- •1.Загальне питання про фразеологію . Основні типи фразеол. Одиниць
- •2.Чергування е з о.
- •3.Правопис слів іншомовного походження
- •4.Комбінування явищ асиміляції, чергування і спрощень
- •5.Правопис прізвищ і географічних назв.
- •6.Мовний апарат . Робота мовних органів.
- •7.Омоніми , пароніми.
- •8.Вимова слів засвоєних з інших мов.
- •11.Активна і пасивна лексика.
- •9.Лексикографія . Характеристика словників
- •10.Правопис найуживаніших префіксів та суфіксів . Аналіз орфогр. Словника
- •12.Українська літературна мова і діалекти української мови .
- •13.Предмет і завдання
- •14 .Вживання апострофа.
- •15.Стилістична диференціація лексики
- •36. Сучасна орфографія побудована на двох головних принципах – фонетичному та морфологічному.
- •37. За сферами вживання словниковий склад української мови поділяється на загальновживану і спеціальну лексику, або лексику обмеженого вживання.
- •39. Усі звуки української мови, поділяються на голосні (гласные) і приголосні (согласные).
- •40. Звуки мови, при утворенні яких видихуваний струмінь зустрічає в ротовій порожнині різні перепони, називаються приголосними.
- •41. Фонетика - це розділ мовознавства, в якому вивчається звукова система мовлення.
- •44.Асиміляція приголосних.Повна і часткова асиміляція за голосом, за мякістю, за місцем і способом творення.
- •56. Функціонування писемної форми української літературної мови грунтуєгься на нерозривному зв'язку:
- •58. Поняття літературної мови, українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови української нації.
- •60.Орфоепія як розділ мовознавства. Основні правила укр вимови: вимова голосних і приголосних звуків у різних позиціях. Аналіз орфоепічного словника.
- •16. Склад. Склади відкриті і закриті, наголошені і ненаголошені. Закономірності складоподілу в українській мові.
- •18.Синоніми і антоніми. Стилістичні функції синонімів та антонімів. Аналіз словників.
- •19. Чергування о, е з нульовою фонемою.
- •20. Написання слів разом, окремо, через дефіс.
- •22. Пряме і переносне значення слова. Основні типи лексичних значень слів.
- •25. Склад голосних і приголосних фонем в українській мові.
- •26. Власне українські слова. Найважливіші фонетичні і словотворчі ознаки слів української мови.
- •29. Чергування приголосних фонем. Чергування г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с. Дисиміляція приголосних.
- •31. Подовження приголосних, що виникло внаслідок прогресивної асиміляції.
- •33. Посібники із фразеології.
- •34. Правила переносу слів з рядка в рядок. Фонетичні і морфологічні основи правил переносу слів. Орфографічні і технічні правила переносу; Графічні скорочення слів.
- •35. Енциклопедичні і філологічні словники. Тлумачні і перекладні словники.
35. Енциклопедичні і філологічні словники. Тлумачні і перекладні словники.
Лексикографія — це наука, що займається розробкою теоретичних проблем укладання словників і упорядкуванням та описуванням різного роду словникових матеріалів. Найчастіше словник подає зібрання слів тієї чи іншої мови в алфавітному порядку. Існують також словники, в яких слова подаються за гніздовою системою, тобто в одній словниковій статті наводяться усі похідні слова, утворені від кореневого слова. Є ще словники інверсійні — у них слова подаються за алфавітом кінця слова. Отже, словник — зібрання слів (а інколи морфем, словосполучень), розташованих у певному порядку (алфавітному, гніздовому та ін.), в якому з'ясовується значення мовних одиниць, наводиться різна інформація про них або переклад на іншу мову чи подаються відомості про предмети, що визначаються словами. Залежно від призначення розрізняють словники енциклопедичні і філологічні, або лінгвістичні.
Енциклопедичні словники фіксують і пояснюють не слова, а пов'язані з тими чи іншими словами (як назвами відповідних явищ) відомості з різноманітних ділянок знання, мистецтв, виробництв, політичного життя тощо. Тому в енциклопедичних словниках зовсім не мають місця слова таких граматичних категорій, як займенники, вигуки, сполучники, частки; прислівники, дієслова та прикметники подаються у цих словниках лише тоді, коли вони термінологізувались, тобто вживаються для точного вираження спеціальних понять і означення спеціальних предметів. Є енциклопедичні словники загальні, або універсальні (тритомний «Український радянський енциклопедичний словник», 1986—1987 рр.) і галузеві, або спеціальні («Українська літературна енциклопедія», Т.1, 1988 р.). Філологічні словники мають кілька основних типів і багато різновидів, але об'єктом описування в них завжди є саме слово. Залежно від типу й характеру філологічного словника, конкретне слово в ньому може розглядатися в одному чи в кількох аспектах, скажімо, з погляду походження чи функціонування протягом певного історичного періоду, правописання, вимови і т. д. Філологічні словники можуть бути одномовні, двомовні і багатомовні. Словники відіграють величезну роль у піднесенні культури мови. Вони повинні бути настільними книгами будь-якої людини, яка дбає про мову і прагне вдосконалити свої мовні знання і навички.
Тлумачний словник — словник, що подає лексико-фразеологічний склад мови з поясненням значення, граматичних та стилістичних особливостей уживання реєстрових одиниць. До тлумачних словників іноді вносять також такі менш обов'язкові лексикографічні параметри, як вимова, правопис словоформ, етимологія, перша писемна або словникова фіксація, наведення синонімів та антонімів, іншомовних відповідників тощо. Тлумачні словники найповніше реалізують дві основні функції лексикографії: опис і нормалізацію словникового складу мови. В історії словникарства окремих націй жанр тлумачного словника з'являється порівняно пізно — залежно від рівня національної самосвідомості та мовної культури народу і вироблення лексикографічної техніки. Укладанню тлумачного словника передує процес створення лексичної картотеки, а останнім часом — цифрового фонду національної мови. ПЕРЕКЛАДНИЙ, а, е. Стос. до перекладу. Перекладний словник.. — словник, що містить у собі переклади слів однієї мови на іншу (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 117); Кожний виступ одночасно передавався трьома мовами — мовою, на якій виступав промовець, та двома перекладними (Наука і життя, 8, 1959, 59); // Перекладений з однієї мови на іншу. Я з великою приємністю читаю в «Зорі» Ваш переклад.. Другого такого гарного перекладу в перекладній літературі українській я не знаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 127); Починає [Іван] перебирати, папери. Переклади,., п'єси перекладні, оригінальні, шкільні праці на задану тему(Петро Колесник, Терен.., 1959, 45).
