3.Правопис слів іншомовного походження

Правила:

=Звук л на письмі передається твердо і м'яко .Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан бал, план, повела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші;

=м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж:, канцелярія, ілюстрація., полярний тощо.

Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція та ін.

У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються .Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, ім-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: апперцепція, імміграція, контрреволюційний, ірраціональний, сюрреалізм та ін.

Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається.На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не и.В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється.А сполучення іе змінюється на іє. Літера и пишеться у власних географічних назвах.Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні та ін.

Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор та ін.

Після приголосних л, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и.

директор, тираж, позиція, система, фабрика, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.

В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний, егоїзм тощо.

Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація та ін.

У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельєза, трельяж, Ньютон, Віньї (але

мадяр).

4.Комбінування явищ асиміляції, чергування і спрощень

Асиміляцією (уподібненням) називається уподібнення І одного звука іншому в тому самому слові (найчастіше) або І між словами. Регресивна асиміляція простежується тоді, коли наступ­на фонема впливає на попередню. Прогресивною асиміляцією-називається явище, коли попередня фонема впливає на наступну. Регресивна асиміляція в сучасній українській мові буває: а) за дзвінкістю і глухістю приголосних; б) за місцем і способом утворення їх; в) за м'якістю. Дисиміляція — це розподібнення звуків, фонетичне явище, протилежне асиміляції. Під час дисиміляції відбувається заміна в слові однієї з двох однакових чи подібних фонем іншою, артикуляційно близькою. Розподібнення, як і упо­дібнення, буває регресивним і прогресивним. Дисиміляція спостерігається в таких випадках:1. Зміна | кт \ на | хпг |: кто — хто. Приголосні | к | — \т\ проривні. Внаслідок розподібнення \к\ змінилося на фрикативне | а: | і спільна ознака в утворенні цих фонем зникла.2. \сш{, | жш | змінилися на | шч | і | жч | при творенні вищого ступеня прикметників: висший — вишший — вишчий (орфогр. вищий), низший — нижший — нижчий.3. Зміна J чн І із І чьн \ на | шн \ у деяких давніх словах: мірошник (із мЪрочьникъ), рушник (із ручьникъ), також руІинЩА, соняшник, сердешний.4. Розподібнення двох однакових фонем при творенні ін­фінітива від коренів, що закінчувалися на д, т. Внаслідок цього виникли чергування | д | — \ с \, \ т\ — \ с \: веду — вести, бреду — брести, мету —■ мести, плету — плести . Збіг кількох приголосних утруднює вимову, а тому важ­кі для вимови групи приголосних фонем мають здатність спрощуватися (одна з приголосних фонем випадає).. Найчас­тіше спрощуються такі групи приголосних: _ждн — жи: тиждень — тижня, кожний (із кождьный) ; здн — зн: виїздити — виїзний, пізно (із поздьно); стн — сн: честь — чесний, вість —■ вісник; стл —• сл: щастя — щасливий; скн — сн: тиск — тиснути, тріск — тріснути; зкн — зн: бризкати — бризнути (із бризкнути). Таке спрощення відбиває і сучасна орфографія. Другу групу спрощень становлять ті, що зустрічаються в усному мовленні, а на письмі не передаються: компостний, баластний, контрастний, форпостний і подібні слова іншо­мовного походження. Наявне спрощення | стн | — | сн | і в слові шістнадцять [шіснадц'йт'], але орфографією воно не закріплене. У словах іншомовного походження та в ряді форм при зміні слова спрощення приголосних на письмі .не передається: студентський (вимовляємо: Істуден'с'киї]), туристський (ви­мовляємо: [турйс'киї]), частка — частці [чйс'ц'і], звіст­ка— звістці [з'вЧс'ц'і] та ін.). Явище спрощення приголос­них фонем посилює милозвучність української мови.