9. Організаційно-правові форми соціального захисту в Україні.

орга­нізаційно-правові форми соціального забезпечення — це способи акумуляції коштів на соціальне забезпечення з подальшим роз­поділом їх між відповідними категоріями населення, що потребу­ють матеріальної підтримки з боку держави і суспільства.

Основними формами соціального забезпечення в Україні є: 1) загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) державне соціальне забезпечення за рахунок бюджетних коштів; 3) недержавне соціальне забезпечення. Пріоритетною формою соціального забезпечення є загально­обов'язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає на­дання соціального захисту, що включає матеріальне забезпе­чення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасо­вої втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюд­жетних та інших джерел, передбачених законом.

Другою формою соціального забезпечення є державна соці­альне допомога за рахунок державних і комунальних бюджетів. Воно сто­сується осіб, які отримують забезпечення у зв'язку зі специ­фікою їхньої суспільно корисної діяльності, в період якої вони не підлягали обов'язковому соціальному страхуванню, а також усього населення, якому надаються певні види соціального за­безпечення без будь-якого зв'язку з трудовою діяльністю.

Останнім часом почала складатися змішана форма соціаль­ного забезпечення, коли одні видатки повністю фінансуються за рахунок бюджетних коштів, а інші покриваються відповідними страховими фондами. Це стосується осіб, які займаються специфічною трудовою діяльністю і отримують матеріальне забезпечення відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про статус суддів", "Про судову експертизу", "Про державну підтримку засобів масової інформації" та ін. Зазна­чені в них особи належать до застрахованих, але рівень соці­ального забезпечення їх набагато вищий від інших застрахова­них осіб, які забезпечуються за нормами законів, що стосують­ся окремих видів загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування.

Третя форма недержавне пенсійне забезпечення -  діяльність недержавних пенсійних фонфів, банківських установ, недержавних соц.закладів. -це складова частина системи накопичу­вального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах доб­ровільної участі фізичних та юридичних осіб .

Додаткові види:

4) спеціальний соц. захист – щодо кола осіб по відношенню до яких держава бере на себе обов’язок щодо їх підвищеного соц.захисту (військовослужбовці. наукові працівники. судді)

5) додатковий СЗ – окремі категорії осіб: діти-сироти, інваліди. ветерани війни. додатково надаються пільги щодо працевлаштування. вступу в ВНЗ

10. Види соціального захисту.

- грошові виплати( гроші, пенсії)

- натуральні (паливо. одяг, продукти харчування) - пільги( житлові субсидії)

- технічні засоби реабілітації( протези)

- технічні засоби пересування (інвалідн. візок, автомобіль)

- соц.обслуговування

- мед. допомога --виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів

Грошові суми виплачуються, як правило, у вигляді пенсій та допомог. Пенсії — це регулярні грошові виплати, які отримують громадяни від держави та спеціальних фондів після досягнення встановленого віку, у разі інвалідності, втрати годувальника, за вислугу років. Їх характерними ознаками є: грошові виплати за віком та у разі непрацездатності, коли особа звільняється від обов’язку працювати або не може працювати за станом здоров’я; виплати зі спеціальних фондів; розмір залежить в основному від одержуваного заробітку. Допомоги — це такі грошові виплати (крім пенсій) громадянам у випадках, передбачених законом, що надаються з фондів соціального страхування та за рахунок державного бюджету. Допомоги можна класифікувати за періодичністю виплат (одноразові та регулярні), за їх метою (у разі тим­часової непрацездатності, у зв’язку з народженням дитини та ін.). Третім видом соціального забезпечення є соціальні послуги та пільги побутового характеру. Соціальні послуги — це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повер­нення до повноцінного життя 

 За Законом України «Про соціальні послуги» можуть надаватися такі види соціальних послуг:

- соціально-побутові послуги — забезпечення продуктами харчування, м’яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації; здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;

- психологічні послуги — надання консультацій з питань психічного здоров’я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, із метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

соціально-педагогічні послуги — виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

- соціально-медичні послуги — консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров’я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

соціально-економічні послуги — задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;

- юридичні послуги — надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу й реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо);

- послуги з працевлаштування — пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;

послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями — комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;

- інформаційні послуги — надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об’єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);