ і підприємств.

Освіта, як процес включає в себе мету, завдання, зміст, форми і методи взаємодії учня і студента. Результатами процесу освіти є рівень освіти, який виражається в знаннях, уміннях, навичках, якостях особистості, а також у розвитку пізнавальних здібностей.

Системи професійного навчання - основні вихідні положення, що визначають порядок розчленування змісту навчання, угруповання його частин і дослідницькі оволодіння частинами учнями.

Основними елементами, навчальними одиницями систем можуть бути:

- предмети праці;

- трудові операції, прийоми, дії, руху;

- професійні обов'язки

- функції фахівця – його професійні обов’язки

- виробничі ситуації;

- професійні проекти (самостійна творча діяльність);

Вибір систем навчання залежить:

1. Від матеріально - технічного забезпечення навчального процесу, рівня кваліфікації педагога, рівнів здібностей учень;

2. від того, що береться за самостійну вихідну частину навчання - навчальну одиницю;

3. від особливостей змісту праці фахівців відповідної професії. (5 видов деятельности)

З огляду на групу трудових процесів майбутнього фахівця необхідно обрати операційну систему навчання, тому що для першого типу трудових процесів вона є оптимальною. Учні за цією системою виготовляють окремі деталі від початку і до кінця під керівництвом майстра, поступово ускладнюючи операції.

До переваг цієї системи навчання можна віднести зацікавленість учнів тим, що вони створюють корисні та цікаві предмети. Учні самостійно можуть обирати предмети праці, способи та методи виготовлення предметів, деталей.

Недоліки цього методу в тому що досить складно підібрати виконувані роботи з наростаючим рівнем складності. Ще одним недоліком є те що навчання за цією системою є те що навчання є довготривалим та малоефективним, але враховуючи малу варіативність виконуваних операцій, він має шанс на застосування. Також ця система навчання виключає окреме проведення операцій та дій.

Предметна – в основі лежить ідея оволодіння вміннями й навичками виготовлення окремих деталей. Навчання здійснюється в процесі створення завершених виробів із наростанням складності.

Операційна – послідовне оволодіння прийомами виконання окремих операцій, не повʼязаних між собою в межах єдиного технологічного процесу, незалежність від виробленої продукції.

Операційно-потокова – після виконання окремих операцій деталь передається далі конвеєром, і учень повторює ту саму операцію з іншою деталлю. Для засвоєння іншої операції учень переходить на інше місце.

Комбінована – навчання починається із засвоєнням найважливіших прийомів за фахом, а потім продовжує в процесі виготовлення цілісних виробів з поступовим наростанням складності на робочому місці.

Операційно-предметна – формування окремих умінь і навичок у процесі виготовлення деталей.