Діагностування та технічне обслуговування системи охолодження і мащення двигунів транспортних засобів

8.1 Технологія діагностування та то системи охолодження і мащення двигунів транспортних засобів

Однією з умов надійної, довготривалої роботи двигуна автомобіля є дотримання оптимального теплового режиму в певних межах 80...85°С, а закритих - 100...105° С. Доведено, що перегрів зменшує наповнення циліндрів, сприяє виникненню детонації і утворенню нагару, підвищує угар оливи і спрацювання циліндрів, призводить до аварійного спра­цювання підшипників ковзання колінчастого валу, температурних де­формацій поршнів і т.ін.

Переохолодження призводить до зниження економічності двигуна, осмолення системи вентиляції, підвищення жорсткості роботи і спрацю­вання двигуна в результаті змивання мастильних матеріалів в картері двигуна паливом або підвищення в'язкості мастильних матеріалів під впливом низьких температур.

У системі охолодження перевіряють такі діагностичні параметри: температуру поверхонь двигуна, що охолоджуються, продуктивність водя­ного насоса, герметичність системи охолодження, розрідження спрацю­вання повітряного клапана, тиск спрацювання парового клапана, технічний стан радіатора по охолоджуючій здатності.

Система мащення забезпечує подачу оливи до поверхонь тертя і підтримує певний тиск, температуру і в'язкість оливи в системі, а також здійснює очищення оливи від домішок. Роботоздатність цієї системи в значній мірі залежить від стану масляного насоса і масляного радіатора, ступеню засміченості фільтрів тонкого і грубого очищення, герметич­ності з'єднань і технічного стану покажчика тиску оливи.

Оцінюють стан системи мащення по тиску у масляній магістралі, продуктивності масляного насоса і тиску, що він розвиває, витратах мастила через редукційний клапан і фільтри системи.

Тепловий стан системи охолодження визначають за температурою охолоджуючої рідини у головці циліндрів, яку вимірюють термометрами з накладними електродатчиками. На окремих двигунах автомобілів для цього встановлені сигнальні електролампочки, що вмонтовані у верхній бачок радіатора. Вони загораються при температурі 100...105°С (автомобіль ГАЗ-53) і 115°С (автомобіль ЗИЛ-130).

Герметичність системи охолодження встановлюють візуально, за на­явністю слідів підтікання охолоджуючої рідини. Найбільш вірогідними місцями підтікання є ущільнення водяної помпи, з'єднання шлангів, пат­рубків і трубок радіатора, а також крани зливу рідини.

Підтікання усувають з допомогою підтягування хомутів кріплення шлангів, або заміню останніх. Підтікання у водяній помпі усувають заміною сальникових ущільнень. У випадку утворення місць підтікання радіатора, при неможливості термінового виконання ремонтних робіт, застосовують герметики для радіатора. Вони усувають підтікання і не знижують ефективність роботи системи охолодження.

Причиною підвищення температури у системі охолодження може бути пробуксовування ременя приводу водяної помпи і вентилятора. Прогин ременя повинен бути в межах 10...20 мм при дії деформуючої сили в 30...40 Н. Натяг ременя регулюють, як правило, поворотом на опорі генератора. Для двигуна КамАЗ-740 прогин ременя вентилятора повинен складати 15..22 мм при зусиллі 40Н.

Справність термостата визначають створюючи йому робочі умови. Клапан справного термостата повинен почати відкриватися при температуpi 78...82°C і повністю відкритися при 91...95°С. Необхідно слідкувати також за величиною повного ходу відкриття клапана. Ця величина для двигуна КамАЗ-740 повинна бути не меншою 8,5 мм. Допустима втрата ходу клапана не повинна перевищувати 20 %.

Засміченість радіатора можна перевірити по ступеню розрідження у нижньому бачку. Для цього вакууметр під'єднують до зливного крана нижнього бачка і відкривають кран. Після цього прогрівають двигун до температури відкриття клапана - термостата, знімають пробку радіатора і збільшують частоту обертання колінчастого вала до 2000 об/хв. Якщо, при цьому, вакууметр покаже збільшення розрідження більш ніж 16,7 кПа - радіатор вважається засміченим.

Дати оцінку технічному стану радіатора у зборі разом зі з’єднувальною арматурою, а також водяної помпи можна по перепаду температури у верхньому і нижньому бачках радіатора. Виміряна з допомогою спеціальних термометрів, датчики котрих почергово накладаються на підготовлені місця верхнього і нижнього бачка, ця різниця температур повинна складати 8...12°С для технічно справної системи охолодження.

Важливе місце у профілактичних роботах технічного обслуговування має запобігання утворенню шару накипу у водяній сорочці радіатора і блок-картера. Встановлено, що товщина шару накипу в 2 мм підвищує витрати па­лива до 30 %, а оливи - до 40 %, понижує потужність на 20...25 %. Дви­гун при цьому перегрівається з усіма можливими наслідками.

Найбільш прогресивний спосіб попередження утворення накипу в сис­темі охолодження - електромагнітна обробка води. Суть способу полягає у тому, що вода проходить через магнітне силове поле, утворене постійним чи електромагнітами. Після цього солі, що знаходяться у воді, не утворюють накипу, а випадають у вигляді шламу. Більше того, вода,що пройшла електромагнітну обробку, мас властивість впливати на стан шару накипу, утворюється крихкий, пористий шар, що легко змивається. Інший метод боротьби з накипом - використання антинакипінів типу тринатрійфосфата, гексамету, тритолу Б і інших. Антинакипіни повністю виключають можливість утворення накипу, зменшують корозію деталей системи охолодження, прості і дешеві у використанні.

Перед діагностуванням системи мащення насамперед перевіряють відомими способами рівень оливи у картері двигуна. Перевірку ведуть через 3...5 хвилин після повної зупинки двигуна. Олива в системі повинна строго відповідати рекомендаціям заводів - виготовників двигунів.

Тиск оливи контролюється за до­помогою манометрів, його під'єднують до масляної магістралі. Нормальна величина тиску у прогрітому двигуні при середній час­тоті обертання колінчастого вала по­винна бути, МПа: для двигунів ЗМЗ і ГАЗ - не нижче 0,2; ЗИЛ-0,25; ЯМЗ -0,4...0,7. Якщо при середній частоті обертання колінчастого вала у двигу­на ЗМЗ і ГАЗ тиск нижчий 0,1 МПа, ЗИЛ - нижчий 0,25 МПа і ЯМЗ - нижчий 0,35 МПа, то двигун слід негайно зупинити і знайти причину понижен­ня тиску до аварійного.

В 'язкість оливи контролюють віскозиметрами. Принцип дії найп­ростішого віскозиметра (рис.8.1) ос­нований на порівнянні швидкості пе­реміщення у оливі сталевих кульок або кульок повітря. У перших трьох скляних пробірках знаходиться три еталонні оливи з різною в'язкістю - 3сСт, 6сСт і 10сСт. У четверту пробірку наливають до одного рівня з іншими оливами оливу, в'язкість якої необхідно визначити і закри­вають щільно корком. Після цього віскозиметр з залитою оливою на декілька хвилин кладуть на прогрітий блок двигуна для вирівнювання тем­ператури в еталонних і контрольній пробірці. Різко перевернувши пробірки спостерігають за падінням стальних кульок в оливах. В'язкість оливи у контрольній пробірці ви­значають методом порівняння з швидкістю падіння кульок у контрольних пробірках.

Технічний стан відцентрового очищувача оливи визначають приладом КИ-1308В або методом вибігу. Конструктивно прилад КИ-1308В ви­конаний у вигляді язичкового вібротахометра (рис.8.2) і складається з нерухомого корпусу, що встановлюється на вісь ротора центрифуги (без зняття захисного ковпака).

Рухомий корпус приладу кінематично зв'язаний з язичковим індикатором і дозволяє змінювати довжину язичка, а відповідно і резонансну частоту, що залежить від обертів ротора центрифуги. Відлік обертів ротора ведуть по шкалі приладу.

Суть методу вибігу полягає у відрахуванні з допомогою се­кундоміру часу, на протязі яко­го чути обертання ротора цен­трифуги після повної зупинки двигуна. Цей час для нормаль­ної роботи центрифуги стано­вить 2...З хвилини.

Для об'єктивної оцінки про­цесу очищення оливи не­обхідно знати масу затримано­го відцентровим очищувачем осаду. Для цього використо­вується пристрій КИ-9912 (рис. 8.3), який дозволяє визначити масу осаду у роторі центрифуги.

ЛЕКЦІЯ 9