Питання для самоконтролю

1. Яка поживна цінність натуральних жмаків?

2. В якій кількості згодовують м’язгу великій рогатій худобі?

3. Яка поживна цінність сухої м’язги?

4. Що таке глютеновий корм?

5.Яка поживна цінність глютену, особливості його згодовування тваринам?

Кормові добавки. План

1. Солі мікроелементів і мікроелементів.

2. Вітамінні препарати.

3. Ферментні і гормональні препарати.

4. Дріжджі. Білкові корми мікробіологічного синтезу і небілкові азотисті добавки.

Література

1. Бомко в.С., Бабенко с.П., Москалик о.Ю. Годівля сільськогосподарських тварин: Підручник. – к., 2010. – 278 с.

2. Ібатулін І.І., інші Практикум із годівлі сільськогосподарських тварин навч. посіб. – К.: Аграрна освіта, 2009. – 328 с.

Крейда (карбонат кальцію СаСО3) - білий аморфний порошок, нерозчинний у воді, містить близько 2% води, 37 - кальцію, 0,18 - фосфору, 0,3 - натрію, не більше 8% домішок кремнію та інших елементів. .

Її використовують у раціонах всіх видів тварин при нестачі кальцію. Згодовують крейду лише в розмеленому вигляді в суміші з іншими кормами (краще у складі комбі­корму) в кількості до 1% для молодняка і до 2% для дорослих тварин (від сухої речовини раціону). У комбікормах для птиці кількість крейди складає 3-5%. Крейда добре зберігається і тому має практично необмежений строк придатності до згодовування.

Я єчна шкарлупа після знезараження, висушування та подрібнення використовується, як кальцієва добавка, переважно для птиці за такими ж нормами, як і крейда.

В апняки. За хімічним складом подібні до крейди, вони містять (у %): сухої речовини біля 90, кальцію 24-34, магнію 2-3, кремнію 3-6, заліза 1-1,5. Вапняки різних родовищ мають не однаковий хімічній склад. В них може бути підвищений рівень магнію (до 7-11%), миш'яку, фтору, свинцю. Тому перед використанням вапняків місцевих родовищ слід проводити їх аналіз. Безпечними для згодовування тваринам є вапняки, що містять не біль­ше 0,2% фтору та 0,01 % миш'яку. Вапняки для тварин використовують в таких же кількостях, як і крейду.

Д еревна зола та деревне вугілля використовуються у раціонах, дефі­цитних переважно за кальцієм. При значних рівнях кальцію (20-30%) ці кор­мові засоби містять натрій, калій, магній, фосфор, а також мікроелементи, тому їх відносять до комплексних добавок. Кращими для годівлі тварин є зола та вугілля листяних порід.

Деревна зола згодовується як молодняку всіх видів (починаючи з пер­ших днів життя), так і дорослим тваринам. Кількість золи поступово дово­дять у раціонах тварин до 2,5% від сухої речовини. А деревне вугілля згодо­вують переважно свиням. Воно забезпечує потребу у мінеральних речовинах та сприяє покращенню процесів травлення.

К істкове борошно - найбільш повноцінний мінеральний корм. Воно містить 33% кальцію і до 15% фосфору, а також залізо, мідь, марганець, кобальт і цинк та інші.

Кісткова зола та кісткове вугілля - подібні між собою мінеральні кор­ми. Вони містять 30-35% кальцію, 14-16% фосфору, вологи - не більше 10%.

Ці корми згодовують всім віковим групам і видам тварин

Сапропель - озерний мул, який містить від 7 до 25% кальцію, 0,5...1 - магнію, 9...24 - кремнію, 0,5...2% - сірки та незначні кількості фосфору, калію, мікроелементів, а також вітамінів В₁₂, В₂ і каротину.

Кальцієво-фосфорні підгодівлі додають до раціону тварин, в яких не вистачає одночасно кальцію і фосфору.

Кальцій фосфорнокислий однозаміщений (Са(Н₂Р0₄)₂) - білий порошок, розчинний у воді, містить 16% кальцію та 26% фосфору.

Кальцій фосфорнокислий двозаміїцений (СаНР0₄ × 2Н₂0) — майже нерозчинний у воді порошок білого кольору, містить 23% кальцію і близько 17% фосфору.

Т рикальційфосфат (тризаміщений фосфат кальцію Са(Р0₄)₂) - порошок, нерозчинний у воді, містить 32% кальцію і 14,5% фосфору.

Знефторений (плавлений) фосфат - аморфний порошок, майже нерозчинний у воді. Середній вміст кальцію - 36, фосфору - 16%. Крім того, кормові фосфати містять домішки магнію, заліза, кремнію та інших елементів.

Оксид магнію (палена магнезія) - білий порошок, який містить близько 60% магнію, 0,02 - хлору, 0,15 - кальцію і 0,015% - заліза.

Карбонат магнію - містить 23-25% магнію.

Сульфат магнію - призматичні безколірні кристали, добре розчинні у воді. Містить близько 9% магнію і 13% сірки.

К ухонна сіль (хлорид натрію NаСІ) - білі кристали або порошок, добре розчинні у воді. Кормова кухонна сіль містить близько 95% хлориду натрію, в тому числі до 39% натрію і 57% хлору, а також домішки магнію й сірки. Викорис­товується для балансування раціонів в основному за натрієм для всіх видів і вікових груп сільськогосподарських тварин. У тваринництві використовують розсипну сіль та сіль-лизунець. Для свиней та птиці сіль згодовують тільки у розсипному вигляді у суміші з концентрованими кормами або в складі комбі­кормів у кількості 0,3- 0,5% від сухої речовини раціону. У раціонах жуйних кількість солі повинна становити 0,5-0,7%, а у коней - 0,2-0,3% від сухої речовини раціонів.

Як нестача так і надлишок солі негативно впливають на стан тварин, надлишок може викликати отруєння. Так, смертельною дозою кухонної солі для жуйних і коней є 3,5-4,0г, для свиней 2,5-4,0г, для курей 2,5-Зг, для індиків 0,8-1,2 г на 1 кг живої маси.

Як джерело натрію можна використовувати моно - та динатрійфосфати, а також глауберову сіль.

Препарати сірки. До них відносять сірку елементарну та глауберову сіль.

Елементарна сірка, що використовується у тваринництві повинна міс­тити не менше 99,5% сірки, не більше 0,2% вологи, 0,0005% миш'яку та 0,05% золи.

Глауберова сіль (Nа₂S0₄) містить близько 28% натрію та 20% сірки, а десятиводний сульфат натрію (Nа2SО₄ • 10 Н,0), близько 14% натрію та 10% сірки.

За допомогою цих препаратів балансують раціони за вмістом сірки переважно для жуйних тварин. Найкраще їх використовувати у складі комбікормів-концентратів із розрахунку 2-3 кг глауберової солі або 0,2-0,3 кг

Хлорид калію (КС1) - білий кристалічний порошок, добрерозчинний у воді. Містить близько 52% калію і 47% хлору.

Сульфат заліза (залізний купорос РеБ0₄Ч 7Н₂0) - світло-блакитно-зелені призматичної форми кристали або порошок, розчинні у воді. Містить близько 20% заліза і до 11% сірки.

Сульфат міді (мідний купорос СаS0₄× 5Н₂0) - сині кристали або порошок, які повільно розчиняються у воді. Містить 25% міді і близько 12% сірки.

Хлорид кобальту (СоС1₂× 6Н₂0) - порошок вишневого кольору, добре розчинний у воді, містить близько 24% кобальту.

Сульфат цинку - безбарвні прозорі кристали або дрібнокристалічний порошок, добре розчинні у воді. Містить близько 22% цинку і 11% сірки. Можна заміняти його хлоридом або оксидом цинку. Дві частини сульфату цинку можна замінити однією частиною хлориду цинку або однією четвертою частини оксиду цинку за масою.

Сульфат марганцю (МnS0₄ × 5Н₂0) має вигляд кристалів сірувато-рожевого кольору, які добре розчиняються у воді. Містить близько 36% марганцю. Може бути замінений двома частинами калію перманганату, однією частиною окису марганцю або двома частинами вуглекислого марганцю.

Йодид калію - безбарвні кристали кубічної форми, добре розчинні у воді. Містить близько 75% йоду і 24% калію.

С олі мікроелементів. До них відносять солі заліза, міді, цинку, мар­ганцю, кобальту і йоду. їх використовують як добавки при дефіциті мікрое­лементів у раціонах тварин.

Оскільки мікроелементи нормують за чистими хімічними елемента­ми, а в мінеральних кормах вони містяться у сполуках, для перерахунку елемента у сіль і навпаки, існують коефіцієнти.

Для жуйних, коней і свиней солі мікроелементів згодовують у кіль­костях, необхідних для покриття дефіциту раціонів у мікроелементах, а для птиці - у вигляді гарантованих добавок на 1 т комбікорму, незалежно від вмісту мікроелементів у кормах.

Найкраще згодовувати солі мікроелементів у складі преміксів, які добавляють до комбікормів у кількості 1%. Можна їх згодовувати також, попередньо розчинивши у воді, і отриманим розчином рівномірно зрошу­вати корми раціону.

Основним джерелом вітамінів є правильно заготовлені, збережені та використані природні корми. Але не завжди можна задовільнити повною мі­рою потребу тварин та птиці у вітамінах за рахунок цих кормів, особливо, коли врахувати нестійкість вітамінів та великі втрати під час заготівлі, збері­гання та підготовки їх до згодовування. Звідси виникає необхідність застосо­вувати вітамінні препарати.

Таблиця 1. Концентрація вітамінів у вітамінних препаратах

Вітамін	Ступінь частоти, концентрація	Вид, форма і її характеристика
Препарати жиророзчинних вітамінів:
Кормовий препарат мікробіологічного каротину (КПМК)	Не менше 5 гр. - каротину в 1 кг	Сипкий порошок від оранжево-червоного до червоно-коричневого кольору
Вітамін А - ацетат стабі­лізований "Мікровіт"	Кормовий без кристалізації, 200-325 тис, МО./г	Мікрогранули від жовтого до коричневого кольору розміром 100-170 мкм.
Ретинол ацетат або ретинол пальмітат	Кормовий 25-250 тис. МО в 1 мл вітаміну А	Масляний розчин від жовтого до світло-коричневого кольору
Ергокальшферол	Кормовий, 180-220 тис МО в 1 мл вітаміну Д2	Прозорий масляний розчин від світло - до темно-жовтого кольору
Опромінені дріжджі,(стабілізовані)	Кормовий препарат 4-6 тис. МО вітаміну Д, у 1г.	Дріжджі, порошок від світло-жовтого до коричневого кольору
Холекальціферол	Кормовий, 50тис.МОв 1 мл вітаміну Д,	Масляний розчин переважно жовтого кольору
Відеін (комплекс вітаміну Д, з козеіном)	Кормовий, 200 тис.МО вітаміну Д3 у 1г	Жовтувато-сірий дрібнозернистий порошок з розмірами часток не більше 150 мкм
Гранувіт Д,	Кормовий, 100 тис.МО вітаміну Д3 у 1 г	Порошок, розмір часток 100-200 мкм
1 - токоферол-ацетат (вітамін Е)	Кормовий містить 22-27% вітаміну Е	Масляний розчин від світло-жовтого до коричневого кольору
Гранувіт Е	Кормовий, містить 22-27% 1 - токоферол-ацетату	Однорідний сипучий порошок, світло-коричневого кольору, який складається з мікрогранул
Капсувіт Е-25	Кормовий, містить 22,5-27,5% 1 – токоферол -ацетату	Порошок світло-жовтого кольору
Вітамін К, (менадіон)	Містить не менше 94% чистої речовини	Жовтий, кристалічний порошок, з характерним запахом
Вікасол	Містить не менше 95% чистої речовини вітаміну К	Білий або жовто-білий кристалічний порошок без запаху
Левіт	В1 мл міститься 10 тис. МО вітаміну А, 100 мг вітаміну Е	Масляний розчин
Полівітамінні препарати жиророзчинних вітамінів
Тривітамін	В1 мл міститься 30 тис. МО вітаміну А, 40 тис. вітаміну Д, і 20 мг вітаміну Е	Прозора масляна рідина світло-жовтого або світло-коричневого кольору
Тетравіт	В1 мл препарату міститься 50 тис. МО вітаміну А, 25 тис. вітаміну Д2 або Д3, 25 мг вітаміну Е, 20 мг вітаміну Я	Масляний розчин
Риб'ячий жир	В1 г міститься 350 МО вітаміну А і 3О МО вітаміну Д3. в 1г вітамінізованого риб'ячого жиру 450-500 МО вітаміну А і 150-200 МО вітаміну Д.	Прозоре світло-жовте масло. Виготовляється в чистому і вітамінізованому виді.
Препарати водорозчинних вітамінів
Вітамін В1 (тіамін)	Кормовий, 92%	Кристалічний білий порошок
Вітамін В2 (рибофлавін)	Кормовий, 88-90%	Порошок жовто-оранжевого кольору, розмір часток не більше 150 мкм
Гранувіт В2 (рибофлавін)	В препараті міститься 45-55% вітаміну	Сипучий порошок темно-оранжевого кольору
Вітамін В3 (пантотенат кальцію рецемічний)	Кормовий, 45%	Білий порошок із специфічним запахом
Вітамін В4 (холінхлорид)	Кормовий, 50%	Порошок, розмір часток - носіїв вітаміну 250-450 мкм
Вітамін В5(нікотинова кислота)	Кормова, 95-97%	Кристалічний білий порошок, розмір часток 150 мкм
Кормовий препарат вітаміну В5	В препараті 77-82% вітаміну	Мікрогранули світло-сірого кольору з коричневим відтінком
Нікотенат (амонію В5)	Кормовий, 90-95%	Кристалічний білий порошок
Вітамін В6 (піридоксин гідрохлорид)	Кормовий, 94-95% без кристалізації	Білий порошок розмір часток не більше 100 мкм
Вітамін Вс (фолієва кислота)	Кормова, 95%	Кристалічний порошок, жовтого або жовто-оранжевого кольору, без запаху
Вітамін С(аскорбінова кислота)	В препараті міститься до 99% вітаміну	Білий кристалічний порошок без запаху
Вітамін В12 (ціанкобаламін)	В1 кг міститься і 00 мг вітаміну	Порошок темно-червоного кольору без запаху
Кормовий вітамін В., (КМБ-12)	В1 кг препарату міститься 25 мг вітаміну	Порошок коричневого кольору, із специфічним запахом
Вітамін Н (біотин)	Кормовий, 97%	Сипучий порошок білого кольору
Полівітамінні препарати водорозчинних препаратів
Аснітин	Містить0,05 г аскорбінової кислоти; 0,01 - нікотинової кислоти; 0,001 -тіамінхлориду і 0,5 г -глюкози	Пігульки
Тетравіт	Містить 0,003г тіамін­хлориду; 0,003 рибофлавіну; 0,02 нікотиної кислоти і 0,15 г аскорбінової кислоти	Пігульки
Ундевіт	Містить 3300 МО ретинол-ацетату; 0,002г. тіаміну-хлориду; 0,002г -рибофлавіну; 0,003г піродоксину гідрохлориду; 2 мкг ціанкобаламіну; 0,02 нікотинаміду; 0,01г вітаміну Р; 0,01 вітаміну Е; 0,075г аскорбінової кислоти; 0,5 мг фолієвої кислоти; 0,003 пантотенату кальцію	Пігульки

На підставі існуючих норм визначають добову потребу у вітаміні для кожного виду і статевовікової групи тварин. За різницею між нормою і вмістом вітаміну, що вже є у раціоні, визначають нестачу, яку і поповню­ють за рахунок препарату. Для птиці вітамінні препарати добавляють до повноцінних комбікормів як гарантовані добавки у розрахунку на 1 т, неза­лежно від вмісту вітамінів у кормах. Визначену кількість препарату відмі­рюють циліндром (масляні розчини вітамінів) або відважують на терезах (вітаміни у вигляді порошку) і зміщують з кормами (краще з концентрова­ними). Також можна масляні препарати перетворити в емульсію на воді, а порошкоподібні розчинити у воді і додавати до кормів у вигляді розчину. Стерильні препарати полівітамінів можна застосовувати шляхом ін'єкцій. Проте, найвищий економічний ефект від використання вітамінних препара­тів отримують при їх комплексному застосуванні разом із мікроелементами у комбікормовій промисловості.

Всі обмінні процеси у живому організмі відбуваються за участю біо­логічних препаратів каталізаторів-ферментів. Процеси перетравлення кор­мових мас і всмоктування поживних речовин є неможливими без участі фер­ментів класу гідролаз. Ферменти тваринного організму цього класу послі­довно беруть участь у розщепленні білків до амінокислот, жирів - до гліце­рину і жирних кислот, вуглеводів - до глюкози, летких жирних кислот і уронових кислот.

Застосовуючи у практиці годівлі різні ферментні препарати промис­лового виробництва, можна ціленаправлено впливати на племінні і продук­тивні якості тварин.

Біотехнологічна промисловість виготовляє ферментні препарати у вигляді порошку, що широко використовуються у годівлі тварин, амілолітичної, протеолітичної, пектолітичної, целюлозолітичної та іншої дії. їх доцільно застосовувати для годівлі курчат-бройлерів, поросят-сисунів ран­ніх строків відлучення, відгодівельного молодняку, коли їх раціони бідні повноцінним білком, вітамінами, мінеральним речовинами.

Для кормових цілей використовують у переважній більшості неочищені ферментні препарати як бактеріального так і грибкового походження, незалежно від способу їх одержання (глибинний чи поверхневий).

Найбільш широкого застосування у годівлі тварин набули такі ферментні препарати:

Амілорізин Пх. Містить в основному амілолітичпі ферменти:

λ - амілазу, декстриназу, мадьтазу, глюкоамілазу, у невеликій кількості - протеазу.

Глюкаваморин Пх. Містить λ - амілазу, декстриназу, кислу протеазу і геміцелюлазу.

Амілосубтилін ГЗх. Містить λ - амілазу, нейтральну і слаболужну протеази, β - глюканазу, літичні ферменти.

Протосубтилін ГЗх. Крім протеіназ, включає велику кількість пептидаз, тому спектр його дії є значно ширшим, ніж пепсину, трепсину і хімотрепсину, разом взятих.

Пектаваморин Пх. Містить поліметилгалактуроназу, полігалактуроказу, пектиметилестеразу, кислу протеазу, геміцелюлазу, целюлазу.

Целолігнорін Пг. Містить целюлазу, геміцелюлазу, пектипазу і кси-ланазу.

Ксилаваморін ГЗх . Містить геміцелюлазу, целюлазу і пектиназу.

Пектоклостридин ГЗх. Містить пектипестразу, полігалактуроназу, пектинтранселіміназу (фермент, що відповідає за мацерацію рослинних тка­нин.)

Пектофоєтидин ГІОх. Містить пектолітичні ферменти, подігалактуроназу, геміцелюлазу, целюлазу і кислотостійку протеіназу.

Мацуробацилін ГЗх. Містить пектаттранселіміназу, ендополігалак-туроназу, екзополігалактуроназу, геміцелюлазу.

Целловеридін ГЗх. Містить в основному целюлозолітичні ферменти.

Всі ферментні препарати необхідно використовувати згідно наста­нов, що додаються до них. Найкраще їх використовувати у складі комбікор­мів або преміксів.

Гормони - біологічно активні речовини, які виробляються залозами внутрішньої секреції (ендокринні залози) надходять у кров та міжтканинну рідину, приймають участь у регуляції енергетичного, білкового, вуглевод­ного, жирового, мінерального, водного і теплового обмінів та стимулюють статеву функцію.

На діяльність ендокринних залоз впливає як загальний рівень годів­лі, так і незбалансована годівля за окремо взятими поживними речовинами. Так, недостача йоду є лімітуючим фактором синтезу гормонів щитовидної залози. Незбалансована годівля за вмістом протеїну, каротину, вітамінів, мікроелементів приводить до порушення гормональної рівноваги у свиней (зниження рівня інсуліну) та синдрому «жирової печінки» у молочних високопродуктивних корів після розтелу.

У зоотехнії та ветеринарній медицині для відновлення і посилення деяких фізіологічних показників організму використовують препарати на­туральних гормонів або їх синтетичні аналоги та екстрактивні препарати.

Найбільшого розповсюдження набули екстрогенні препарати (сінестрол, дінестрол, стільбестрол, дістилстільбестрол), які направлено вплива­ють на обмін речовин, та натуральні простагландини або їх хімічні аналоги (сироватка жеребних кобил (СЖК), екстрадіол, екстрон, естріол, прогесте­рон та інші), які використовуються для направленої регуляції відтворювальних здатностей тварин.

Препарати гормонів, що використовуються у тваринництві, додають як добавки до кормів, преміксів, комбікормів або у вигляді ін'єкцій та спеці­альних пігулок чи гранул, які імплантують під шкіру, тобто використову­ють як ветеринарні лікарські препарати, згідно відповідних настанов. Слід зазначити, що гормони і гормоноподібні речовини, використовуються у тваринництві у чотирьох напрямах:

1) для терапії гіпо- і гіперфункції залоз внутрішньої секреції;

2) для терапії стану, пов'язаного з неправильною роботою ендокринних залоз;

3. для підвищення продуктивності;

4. для регулювання відтворювальних здатностей.

Перші два напрями в основному використовуються у ветеринарній медицині і не викликають заперечень, тоді як третій і четвертий - є сумнів­ними. Тому, у ряді зарубіжних країн (на відміну від України) на урядовому рівні заборонено використання гормональних препаратів з метою підвищен­ня продуктивних якостей тварин.

Кормові дріжджі. У клітині дріжджів є всі поживні речовини — повноцінний білок, вуглеводи, жири, мінеральні речо­вини, комплекс вітамінів, ферменти та інші біологічно активні ре­човини. Протеїн дріжджів за біологічною цінністю переважає рос­линні білки і наближається до білків тваринного походження. Під час опромінення ультрафіолетовим промінням сухі дріжджі збага­чуються вітаміном D2. Енергетична цінність їх близька до зернових кормів, а за вмістом протеїну вони значно переважають їх. Пожив­ність 1 кг сухих дріжджів становить 1,1 — 1,2 к. од. і 350 — 400 г пе­ретравного протеїну.

У годівлі тварин використовують дріжджі, отримані при викори­станні для їх вирощування як харчової, так і нехарчової сировини. Вирощують дріжджі на залишках спиртової промисловості (зернова, картопляна брага, меляса), одержують шляхом сепарування біомаси дріжджів, що утворюються у процесі спиртового бродіння, або спеціально вирощених на малоцінних від­ходах, що містять клітковину (солома, стебла соняшників, стрижні куку­рудзи, відходи деревини та інші). Щоб клітковина була доступною для дріж­джів її попередньо гідролізують кислотами, тому такі дріжджі називають гідролізними. А також на відходах гідролізних і сульфітно-спирто­вих заводів, целюлозно-паперової промисловості, а також на очище­них вуглеводнях (Н-парафінах) нафти, метані тощо. Дріжджі, ви­рощені на вуглеводнях нафти, на відміну від інших, багатші на про­теїн (50 — 60 %), незамінні амінокислоти, особливо лізин (35 — 42 г/кг), вітаміни групи В, зокрема В12. Вони відзначаються високою біологі­чною цінністю і мають назву білково-вітамінного концентрату (БВК), товарна назва якого паприн.

Сухі кормові дріжджі використовують переважно в комбікормо­вій промисловості у виробництві комбікормів для птиці, свиней, те­лят і ягнят у кількості 3 — 10 % маси комбікорму.

Небілкові азотисті добавки.

Для зниження дефіциту протеїну, особливо у зимовий період, у раці­онах великої рогатої худоби та овець можуть використовуватись небілкові азотисті сполуки. їх використання пов'язане з особливостями будови та функціонування органів травлення у жуйних. Мікроорганізми рубця для синтезу амінокислот і білків свого тіла у значній мірі використовують амі­ак, який утворюється при гідролізі білків та амідів натуральних кормів, мік­робного білка або ж небілкових азотистих речовин. У зв'язку з цим згодову­вання синтетичних азотистих добавок жуйним не спричиняє негативного впливу на фізіологію та біохімію травлення.

У годівлі жуйних тварин використовуються різні небілкові азотисті добавки

Таблиця 2. Основні небілкові азотисті добавки

Добавка	Формула	Вміст азоту в %	Протеїновий еквівалент (6,25) г/кг	Максимальна добова даванка, у г на 100 кг живої маси великої рогатої худоби
Сечовина кормова	(NH2),CO	42-45	2620-2810	30
Біурет	NH,NHCO-NH2H20	35	2190	40
Бікарбонат амонію	NH4HC03	18	1120	50
Вуглекислий амоній	(NH4)2C03	29	1810	30
Сірчанокис­лий амоній	(NH4)2S04	21	1320	40
Моноамо-нійфосфат	NH4H2P04	12	750	30
Діамонійфо-сфат	(NH4)2HP04	19	1180	20
Оцтовий амоній	CH3CONH4	18	1120	50
Аміачна вода	NH4OH	20-25% аміаку	1030-1280	-

С ечовина (С0(МН2)2) — це білий кристалічний порошок із вміс­том 45 — 46 % азоту. Одиниця маси сечовини еквівалентна 2,6 оди­ницям протеїну. Давати її тваринам починають поступово — по 5 — 10 г на голову за добу, збільшуючи щодня кількість до встанов­леної норми приблизно впродовж 10 днів. Згодовують сечовину в суміші з сухими концентрованими кормами або у вигляді розчину з мелясою, здобрюючи грубі корми і силос. Не можна давати її твари­нам у водному розчині, оскільки вона швидко розщеплюється уреа­зою передшлунків до аміаку й спричинює отруєння. Не згодовують сечовину тільним сухостійним коровам, вівцематкам у другу поло­вину кітності та молодняку жуйних до 6-місячного віку. Ц До раціону лактуючих корів рекомендується вводити сечовини 15 — 20 % потреби в перетравному протеїні, але не більше ніж 150 г на голову за добу, молодняку великої рогатої худоби — 20— 25 %, тваринам на відгодівлі — 30 — 35, дорослим вівцям — 30 — 35 і мо­лодняку 20 - 25 %. Не можна згодовувати тваринам сечовину з кок­сохімічних заводів, яку використовують як добриво.

Для сповільнення швидкості розщеплення сечовини у перед­шлунках жуйних її у гранульованому вигляді покривають плівкою. З цією метою розроблено також технологію одержання карбамідного концентрату — амідоконцентрованої добавки (АКД). Подрібнене зерно кукурудзи або ячменю в кількості 70 — 80 % змішують із 15 — 20 % сечовини й 5 % бентоніту натрію. Суміш пропускають че­рез екструдер, де під впливом високого тиску (до 30 атм) і темпера­тури (до 150 °С і вище) відбувається сплавлення сечовини з крохма­лем. Отриману масу подрібнюють на часточки діаметром 3 — 5 мм, відсівають дрібніші й використовують у виробництві комбікормів.

На основі сухого жому виготовляють також гранульований амід-но-мінеральний жом. При цьому до сухого жому додають мелясу, сечовину, деякі мінеральні речовини, змішують і гранулюють.

Крім сечовини, у годівлі жуйних використовують бікарбонат амонію (NH4НСОз) переважно з кислими кормами і в холодний період року, оскільки він швидко розщеплюється до аміаку. Норма згодовування — 250 — 300 г на одну голову для дійних ко­рів і до 150 г молодняку.

Д ля збагачення азотом силосу й жому використовують синтетич­ну аміачну воду, яка містить 25 % аміаку за масою, а 1 мл її еквівалентний 1 г протеїну. На обробку 1 т силосу чи жому витрачають 12 кг аміачної води. Органічні кислоти силосу або жому з'єднуються з аміаком, утворюючи амонійні солі. Корм ретельно змішують з амі­ачною водою, залишають для вивітрювання решти аміаку, який не прореагував з кислотами, й згодовують, поступово привчаючи до нього тварин. Аміачною водою обробляють солому в скиртах, закри­тих поліетиленовою плівкою. Це збагачує її азотом і поліпшує пере­травлення.

Крім того, у годівлі жуйних використовують сірчанокислий амо­ній, який містить сірку і зумовлює підвищення рівня використання азоту для синтезу мікробного білка. Сульфат амонію рекомендується давати в суміші з сечовиною в співвідношенні 2 — 3:1.