Ігри для розвитку спритності

Значні резерви підвищення результативності тренувального процесу в спортивному єдиноборстві криються в розвитку і вдосконаленні координаційних якостей спортсменів.

Різноманітні вправи на швидкість і точність виконання завдань, на рівновагу і координацію і т. п. чудово сприяють розвитку такої фізичної якості як спритність.

Вправи, направлені на виховання спритності, стають недостатньо ефективними при наступаючому стомленні, тому при повторенні завдань треба робити перерви для відпочинку. А самі ігри проводити, коли немає значних слідів стомлення від попереднього навантаження.

В процесі проведення спеціалізованих рухливих ігор відбувається вдосконалення різних аналізаторів, від яких залежить правильне, точне і своєчасне виконання рухів.

Так для успішної рухової діяльності борця необхідний розвиток пропріорецептивної чутливості. У кваліфікованих борців вона дуже висока майже у всіх ланках тіла. Велике значення має зорова сенсорна система. Адже при веденні сутички роль інформації, що поступає від рецепторів очей і рухового апарату, має велике значення.

Для збереження рівноваги і точності рухів необхідна висока стійкість вестибулярного апарату. Тому тренування борця завжди сприяє вдосконаленню вищезгаданих аналізаторів.

Під час виконання технічних дій рухи спортсменів не можуть бути запрограмовані заздалегідь і повністю. Вони залежать від постійно змінюваної обстановки у ході сутички. Сутичка характеризується безперервною зміною структури і потужності виконуваних рухів. Для виконання точних і складних по координації рухів необхідна своєчасна інформація, що поступає в мозок від багатьох сенсорних систем. На основі швидкої і чіткої її переробки ухвалюється рішення і програмується майбутня рухова діяльність.

Управління руховою діяльністю при заняттях боротьбою досить складне, оскільки спортсмени повинні виконувати ряд різноманітних дій, при цьому часто швидко пересуваючись по килиму.

В процесі рухливих ігор формуються різноманітні рухові навички. По мірі повторення рухів і закріплення навичок їх окремі компоненти автоматизуються, тобто виконуються без активного зосередження уваги. Чим більше таких компонентів рухів, тим ефективніше ігрова діяльність. Проте в процесі гри часто виникають такі ситуації, коли навіть доведені до автоматизму прийоми не можуть забезпечити її результативність. У цих ситуаціях спортсменові необхідно миттєво оцінити обстановку і виконати рух, адекватний виниклим вимогам. При цьому діяльність мозку не може бути стереотипною як при завчених рухах, і набуває творчого характеру. [5]

Далі пропонуються деякі спеціалізовані рухливі ігри направлені на розвиток спритності.

«Втеча з полону»

Учасників поділяють на 2 рівні команди. Перші, взявшись за руки, утворюють коло. Другі стоять у колі—«полонені».

За сигналом «полонені» повинні будь-яким способом вирватися з кола. Дозволяється підлазити під руки, перестрибувати через них і розривати захват («ланцюг»).

Гра триває 1—2 хв. Після цього гравці міняються ролями.

Виграє команда, в якої більше втекло «полонених».

Гру повторити 2—3 рази.

Правило: іншими способами затримувати гравців заборонено.

Варіант: та сама гра, але гравці, що утворюють коло, пересуваються приставним кроком то в один, то в інший бік.

«Бій півників»

Борці, зігнувши ногу в коліні і схрестивши руки на грудях, стикаються з метою примусити один одного втратити рівновагу.

« Бій качок»

Зігнувши одну ногу в коліні і утримуючи її різнойменною рукою за спиною, борці стикаються, щоб примусити один одного втратити рівновагу і відпустити ногу.

«Виштовхни суперника»

Гравців поділяють на 2 рівні команди, приблизно однакові за вагою і зростом, їх розташовують за колом килима одна напроти одної в шеренгах. Учасники тримають руки за спиною в борцівському захваті.

За сигналом гравці вбігають на килим і намагаються виштовхнути грудьми за межі килима лише того суперника, що стояв напроти нього.

Гра триває 1 хв. Перемагає команда, гравці якої за вказаний час виштовхнуть більшу кількість суперників. Повторити 3—4 рази.

Правила:

1.Заборонено виштовхувати суперника руками.

2. Не дозволяється повертатися спиною до суперника.

3. Не можна з розбігу кидатися на суперника.

«Хто кого?»

С тати обличчям один до одного, ноги одна за одною на одній лінії, руки долонями вперед перед грудьми. Поштовхами долонями в долоні суперника (у поєднанні з обманними рухами) змусити його зійти з місця. Цей поєдинок можна проводити і на гімнастичній лавці.

«Перенеси м'ячі»

Учнів поділяють на 2 (або більше) рівні команди й шикують за краєм килима в колони по одному (дистанція між гравцями — один крок). Інтервал — 2—3 м. На відстані 8—10 м креслять лінію, паралельну до лінії старту, а за нею кладуть проти кожної команди по 8—10 набивних м'ячів. За сигналом перші гравці підбігають до м'ячів і піднімають їх з килима якомога більше, утримуючи в руках, між ногами, на грудях, на колінах (притискуючи ліктями й підборіддям) і переносять за лінію старту. Гравець, який переніс більше м'ячів, дає команді стільки очок, скільки він переніс м'ячів. Потім те саме робить другий гравець і т. д., поки всі не виконають завдання гри. Перемагає команда, яка набрала більше очок.

Гру повторити 3—4 рази.

Правило: забороняється надавати гравцям будь-яку допомогу.

«Візьми свою стрічку»

Дві команди гравців (по 4—6 чоловік) шикуються одна проти одної з різних сторін від килима. За спиною однією з команд гравці іншої команди вішають на гімнастичну стінку свої стрічки.

По сигналу команда, що стоїть обличчям до гімнастичної стінки, просувається вперед. Її гравці прагнуть прорватися до стінки, щоб узяти свої стрічки. Захисники, застосовуючи різні прийоми, блокують гравців іншої команди, обороняють підступи до стінки, прагнучи протриматися 2 хв. Після цього гра зупиняється, і інша команда вішає на стінку свої стрічки. Виграє команда, що зуміла за час гри узяти більше своїх стрічок.

Правила. Атакувати і затримувати противника можна заздалегідь обумовленими керівником прийомами. Учасник має право атакувати будь-якого гравця іншої команди. Можна брати із стіни тільки свою стрічку.

«Естафета стрибками»

Гравців поділяють на 3—4 команди й шикують у колони по одному за краєм килима. Інтервали між ними — 2—3 м. На відстані 10 м перед кожною з них кладуть по набивному м'ячу. Направляючі затискують між ногами (вище колін) набивний м'яч. Потім за сигналом стрибають на двох ногах до покладеного набивного м'яча й повертаються назад, передають затиснутий між ногами м'яч руками наступному гравцеві й стають у кінець колони. Те саме робить другий і т. д. Виграє команда, яка швидше закінчить.

Гру повторити 2—3 рази.

Правило: якщо м'яч упав, його знову затискують ногами й продовжують гру.

Варіант: та сама гра, але учні пересуваються стрибками в положенні присіду, захопивши руками гомілковостопні суглоби з внутрішньої сторони.

«З переповзанням і перекиданням»

Учасників поділяють на кілька рівних команд, які шикують у колони по одному за стартовою лінією (біля краю килима). Інтервал — 2—3 м. Дистанція між гравцями — випрямлена вперед рука. Ноги — нарізно, якомога ширше. Перед кожною командою на середині килима лежить чучело (упоперек). Лінія повороту — протилежний край килима.

За сигналом керівника той, хто стоїть останнім у команді, нагинається і проповзає між ногами всіх гравців, встає і стрімко біжить до чучела, робить через нього високо-далекий перекид, підбігає до краю килима, торкається його рукою і біжить назад, знову виконує високо-далекий перекид, підбігає до команди й стає попереду. Той, хто прибіг перший, дістає стільки очок (скільки грає команд, другий — на очко менше і т. д. Після цього за сигналом стартують другі учасники, потім треті й т. д. Виграє команда, яка набере найбільшу кількість очок.

Гру повторити 2—3 рази.

Варіант: та сама гра, але її проводять безперервно, аж поки всі учасники команди не закінчать гру.

«Довга лоза»

Учасників поділяють на кілька рівних команд по 4—5 чоловік у кожній, позначають лінії старту та фінішу й шикують гравців у колони по одному. Інтервал між ними — 2—3 м.

За першим сигналом направляючі роблять 4 широкі кроки вперед і набирають положення випаду (одну ногу згинають у коліні й виставляють уперед, руками опираються на стегно, голову нахиляють уперед). За другим сигналом наступні гравці біжать і перестрибують через перших, спираючись руками на їхні плечі. Перестрибнувши, вони ступають 3—4 кроки вперед і стають у те ж положення, в якому стоїть перший, і так один через одного стрибають усі гравці команд.

Перемагає команда, останній учасник якої фінішує першим. Повторити 3—4 рази.

Правила: невдалий стрибок повторюють; наступний гравець починає бігти тоді, коли попередній став у положення випаду.

«Гонка м'ячів»

Учасників поділяють на 2 або більше команд (по 5—6 чоловік у кожній) і шикують у колони по одному за краєм килима. Інтервали між ними — 2—3 м. На протилежному його краю навпроти кожної команди позначають поворот. Перед направляючими на килимі кладуть набивні м'ячі.

За сигналом перші гравці кожної команди швидко лягають на килим і, пересуваючись по-пластунському та штовхаючи м'яч головою поперед себе, досягають поворотної позначки, повертають і повзуть якомога швидше назад. Тільки-но м'яч перетнув лінію старту, наступний гравець лягає на килим і продовжує гру. Перемагає команда, яка швидше закінчить естафету.

Гру-естафету повторити 2—3 рази.

Правило: штовхати м'яч можна тільки головою.

«Втримайся в сідлі»

Гравців поділяють на пари за ваговими категоріями. Кожна пара довільно розташовується на килимі. Один з гравців — «кінь», другий — «вершник». «Кінь» набирає положення високого партеру, «вершник» сідає йому на спину. «Кінь» різкими рухами тулуба (без зміни положення рук і ніг) намагається скинути «вершника» з себе, а той втриматися в сідлі. «Вершник» стискує «коня» ногами, обхоплює тулуб руками (за шию не захоплювати). Гра триває 20—30 сек. Потім гравці міняються ролями. Кому за визначений час вдається скинути «вершника», той дістає очко.

Гру повторити 2—3 рази. Перемагає той, хто набрав більше очок. Гру можна проводити як командну.

Варіанти:

1. Та сама гра, але «кінь» може змінювати положення рук і ніг.

2.Та сама гра, але проводять попередні, півфінальні й фінальні змагання «вершників» і «коней».

«Футбо л « р а к і в »

Учасників поділяють на 2 або 4 команди (по 5—6 гравців у кожній). На протилежних сторонах килима кладуть по два набивні м'ячі на відстані 1,5—2 м один від одного, утворюючи ворота. Один гравець призначається воротарем, інші — польові гравці. В центрі килима — набивний м'яч.

Гравці шикуються в одну шеренгу біля своїх воріт і стають у положення упору сидячи позаду. Воротар теж у цьому положенні.

За сигналом гравці обох команд кидаються вперед до центра килима, швидко перебираючи руками й ногами, заволодівають м'ячем і передають його ногами один одному, намагаючись підійти ближче до воріт суперника й забити гол. Суперники заважають це зробити, перехоплюють м'яч і, в свою чергу, атакують ворота.

Гра триває 5—6 хв. Перемагає команда, яка забила більше голів.

Якщо групу поділено на 4 команди, після першої гри проводять другу, а потім визначають чемпіона, звівши в двобої команди, які в попередніх зустрічах перемогли, а також розігрують третє місце між переможеними.

Правила: гол зараховують, якщо м'яч пройшов низом; воротар відбиває м'яч тільки ногами.

Варіант: та сама гра, але спортсмени пересуваються у положенні партеру, передаючи м'яч руками.

«Точний поворот»

На майданчику стоїть стілець. Охочий взяти участь в грі сідає на нього і закриває очі. Потім встає і робить 4—5 кроків вперед, повертається направо, знову робить стільки ж кроків і знову повертається направо. Після чого гравець, не розплющуючи око, намагається повернутися і сісти на стілець. Кому це вдається, той і переможець.

«П ' я т н а ш к и»

Учні розбиваються по парах, завдання одного з партнерів втекти, переміщуючись по всьому залу, іншого—наздогнати і засалити торканням тіла.

« Хто спритніший?»

Стоячи один навпроти одного, руки нападаючого перед грудьми долонями догори, долоні партнера лежать зверху. Завдання нападаючого торкнутися будь-якою рукою руки суперника зверху.

«Захопи руки партнера»

У часників поділяють на пари за ваговими категоріями. Завдання — хто більше разів захопить обидві руки партнера за зап'ястя протягом 1—2 хв. Перемагає гравець, якому вдалося це більше разів.

Гра відбувається при активному опорі.

Варіант: та сама гра, але намагаються захопити шию двома руками.

«Боротьба ногами»

Учасників поділяють на пари за ваговими категоріями. Борці лягають спиною на килим головами в різні сторони, притиснувшись однойменними плечами, захопивши один одного під руки й поклавши долоні цих рук собі на груди. Вільні руки лежать долонями на килимі.

З а першим сигналом суперники піднімають уперед ближні ноги, упираючись п'ятками одна в одну. За другим сигналом кожен намагається швидким рухом ноги назад перевернути суперника або змусити його встати на ноги.

Гра триває 2—3 хв., після чого суперники міняються місцями, продовжуючи боротьбу іншими ногами. Перемагає гравець, який за визначений час більше разів переверне суперника. Гру можна проводити як командну.

Правила: не розпускати захват; вільні руки з килима не піднімати.

«Сісти й покласти»

Гравців поділяють на пари або на 2 рівні команди за ваговими категоріями, розташовують на площі килима довільно.

Суперники лягають спиною на килим головами в різні сторони, притиснувшись боком один до одного (таз одного знаходиться на рівні таза другого), руки — вниз.

За сигналом керівника гравці мають швидко сісти й, захопивши один одного будь-яким способом, покласти суперника на лопатки або поставити в положення борцівського мосту протягом 10—15 с. Той, кому це вдалося, одержує очко. Потім гравці міняються місцями й продовжують гру.

Гру повторити 4—5 разів з кожного боку. Перемагає гравець або команда, які набрали більше очок.

Правило: якщо до сигналу зупинки гри жодному з гравців не вдалося виконати завдання, очко нікому не нараховують.

Варіанти:

1. Та сама гра, але учасники сідають боком один до одного, обличчям у різні та в один бік, руки вниз.

2. Та сама гра, але лежачи поруч головами в один бік, руки вниз.

3. Та сама гра, але лежачи на грудях головами в різні та в один бік, руки вниз.

«Краб»

Перший гравець нахиляється вперед, обхвачує тулуб партнера, сполучає руки в замок на його поясі. Завдання: не дати торкнутися спини першого гравця третьому, вільному гравцеві. Гравці в парі маневрують, той гравець, який стоїть попереду, своїми активними діями (розставлянням рук, захватами) перешкоджає виконанню завдання третім гравцем.