6. Предмет і метод права соціального захисту

Право соціального забезпечення – це система правових норм, які регулюють суспільні відносини щодо організації і надання матеріального забезпечення, матеріальної підтримки та соціальних послуг населення за рахунок спеціально створених фінансових джерел особам, які зазнали соціального ризику.

Предмет ПСЗ - сукупність суспільних відносин, в яких реалізовуються заходи держави щодо захисту населення від несприятливих наслідків соціальних ризиків.

Класифікація відносин що є предметом ПСЗ:

1) залежно від ступеня обов’язковості та форми власності на основі якої здійснюється соц. забезпечення: - відносини у сфері державного і недержавного СЗ;

2) від ступеня поширеності загальних умов та обсягу соц. виплат і послуг: - відносини у сфері загального, спеціального, додаткового соц. захисту;

3) від цільової спрямованості соц. забезпечувальних заходів:

- відносини щодо прямих соц. виплат (щодо окремої особи – виплата пенсії, соц. допомоги);

- відносини щодо непрямих заходів (реалізація соц. програм учасникам АТО, переселенцям);

4) залежно від організаційно-правової форми

5) залежно від суб’єктного складу: -відносини між фізичною особою і Пенсійним фондом; -між двома юридичними особами;

6) залежно від об’єкту відносин: щодо надання соц.пільг , пенсійні правовідносини.

7) за змістом:

- Матеріальні (соціально-захисні) – наприклад, пенсійні відносини по забезпечення громадян страховими та державними пенсіями, відносини із забезпечення страховими та державними допомогами, відносини з надання соціальних послуг непрацездатним, інвалідам та особам похилого віку)

- Процедурні - відносини з приводу встановлення юридичних фактів, які мають значення при вирішенні питання про право на той чи інший вид забезпечення.

- Процесуальні - виникають з приводу поновлення порушеного права громадянина на той чи інший вид соціального забезпечення.

Метод ПСЗ – сукупність засобів, способів, форм за допомогою яких регулюються соціально забезпечувальні відносини. Ознаки:

1) поєднання імперативного і диспозитивного способів правового регулювання з перевагою імперативного, а також централізованого, муніципального і локального правового регулювання;

2) імперативний – на рівні закону визначається коло суб’єктів соц. забезпечувальних відносин, визначаються державні гарантії, перелік соц. ризиків, розмір страхових внесків, зобов’язання сторін тощо.

3) диспозитивний – особа вільна у застосуванні своїх прав щодо соц. забезпечення. Найбільше притаманний недержавному СЗ.

4) застосування спеціально дозволеного типу правового регулювання (дозволено все те, що прямо зазначене)

5) для виникнення соц. забезпечувальних відносин необхідна наявність особливих юридичних фактів (соц. ризик – безробіття, старість, інвалідність)

7. Поняття «права соціального захисту» як галузі права, науки, навчальної дисципліни та системи законодавства

Поняття Право соціального захисту як галузі права — це система правових норм, які регулюють відносини щодо забезпечення громадян у старості, у разі непрацездатності, відносини материнства та дитинства, державної допомоги сім’ї, а також тісно пов’язані з ними процедурні та процесуальні відносини.

ПСЗ як Наука  - це система ідей, теорій і вчень про правове регулювання соціального забезпечення. 

ПСЗ як навчальна дисципліна - це система знань про правове регулювання суспільних відносин у сфері соціального забезпечення, якими повинні оволодіти студенти (слухачі) в процесі вивчення науки права соціального забезпечення

Система галузі права соціального захисту- це науково обґрунтована, об'єктивно існуюча послідовність зв'язку інститутів і норм права соціального забезпечення, що складають в цілому єдину галузь права.