Питання для самоконтролю

1. Які амінокислоти є замінними і незамінними?

2. Які амінокислоти відносять до критичних і чому?

3. Що таке біологічна цінність протеїну?

4. В яких кормах можуть міститися нітрити і нітрати і як вони впливають на тваринний організм?

5. Як відбувається протеїнове живлення у жуйних і моногастричних тварин?

Мінеральна поживність кормів. План

1. Вміст у кормах макроелементів і мікроелементів.

2. Раціональна організація мінерального живлення.

Література

1. Бомко в.С., Бабенко с.П., Москалик о.Ю. Годівля сільськогосподарських тварин: Підручник. – к., 2010. – 278 с.

2. Ібатулін І.І., інші Практикум із годівлі сільськогосподарських тварин навч. посіб. – К.: Аграрна освіта, 2009. – 328 с.

Якщо висушити рослину або тіло тварини до сталої маси, залишиться суха речовина. При зоотехнічному аналізі розрізняють органічну (спалиму) і неорганічну (неспалиму) частину, яка складається з мінеральних (зольних) речовин. Зола утворюється внаслідок руйнування мінеральних і органо-мінеральних сполук кормів і тіла тварин. У рослинних кормах золи порівняно мало, в середньому менше 5%. Стебла і листки багатші на золу, ніж зерно і корені. У зерні золи більше в зовнішніх частинах, ніж у внутрішніх. Залежно від кількості мінеральних елементів в організмі тварин чи у кормах їх поділяють на дві групи - макроелементи і мікроелементи. Макроелементи знаходяться в організмі тварин у кількості від 1-2 до 0,01%. До мікроелементів відносять елементи, які знаходяться у незначній кількості - від 0,001 до 0,0001 і менше, але життєдіяльність організму без них неможлива. Зола утворюється внаслідок руйнування мінеральних і органо-мінеральних сполук кормів і тіла тварин.

Склад золи тіла тварин сталіший, ніж золи рослин. Вміст мінеральних елементів у рослинах залежить від їх виду, агротехніки вирощування, фази вегетації, умов збирання й зберігання.

Мінеральні речовини (сира зола). Під час зоотехнічного аналізу сиру золу визначають спалюванням наважки корму чи тканини тварини у сушільній печі за температури 450 - 550 °С до сталої маси. Вона є залишком, який не згоряє. До її складу входять оксиди металів і ангідриди кислот, вуглекислота, незгорілі частинки вугілля, домішки піску, пилу та ін..

До групи макроелементів входять кальцій, фосфор, магній, натрій, калій, хлор і сірка.

Кальцій. Цей елемент становить основу кісткової тканини, де його міститься близько 99 % усієї кількості в організмі. Він регулює роботу серця; нервової, м’язової систем, проникність мембран клітин, активує низку ферментів, бере участь у згортанні крові, впливає на засвоєння фосфору, цинку тощо.

Фосфор. Основна кількість його міститься в кістках — до 80 % маси у тілі. Крім того, він входить до складу нуклеїнових кислот, багатьох ферментів, фосфопротеїдів, фосфоліпідів, відіграє важливу роль в обміні вуглеводів, регулюванні кислотно-лужної рівноваги в організмі, біологічних реакціях та обміні енергії.

Магній входить до складу кісток (70 %) і м’яких тканин організму (30 % його кількості в організмі). Він активує низку ферментів, бере участь в обміні вуглеводів. За його нестачі у кормах, особливо на початку пасовищного періоду, тварини хворіють на магнієву тетанію, переважно велика рогата худоба й рідше вівці. У них відмічають нервове збудження, тремтіння, порушення координації руху. Для запобігання захворюванню на початку пасовищного періоду худобу слід підгодовувати солями магнію.

Натрій міститься в організмі у м’яких тканинах, переважно в рідинах. Бере участь у регулюванні осмотичного тиску, кислотно-лужної рівноваги, активує фермент амілазу, є складовою слини, разом із калієм регулює обмін води в організмі. За його допомогою передаються нервові збудження.

Калій, як і натрій, міститься в м’яких тканинах, здебільшого у клітинах, разом із натрієм входить до складу кісток. Бере участь у регулюванні осмотичного тиску, кислотно-лужної рівноваги, регулює роботу серця тощо. Рослинні корми багаті на калій і практично при годівлі тварин нестачі його не спостерігається.

Хлор міститься в соляній кислоті шлункового соку, бере участь у регулюванні кислотно-лужної рівноваги в органах і тканинах, осмотичного тиску в рідинах організму. Нестача його у раціонах поповнюється за рахунок кухонної солі.

Сірка в організмі тварин і рослинах є складовою білків. Вона — обов’язковий елемент гормону підшлункової залози — інсуліну й у значній кількості — шерсті, копитного рогу. Нестачі сірки в раціонах за достатнього рівня білків майже не буває. Лише в разі використання в раціонах жуйних небілкових форм азоту необхідна підгодівля їх сірковмісними солями.

До мікроелементів належать залізо, мідь, кобальт, цинк, йод та ін.

Залізо міститься в організмі в основному у сполуках з білками, особливо з білком крові — гемоглобіном. Крім того, воно входить до складу ферментів тканинного дихання — цитохромів. Запаси заліза зосереджені у печінці, нирках, селезінці, кістковому мозку.

Мідь необхідна для синтезу гемоглобіну, вона є складовою деяких окислювальних ферментів. Нестача її спричинює виснаження організму, депігментацію шерсті, затримку росту, анемію, погіршення апетиту, пронос та інші захворювання.

Кобальт необхідний для розвитку мікроорганізмів, які синтезують вітамін В12, активує низку ферментів. Нестача його призводить до авітамінозу В12, у тварин спостерігаються слабкість, різке схуднення. Хвороба має назву сухотки. Найчутливіші до нестачі кобальту велика рогата худоба і вівці.

Цинк входить до складу багатьох ферментів, виявляє стимулюючу дію на низку статевих гормонів, гормони гіпофіза. В разі його нестачі тварини хворіють на паракератоз — запалення шкіри, відстають у рості. У курчат порушується оперення, затримується кальцифікація кісток.

Йод є складовою гормону щитоподібної залози — тироксину. За його нестачі у тварин збільшується щитоподібна залоза, знижується плодючість, спостерігається мертвонародженість, приплід мало життєздатний, часто без волосяного покриву.

Зазвичай кількість мікроелементів у кормах і тілі тварин виражають у міліграмах на 1 кг маси, тоді як макроелементів — у грамах або відсотках. За нестачі макро- та мікроелементів у кормах їх додатково вводять до раціону у вигляді мінеральних підкормів.

Під мінеральною поживністю кормів розуміють валовий вміст мінеральних елементів у кормах і виражають кількісно у грамах або міліграмах в 1 кг корму чи у відсотках у сухій речовині.

Визначення валового вмісту мінеральних елементів ще не дає уяви про значення кормів і добавок як джерела мінерального живлення, оскільки лише певна їх частина може всмоктатися та перетворюватися в організмі в метаболічно-активну форму.

Для оцінювання ефективності використання мінеральних речовин в організмі застосовують такі методичні підходи: вивчення інтенсивності росту молодих тварин; профілактика захворювань; визначення концентрації елементів в органах і тканинах, метало-протеїдів (гемоглобін, тироксин); включення ізотопу в тканини; встановлення засвоюваності елементу за даними балансових дослідів.

Мінеральні речовини виконують в організмі різноманітні функції. Насамперед — це пластичний матеріал. Особливо багато їх міститься в кістковій і зубній тканині. Вони входять до складу ферментів, гемоглобіну, фосфатидів, нуклеопротеїдів та багатьох інших органічних речовин. З участю мінеральних речовин безпосередньо зв’язані процеси травлення, обмін речовин і енергії, регуляція осмотичного тиску і підтримання в організмі кислотно-лужної рівноваги.

Коли в організмі не вистачає мінеральних речовин або вони в надлишку, настають патологічні зміни, що призводить спочатку до зниження продуктивності тварин, а потім — до їх захворювання і навіть загибелі.

Тварини одержують мінеральні речовини з кормами і частково з питною водою. Склад мінеральних речовин у кормах неоднаковий, тому неоднакова і їхня мінеральна поживність. У тілі сільськогосподарських тварин виявлено до 60 мінеральних елементів.

Кальцій усуває шкідливу дію надлишкових кількостей калію, натрію, магнію, сприятливо впливає на обмін заліза. В організм тварин кальцій надходить в основному з кормом.

Багаті на кальцій бобові рослини. У сіні й соломі злаків, у зерні, коренебульбоплодах його мало. Рослини, вирощені на понижених ділянках, багатші на цей макроелемент, ніж ті, що виросли на підвищених ділянках. Мало кальцію в рослинах, які ростуть на кислих грунтах. Засвоюваність кальцію в організмі зменшується із збільшенням у кормах клітковини. Тому в зимовий період, коли тваринам згодовують велику кількість грубих кормів, вони більше потребують кальцію. На всмоктування кальцію великою мірою виливають фосфор, натрій і калій, які містяться в кормах. Нормально засвоюватися може кальцій у тому разі, коли на одну частину фосфору припадає 1,5—2 частини кальцію. Із збільшенням вмісту фосфору в кормах баланс кальцію погіршується: з одного боку, зменшується його всмоктування через утворення фосфорнокислого кальцію, з другого — збільшується його виведення з організму. Вважають, що співвідношення кальцію і фосфору можна не додержувати в тому разі, якщо тварина повністю забезпечена цими елементами.

У раціонах жуйних оптимальне співвідношення кальцію й фосфору 1,5 — 2:1, свиней — 1,2 - 1,6 : 1, коней — 1:1, птиці в період яйцекладки — 3,2 - 3,5 : 1

За нестачі кальцію і фосфору в раціонах або порушення їхнього співвідношення молодняк хворіє на рахіт (опухання суглобів, скривлення кінцівок), а дорослі тварини — на остеомаляцію (розм’якшення кісток, потовщення суглобів), остеопороз (ламкість кісток, утворення порожнин у плоских кістках). Птиця несе яйця без шкаралупи. Тому у тварин сповільнюється ріст, знижуються продуктивність і плодючість, спотворюється апетит (тварини лижуть стіни, жують неїстівні предмети).

Нестача йоду, міді, марганцю або надлишкове надходження в організм барію, стронцію, берилію також порушує фосфорно-кальцієвий обмін і спричинює розвиток у тварин хвороби.

Безпосередньо виливає на відкладення кальцію вітамін Д. Коли його немає зовсім або міститься недостатня кількість у раціоні, всмоктування кальцію в травному каналі знижується навіть у тому разі, якщо його надходить достатня кількість і він перебуває в правильному співвідношенні з фосфором.

Від нестачі кальцію частіше хворіють свині й птиця, бо їхні раціони звичайно складаються з кормів, бідних на кальцій, а мінеральний обмін відбувається на високому рівні. Вівці хворіють рідше, ніж велика рогата худоба; молодняк тварин усіх видів — частіше, ніж дорослі тварини. Звичайно захворювання виникає в зимовий період через порушення правил годівлі й утримання (відсутність моціону, утримання тварин у мало освітлених приміщеннях) та через годівлю кормами, бідними на фосфор і кальцій.

Багаті на фосфор залозиста тканина і м’язи, в яких він перебуває в сполуці з протеїнами (фосфоропротеїни), а також нервова тканина, в якій міститься фосфорна кислота в сполуці з жиром (фосфоліпіди). Важлива також роль фосфору, який міститься в організмі тварин у формі неорганічних сполук фосфатів натрію і калію. Це важливі буферні речовини, які підтримують певну концентрацію водневих іонів у крові і в тканинах тіла.

До організму тварин фосфор надходить з кормами. Багаті на нього побічні продукти переробки зерна. Зокрема, у висівках його міститься у 2—3 рази більше, ніж у зерні. Багато фосфору в кормах тваринного походження — у м’ясо-кістковому і рибному борошні.

Поїдаючи корм, тварини використовують неорганічні і органічні сполуки фосфору. Ступінь засвоєння фосфору, як і кальцію, залежить від їх співвідношення в кормах і вмісту в них вітаміну Д. Як при надлишку так і при нестачі кальцію всмоктування фосфору погіршується й посилюється виділення його з організму.

Натрій і хлор на відміну від кальцію і фосфору міститься в м’яких тканинах і рідинах тіла. В організмі натрій зв’язаний переважно з хлором. Хлористий натрій є матеріалом для утворення шлункового соку, активізує фермент амілазу, прискорює всмоктування в кишках глюкози. Коли не вистачає натрію, знижується синтез жирів і протеїну, посилюється теплоутворення. У тварин порушується апетит, з’являється млявість і прагнення лизати різні предмети. Потім сповільнюється і припиняється ріст, волосяний покрив втрачає блиск і стає кошлатим, виникають захворювання шкіри і болі в суглобах, хода стає нетвердою. Коли тривалий час не вистачає натрію, погіршується засвоєння корму, знижується продуктивність, тварина виснажується і може загинути. У рослинних кормах його мало, тому тваринам дають кухонну сіль.

Н айбільшу потребу в солі відчувають травоїдні — велика рогата худоба і вівці; потрібна вона також свиням і птиці. Коли в раціони тварин включають кухонну сіль, у них поліпшується апетит, краще засвоюються поживні речовини, підвищується продуктивність. Якщо ж в організм тварин надходить надмірна кількість солі, настає так звана «сольова гарячка». Особливо чутливі до великих доз солі свині й птиця.

Антагоністом натрію є калій. Він нормально всмоктується в тому разі, якщо на одну частину натрію припадає до трьох частин калію. На калій особливо багаті молоді рослини. Тварини звичайно з кормами одержують достатню кількість калію.

Магній також потрібний для життя тварин. В їхньому організмі його небагато, причому він трапляється разом з кальцієм в усіх тканинах і органах. Але порівняно з кальцієм магнію в ній дуже мало; в м’язовій тканині й шкірі він переважає над кальцієм.

Коли магнію не вистачає в кормах, потребу в ньому організм задовольняє за рахунок кісткової тканини; при тривалому його використанні зі скелета у тварин розвивається тяжка хвороба, яка характеризується підвищеною збудливістю, відставанням у рості й розвитку; спостерігається загальна слабість, знижується плодючість; можуть виникнути судороги й паралічі. Порушується обмін речовин і тоді, коли в організм надходить надлишок магнію.

Потреба тварин у магнії невелика. У рослинних кормах він міститься звичайно в кількостях, які забезпечують потребу тварин. Особливо багаті на магній насіння і зелені частини рослин, в яких міститься хлорофіл.

Сірка постійна складова частина майже всіх білків організму. Особливо багато її в білках шерсті й пір’я. До організму сірка надходить переважно у вигляді складової частини сірковмісних амінокислот. Дослідженнями останніх років установлено, що неорганічна сірка, яку включають до раціонів тварин, також входить до органічних сполук організму. Коли в організмі не вистачає сірки, в овець погіршується ріст вовни, у птахів порушуються обмін речовин і процес оперення.

Організовуючи правильне мінеральне живлення тварин, треба враховувати реакцію золи кормів. Високе використання поживних речовин кормів і раціонів забезпечується тільки при певному співвідношенні кислотних і основних елементів. Систематичне використання в раціонах кормів, у золі яких переважають елемента кислотного характеру, спричинює у тварин ацидоз, зниження лужних резервів. Щоб утримати лужні резерви організму на потрібному рівні, тварина повинна одержувати в кормах раціону трохи більше лужних елементів, ніж кислотних.

Важливо, щоб співвідношення кислот до лугів не виходило за межі 0,8—1, або з розрахунку на 1 кормову одиницю раціону надлишок лужних елементів становив орієнтовно 0,3—0,4 грам-еквівалента. У грубих кормах, коренеплодах, траві основні елементи переважають над кислотними. У зерні й залишках технічних виробництв, навпаки, кислотні елементи переважають над основними.

Якщо в кормах раціону не вистачає мінеральних речовин, використовують спеціальні підкорми.

У рослинах і організмі тварин виявлено близько 60 мікроелементів.

Надходження мікроелементів до організму тварини залежить від їх вмісту в навколишньому середовищі. Вміст мікроелементів у грунтах, воді впливає на нагромадження їх у рослинах, що в свою чергу позначається на споживанні їх тваринам.

Кожний мікроелемент специфічно впливає на організм тварини. Як нестача, так і надлишок мікроелементів негативно позначаються на обмінних процесах в організмі, рості й розвитку молодняка, продуктивності тварин.

Як нестача, так і надлишок міді шкідливі для тварин. Коли її не вистачає, корови хворіють на лизуху, а вівці — на ензоотичну атаксію. Свині хворіють рідко. Від надлишку міді розвиваються тяжкі захворювання печінки і спостерігаються патологічні зміни крові.

Залізо правильніше було б віднести до макроелементів, але за своєю фізіологічною дією воно подібне до мікроелементів, тому частіше розглядається разом з ними. Від його нестачі у тварин розвивається анемія, або недокрів’я. При цьому окислювальні процеси в організмі порушуються, затримуються ріст і розвиток молодняка. Страждають від нестачі заліза частіше свині, особливо поросята-сисуни і відлучені, а також птиця. Щоб запобігти аліментарній анемії, застосовують препарати заліза. Одночасно із препаратами заліза поросятам рекомендується давати препарати міді.

Захворюють від нестачі в організмі йоду тварини всіх видів, але особливо страждають свині й вівці. Тканина її розростається й утворюється так званий ензоотичний зоб. У місцевостях, де корми бідні на йод, тваринам дають йодовану кухонну сіль та інші препарати.

Марганець має для тварин важливе біологічне значення. У практиці годівлі найчастіше відчуває нестачу його птиця. При цьому розвивається захворювання, яке називається порозом: викривлюються трубчасті кістки ніг, змінюються суглоби, порушується або повністю втрачається здатність до пересування. Кури несуть плямисті яйця з тонкою шкаралупою, при цьому зменшується несучість і виводимість. При нестачі в кормах марганцю до раціонів додають марганцевокислий калій, сірчанокислий марганець тощо.

Мікроелементи цинк, молібден, фтор та деякі інші також мають важливе біологічне значення. Це треба враховувати при годівлі сільськогосподарських тварин.