- •1. Поняття й сутність фінансів. Фінансові потоки.
- •2. Роль фінансів у процесі розширеного відтворення.
- •3. Функції фінансів
- •4. Фінанси як економічна категорія в системі соціально-економічних категорій.
- •5. Державна політика в сфері фінансів.
- •6. Моделі фінансових відносин у суспільстві.
- •7. Фінансовий механізм і його роль у реалізації фінансової політики держави.
- •8. Сутність і структура фінансової системи України.
- •10. Організаційна структура фінансової системи України.
- •9. Внутрішня побудова фінансової системи України.
- •11. Централізовані та децентралізовані фінанси в структурі фінансової системи.
- •12. Способи мобілізації державних доходів.
- •13. Державні витрати, їх розподіл за ланками фінансової системи.
- •14. Сутність і функції фінансового ринку.
- •15. Структура фінансового ринку.
- •16. Учасники фінансового ринку та їх функції.
- •17. Сутність та призначення бюджету держави.
- •18. Бюджетний устрій та бюджетна система України.
- •19. Сутність і види податків.
- •20. Функції податків.
- •21. Загальнодержавні фонди цільового призначення.
- •22. Державний кредит і державний борг.
- •23. Сутність фінансів підприємств, їх функції і характеристика.
- •24. Фінансові відносини суб’єктів господарювання.
- •25. Методи організації фінансової діяльності підприємств.
- •26. Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування.
- •27. Формування фінансових результатів діяльності суб’єктів господарювання.
- •32. Зміст і призначення страхування. Об’єкти страхових правовідносин.
- •33. Способи здійснення страхування.
- •34. Учасники (суб’єкти) страхових відносин.
- •35. Сутність і структура міжнародних фінансів.
- •36. Фінанси міжнародних організацій та міжнародні фінансові інститути.
- •Поняття й сутність фінансів. Фінансові потоки.
14. Сутність і функції фінансового ринку.
Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи тільки в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб'єктами підприєм-ницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу.
Фінансовий ринок -– це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності.
Відносини обміну пов'язані з переданням одним суб'єктом іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дисконтні скидки тощо) права на тимчасове чи постійне викорис-тання фінансових ресурсів. Таке передання може здійснюватись прямо чи через фінансових посередників (комерційні банки, інвестиційні фонди та іи.). При безпосередніх взаємовідно-синах операції з купівлі-продажу ресурсів відображають як відносини обміну (передання права використання), так і перерозподілу цих ресурсів між власником і користувачем. При участі у торгівлі фінансових посередників відносини з ними продавців і покупців ресурсів є відносинами обміну, а перехід ресурсів від власника до користувача – відносинами перероз-поділу.
Фінансовий ринок виконує надзвичайно важливі функції в ринковій економіці. Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб'єктів господарювання, які є базо-вою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ре-сурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому, як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покуп-ця, так і продавця ресурсів.
Роль фінансового ринку щодо двох інших суб'єктів фінансових відносин – держави і фізичних осіб – дещо інша. Держава використовує фінансовий ринок переважно для форму-вання своїх доходів на позиковій основі, хоча певною мірою бере участь і у формуванні його ресурсного потенціалу. Тобто її місце у ролі покупця значно вагоміше, ніж у ролі продавця. Фізичні особи, навпаки, більше продають тимчасово вільні кошти, ніж позичають їх, хоча споживчий кредит у сучасних умовах також досить поширений.
15. Структура фінансового ринку.
Торгівля фінансовими ресурсами може здійснюватись у різних формах і різними ме-тодами, що визначає розгалуженість і різноманітність фінансового ринку. Його структуриза-ція здійснюється за двома основними ознаками: формою ресурсів та організацією торгівлі ними.
За формою фінансових ресурсів фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і ри-нок капіталів.
Ринок грошей являє собою ринок короткострокових боргових зобов'язань, сферу, де їх можна купити. Їх придбання тут здійснюється тільки у тимчасове користування. Товаром на цьому ринку є гроші, ціною – проценти за кредит. Він певною мірою виходить за межі фі-нансового ринку, оскільки купувати гроші можна як фінансові ресурси, так і для покриття певних витрат, наприклад державних. Ринок капіталів, який складається з ринку фінансових інструментів, що відобража-ють права власності, і довгострокових боргових зобов'язань, являє собою сферу торгівлі не тільки грошима, а й правами власності. На ньому фінансові ресурси купуються з метою по-стійного або тривалого використання. Як правило, ринок капіталів ототожнюється з фондо-вим. Загалом це досить логічно, адже тривалий термін використання довго- і середньостро-кових позичок наближає їх за характером використання до власного капіталу. Водночас ціл-ком обґрунтованим є поділ ринку капіталів на фондовий (купівля ресурсів з переданням прав власності на фонди) та довго- і середньострокових позичок. Ціною ресурсів на ринку капіта-лів є дивіденди та курсові різниці, а також проценти за довгостроковими позиками.
За організацією торгівлі фінансовий ринок поділяється на кредитний та ринок цінних паперів. Кредитний охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укла-дення кредитних угод. Він має договірний характер. Ринок цінних паперів являє собою осо-бливу форму торгівлі фінансовими ресурсами, як;
опосередковується випуском та обігом цінних паперів.
В умовах ринкової економіки всі сегменти фінансового ринку достатньо розвинені.
Розгалуженість фінансового ринку, наявність у його структурі різних фінансових ін-ституцій та використання ними широкого спектру фінансових інструментів і послуг забез-печує максимально повну мобілізацію тимчасово вільних фінансових ресурсів та ефективне їх використання.
