- •1. Історико-правові етапи становлення соціального захисту
- •2. Концепції соціального захисту
- •4. Поняття «соціальний захист» і його співвідношення з поняттям «соціальне забезпечення»
- •5. Конституційне право особи на соціальний захист
- •6. Предмет і метод права соціального захисту
- •7. Поняття «права соціального захисту» як галузі права, науки, навчальної дисципліни та системи законодавства
- •8. Функції права соціального захисту.
- •9. Організаційно-правові форми соціального захисту в Україні.
- •10. Види соціального захисту.
- •11. Поняття та класифікація принципів права соціального захисту.
- •12. Зміст галузевих принципів права соціального захисту
- •13. Система права соціального захисту
- •14. Поняття та особливості джерел права соціального захисту
- •15. Класифікація джерел права соціального захисту
- •16. Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана вру, як джерело права соціального захисту
- •17 Поняття, критерії класифікації та особливості правовідносин у сфері соціального захисту
- •18 Поняття суб’єктів права соціального захисту. Їх особливості.
- •19. Класифікація суб’єктів права соціального захисту.
- •22. Пенсійний фонд України як суб’єкт права соціального захисту.
- •24. Пенсійні правовідносини: поняття та особливості.
- •25. Соціально-процедурні правовідносини.
- •26. Соціально-процесуальні правовідносини.
- •27. Поняття стажу у праві соціального захисту
- •28. Соціальний захист осіб які були в зоні ато.
- •29. Соціальний захист внутрішньо переміщених осіб
- •30. Поняття, система та класифікація державних соціальних стандартів.
- •31. Основні державні соціальні гарантії та порядок їх встановлення.
- •32. Сфера застосування державних соціальних стандартів
- •33. Прожитковий мінімум як базовий соціальний стандарт
- •34. Загальна характеристика зодсс на випадок безробіття та його принципи.
- •35. Суб'єкти соціального стахування на випадок безробіття. Особи, які не підлягають страхуванню.
- •36. Поняття безробітного та його правовий статус
- •37. Особи, які не можуть бути визнані безробітніми —не актуальне (норма виключена).
- •Допомога по безробіттю та умови її призначення.
- •Умови надання допомоги по частковому безробіттю.
- •Припинення, відкладення, скорочення тривалості виплат при страхуванні від безробіття.
- •Поняття та суб’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
- •43. Види матеріального забезпечення та соціальних послуг у здсс у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
- •44. Допомога по тимчасовій непрацездатності. Порядок засвідчення тимчасової непрацездатності.
- •45. Допомога по вагітності і пологах у здсс у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням.
- •46. Поняття та суб'єкти здсс від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
- •47. Поняття нещасного випадку та професійного захворюваня.
- •48. Права та обов’язки застрахованої особи.
- •49. Обов’язки роботодавців та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
- •50.Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.
- •51.Порядок встановлення ступеня втрати працездатності потерпілим на виробництві.
- •52.Види страхових виплат при страхуванні від нещасного випадку та професійного захворювання.
- •53.Пенсійна система України: загальні положення та етапи проведення пенсійної реформи.
- •54.Поняття та види пенсій у законодавстві України
- •1) Пенсія за віком;
- •3) Пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
- •55. Солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного
- •56. Суб’єкти солідарної системи загальнообов’язкового державного
- •57. Пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького
- •58. Особливості пенсій суддів.
- •59. Особливості пенсійного забезпечення наукових та науково-технічних працівників.
- •60. Особливості пенсії за віком.
- •61. Пенсія по інвалідності
- •62. Накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
- •63.Недержавне пенсійне забезпечення . Поняття і особливості
- •64. Пенсія у разі втрати годувальника
- •66.Порядок нарахування , призначення та виплата пенсій у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування
- •67. Пенсії у накопичувальній системі державного пенсійного страхування.
- •68. Пенсії у сфері недержавного пенсійного забезпечення.
- •70. Класифікація соціальних допомог.
- •71. Державні соціальні допомоги сім’ям з дітьми.
- •72. Соціальні допомоги малозабезпеченим сім’ям. Поняття та особливості.
- •79. Види соціальних послуг
- •80. Прядок надання соціальних послуг
- •81. Соціальне обслуговування: поняття та види
- •82. Соціальне обслуговування дітей
- •83. Соціальна адаптація та реабілітація інвалідів
- •84. Право особи на соціальні пільги
- •85. Поняття та особливості соціальних пільг.
- •86. Класифікація соціальних пільг.
- •87. Соціальний захист осіб похилого віку.
- •88. Соціальний захист дітей війни.
- •89. Соціальний захист осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
- •90. Соціальний захист біженців.
13. Система права соціального захисту
Визначення системи сучасного права соціального забезпечення України ускладнюється тим, що жодним законодавчим актом вона не встановлена. Лише одним актом передбачено основні її структурні частини — це Концепція соціального забезпечення населення України (1993 р.), яка окреслює загальну будову галузі у напрямі її реформування. Однак Концепція не має юридичної сили закону, що дає підстави нормотворчим органам урегульовувати окремі суспільні відносини і діяти у цій сфері на власний розсуд.
Система може бути визначена і встановлена за такими критеріями: функціональними, інституціональними, суб’єктними та ін. Норма може відображати загальні принципові положення, які характеризують галузь права з урахуванням сукупності всіх суспільних відносин, що регулюються нею, або закріплювати правило, що стосується лише певних суспільних відносин, які входять до предмета даної галузі.
В основі класифікації норм права соціального забезпечення лежить їх поділ на норми загальної й особливої частини галузі права соціального забезпечення. До загальної частини належать норми, що характеризують предмет, метод, завдання галузі за чинним законодавством (ст. 46, 92 Конституції України; ст. 1, 3, 5, 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
До особливої частини права соціального забезпечення належать такі норми, що детально регламентують розмір, умови й порядок надання громадянам різних видів соціального забезпечення. Система особливої частини досить складна. Перш ніж аналізувати її, треба зазначити, що дана галузь має у своїй структурі не тільки правові інститути, а й підгалузі. На сьогодні підгалузями називають права соціального забезпечення, право загальнообов’язкового соціального страхування й право державної соціальної допомоги. Кожна з цих структурних частин має власну загальну частину та принципи. В той же час вони перебувають під дією загальних положень цілої галузі права соціального забезпечення.
До цього часу нез’ясованим залишається галузева приналежність правового інституту стипендіального забезпечення студентів. Такі виплати за своєю суттю є соціальною допомогою, а відповідний правовий інститут має бути віднесений до підгалузі права державної соціальної допомоги.
14. Поняття та особливості джерел права соціального захисту
це матеріальні засоби забезпечення соц. виплат та надання соц. послуг громадянам ( кошти пенсійного фонду, 2 спеціалізованих фондів, держ. і місцевого бюджетів)
особливості: - відсутність єдиного кодифікованого акту, -особливе місце належить актам Міністерства соц. політики; - наявність актів органів соц. страхування; -галузева спрямованість; - значний ступінь диференціації в регулюванні окремих видів соц. забезпеч.; - особлива роль належить ЗУ Про держ бюджет на поточний рік», великий обсяг джерельної бази.
=за загал. правилом НПА зворотної сили не мають. але виняток: -мають якщо покращується становище особи; - при підрахунку страхового стажу(коли особа працювала і сплачувала страхові внески, ж-30 р, ч- 35 р)
Закони, які є джерелами права соціального захисту України, можна поділити на загальні та спеціальні. Загальні закони регламентують сферу суспільних відносин з соціального захисту і поширюються на всіх громадян. Спеціальні ж регулюють професійну діяльність та соціальний захист, у тому числі пенсійне забезпечення, окремих категорій осіб: державних службовців, прокурорських працівників, суддів, наукових працівників, народних депутатів, журналістів тощо.
Кодифікованим актом, який регулює відносини у цій сфері є «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998. Вони закріпили поняття, види і принципи соціального страхування, визначили суб’єктів цих правовідносин, врегулювали їх правовий статус, а також встановили умови отримання виплат та інших видів забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. У розвиток і для конкретизації положень основ прийняті закони, які регулюють окремі види соціального забезпечення.
Конкретизують його положення закони України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Інша група джерел регулює порядок визначення розміру окремих видів забезпечення з тим, щоб реалізувати конституційне положення про забезпечення рівня життя, не нижче від прожиткового мінімум. Серед них центральне місце належить закону "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 р. -визначаються рівні мінімальних розмірів пенсійного забезпечення, соціальних допомог, розмірів інших соціальних виплат, що забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму. Положення даного закону конкретизуються у Законах України "Про мінімальний споживчий бюджет", "Про межу малозабезпеченості", "Про прожитковий мінімум". особлива роль серед джерел права соціального забезпечення належить законам про державний бюджет на поточний рік.
У відповідності до законів України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист”, “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку”, визначається статус цих осіб, умови надання відповідного соціального захисту, джерела фінансування, органи, що здійснюють соціальний захист, контроль та відповідальність у цій сфері.
До конституційних законів належать акти, ухвалені передусім на виконання положень ст. 46 Конституції України. Це закони “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”.
Звичайні закони можуть бути або повністю присвячені регулюванню відносин соціального забезпечення, як, наприклад, Закон України “Про формування фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення”, або ж вони можуть стосуватися іншої сфери, але містити окремі норми соціального забезпечення. Такими, зокрема, є закони “Про державну службу”, “Про статус суддів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”.
Локальні НПА
зростає роль актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів державної виконавчої влади, а також актів, які приймаються на підприємствах, в установах, організаціях. Органи місцевого самоврядування приймають нормативно-правові акти, якими регулюють окремі питання надання субсидій на житлово-комунальні послуги, надання соціальних пільг окремим категоріям населення тощо. Головна мета цих актів – встановити більш високий рівень соціального захисту на територіальному чи виробничому рівнях, а також врегулювати порядок надання окремих видів соціального забезпечення, які фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.
Серед джерел права соціального забезпечення зростає роль і кількість відомчих нормативно-правових актів, які приймаються галузевими органами державного управління. Міністерство соціальної політики України є ЦОВВ, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінсоцполітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
До актів інших міністерств і відомств відносимо акти Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів, Міністерства охорони здоров’я та інших, які в межах своєї компетенції видають акти про порядок надання окремих видів соціального забезпечення.
для джерел права соціального забезпечення характерними є акти органів соціального страхування. Це акти, які приймають керівні органи фондів загальнообов’язкового соціального страхування.