Питання для самоконтролю

1. Які вітаміни нормують у раціонах жуйних та моногастричних тварин?

2. До чого приводять порушення вітамінного балансу?

3. Назвіть основні причини гіпо- та гіпервітамінозу.

Комплексна оцінка поживності кормів.

План

1. Поняття про повноцінну, збалансовану годівлю сільськогосподарських тварин.

2. Співвідношення і взаємозв’язок окремих поживних речовин у годівлі жуйних та тварин з однокамерним шлунком.

3. Показники, що контролюються при годівлі окремих видів тварин.

Література

1. Бомко в.С., Бабенко с.П., Москалик о.Ю. Годівля сільськогосподарських тварин: Підручник. – к., 2010. – 278 с.

2. Куликов В.М., Рубан Ю.Д. Загальна зоотехнія, - К.: Вища школа, 1979. – 368 с.

Поживну цінність певного корму чи раціону неможливо виразити одним показником. Комплексна оцінка включає в себе оцінку енергетичної, протеїнової, мінеральної та іншої поживності, які розглядаються у взаємозв’язку за впливом на організм тварин. Серед природних кормів практично немає таких, які б достатньою мірою забезпечували потребу тварин. Навіть молоко не завжди задовольняє потребу ростучого молодняку за вмістом вітамінів, заліза, йоду тощо. Критерієм оцінювання повноцінності годівлі тварин є рівень їхньої продуктивності, витрат корму на одиницю продукції, відтворні функції, стан здоров'я та ін. Оптимальні величини зазначених показників можна досягти лише за всебічного забезпечення потреби тварин у поживних речовинах. У практичних умовах цього досягають завдяки введенню в раціони різних кормових засобів із неоднаковими поживними якостями. У такому разі нестача деяких поживних речовин в одному кормі поповнюється за рахунок іншого або спеціальними кормовими добавками. При цьому враховують не тільки наявність певних поживних речовин, а й їхній взаємний вплив на організм тварин. Оцінювання поживності кормів та раціонів, за якого береться до уваги взаємний вплив окремих поживних речовин раціону на організм тварин, називається комплексним. Воно ґрунтується на збалансуванні раціонів за деталізованими нормами з контролем задоволення потреб тварин за 24 - 40 показниками і більше, а безперебійна повноцінна годівля є одним із основних критеріїв одержання максимальної продуктивності за мінімальних витрат кормів,

Якщо раціон повністю і всебічно задовольняє потреби тварин у поживних речовинах, його називають збалансованим, а годівлю повноцінною. Відхилення між вмістом поживних речовин у раціоні і нормою за основними показниками (кормові одиниці, перетравний протеїн) не повинні перевищувати 5%.

Сучасна оцінка поживності кормів передбачає визначення більше 40 показників.

Зараз відомо більше 60 незамінних факторів живлення, необхідних для підтримання життєвих процесів, забезпечення відтворювальних здатностей та продуктивності тварин. З одного боку ці фактори поживності розглядаються як самостійні і тоді мова йде про диференційованість оцінки поживності.

Оцінка поживності кормів окремо за концентрацією енергії, протеїну, вітамінів, мінеральних речовин та ін. називається дифереційованою.

Оцінка кормів за комплексом показників також враховує наявність у кормі шкідливих, отруйних та інших речовин. Врахування взаємного впливу поживних речовин дає більш повну характеристику поживності корму.

Таким чином, оцінка поживності кормів (раціонів) за комплексом показників із урахуванням їх кількості і співвідношення, а також їх взаємного впливу і впливу на тварину в цілому називається комплексною оцінкою.

У обмінних процесах показники поживності тісно пов'язані між собою, має місце взаємний вплив одних на інших та на організм у цілому.

Оцінка енергетичної поживності це один з основних показників у плані забезпечення життєвих процесів та продуктивності тварин. Вона виражається у вівсяних кормових одиницях та одиницях обмінної енергії.

Рівень енергії у раціоні тварин у значній мірі впливає на потребу в інших поживних речовинах. Тісно пов'язані між собою енергетичний та білковий обміни. Збільшення енергії викликає підвищення потреби у протеїні. Тільки так забезпечується найбільш ефективне використання кормів. Разом із тим енергія спричинює зберігаючу дію на протеїн. Взаємозв'язок енергетичної та протеїнової поживності виражають енерго - протеїновим відношенням (частіше для птиці) або протеїновим відношенням. Рівні цих відношень для тварин різного виду та віку є різними.

Протеїнова поживність тісно пов'язана з енергетичною. Низький рівень протеїну знижує ефективність використання енергії. При цьому настає раннє відкладання жиру у молодняка, знижуються прирости маси, підвищуються витрати корму.

Забезпечення тварин енергією відбувається переважно за рахунок вуглеводів. Це свідчить про тісний зв'язок енергетичної та вуглеводної поживності. Крім того, для жуйних контролюють ще рівень цукрів та крохмалю, визначають їх співвідношення, а також співвідношення між цукром і протеїном. Це пов'язано з особливостями травлення та впливом на ці процеси вуглеводів, що легко ферментуються.

Вуглеводна поживність тісно пов'язана з жировою, так як із вуглеводів у організмі тварин в основному формуються жирові відкладення. Жири забезпечують краще засвоєння та використання вітамінів, особливо жиророзчинних (А, Д, Е, К). Ліпіди корму впливають на якість жиру тварин (свиней, птиці).

Енергія та протеїн у значній мірі визначають рівень засвоєння мінеральних речовин, особливо кальцію.

Протеїн тісно пов'язаний із сіркою і тому прийнято визначати відношення азоту до сірки.

Мінеральні речовини в організмі є будівельним матеріалом (особливо для кісток) та виступають як регулятори фізіологічних процесів. В обмінних процесах вони тісно пов'язані між собою, і є синергістами чи антагоністами один одному, впливають на енергетичний обмін (фосфор, мідь), та синтез білків (сірка, натрій), і обумовлюють нормальну діяльність вітамінів.

Вітаміни, у свою чергу регулюють обмін мінеральних речовин (Са), впливають на енергетичний ( Д, В1, В2, В5) та білковий (А, Д, В2, В6, В12) обмін, а також одні на інші. Токоферол (Е) поліпшує використання вітамінів А і Д, холін (В₄) позитивно впливає на обмін каротину і вітаміну А, аскорбінова кислота (С) відновлює вітамін В_с до активної форми.

Клітковина е фактором, який нормалізує діяльність органів травлення, тому її рівень контролюють у кормах, що використовуються для всіх видів тварин.

У зв’язку з особливостями травлення, рівень цукрі нормують лише у раціонах жуйних.

Протеїн є незамінною складовою частиною кормів, необхідним компонентом для поповнення білків тіла та синтезу продукції. Для жуйних тварин нормують лише рівень протеїну, а для свиней, птиці та молодняка потрібно контролювати ще і якість протеїну, його амінокислотний склад. Кількість амінокислот виражають у грамах на один кг корму або у відсотках до корму чи протеїну. Частіше нормують кількість критичних амінокислот (лізину, метіоніну, цистину та триптофану). Ці амінокислоти у значній мірі визначають рівень синтезу білка в організмі та використання азотистих речовин корму. Вони є одним із основних факторів, що стримують ріст продуктивності тварин.

Жирові добавки у раціонах тварин ще не набули широкого застосування крім птахівництва, звірівництва і виробництва замінників незбираного молока. Але включення жиру (3-3,5%) у раціони великої рогатої худоби і свиней позитивно впливає на ріст молодняку і продуктивність дорослих тварин. Використання жирів у годівлі тварин підвищує калорійність, смакові якості корму, стабілізує низку вітамінів, знижує витрату енергії під час гранулювання, Із жирових добавок у годівлі тварин використовують: жир тваринний кормовий, до складу якого входять яловичий, свинячий і баранячий, одержані з нехарчової сировини та відходів забою тварин. Тваринні жири містять стеаринову, пальмітинову й олеїнову жирні кислоти та різну кількість поліненасичених жирних кислот.

Із мінеральних речовин у раціонах тварин нормують кальцій, фосфор, калій, магній, сірку, хлор, залізо, йод, цинк, кобальт.

Наявність жиророзчинних вітамінів необхідна у раціоні для всіх видів тварин. Жуйні потребу у водорозчинних вітамінах задовольняють за рахунок синтезу їх мікроорганізмами у передшлунках. У свиней і птиці вітаміни групи В синтезуються мікроорганізмами у товстому відділі кишечнику, але їх синтез не забезпечує потребу організму в цих вітамінах і вони повинні надходити з кормом.