- •Черкаси чдту 2015
- •Передмова
- •1. Вимірювання на топографічних картах
- •Вимірювання довжини лінії
- •1.2. Визначення геодезичних координат точок
- •Визначення прямокутних координат точок
- •Визначення напрямів ліній
- •1.7. Побудова профілю
- •1.8. Відмежування водозбірної ділянки
- •Визначення висот точок
- •1.6. Визначення ухилу лінії
- •Визначення експозиції ділянки
- •1.10. Визначення площ земельних ділянок
- •2. Оцінювання точності геодезичних вимірів
- •2.1. Оцінювання точності рівноточних вимірювань
- •2.2. Оцінювання точності нерівноточних вимірювань
- •А потім відхилення:
- •2.3. Середня квадратична похибка функції
- •3. Лінійні вимірювання
- •3.1. Вимірювання довжини лінії лазерною рулеткою
- •3.2. Еталонування рулетки
- •3.3. Вимірювання довжини лінії сталевою рулеткою
- •Горизонтальне прокладення лінії обчислюють за формулою
- •4. Кутові вимірювання
- •4.1. Будова теодоліта
- •4.2. Дослідження і перевірки теодоліта
- •4.3. Вимірювання магнітного азимуту лінії
- •4.4. Вимірювання горизонтального кута
- •4.5. Вимірювання вертикального кута
- •5. Вимірювання перевищень
- •5.1. Будова нівеліра
- •5.2. Дослідження і перевірки нівеліра
- •Значення коефіцієнта віддалеміра може відрізнятись від 100 не більше 1%, а асиметрія ниток може бути не більше 0,5%.
- •5.3. Геометричне нівелювання
- •5.4. Гідростатичне нівелювання
- •6. Топографічні знімання
- •6.1. Знімальна мережа
- •1, 2, 3, 4, 5 – Замкнутий; 2, 6, 5 – розімкнутий; а, в – вихідні пункти
- •6.2. Тахеометричне знімання
- •6.3. Складання топографічного плану
- •7. Трасування під’їзної дороги
- •7.1. Розмічування пікетажу
- •7.2. Детальне розмічування колової кривої
- •7.3. Координатна прив’язка траси
- •7.3. Нівелювання точок траси
- •7.4. Складання поздовжнього і поперечного профілів
- •8. Вертикальне планування майданчика
- •8.1. Розмічування сітки квадратів
- •8.2. Координатна прив’язка сітки квадратів
- •8.3. Нівелювання вершин квадратів
- •8.4. Складання картограми земляних мас
- •8.5. Обчислення об’ємів земляних мас
- •Література
3.2. Еталонування рулетки
Завдання: виконати еталонування рулетки.
Перед вимірюванням рулетки еталонують, тобто порівнюють довжини приладу з нормальною мірою, точна довжина якої відома. Рулетки можна еталонувати на польовому компараторі.
Польовий
компаратор
– базис, закріплений на рівнинній
місцевості геодезичними знаками.
Рулеткою вимірюють базис, довжиною
,
декілька разів в прямому та зворотному
напрямах. Виводять середнє арифметичне
значення довжини базису
і обчислюють поправку
в
довжину мірного приладу:
,
де l0 – номінальна довжина рулетки.
При еталонуванні сталевої рулетки її натягують за допомогою динамометра з силою 10 кг і вимірюють температуру tе. Довжину рулетки записують у вигляді рівняння:
,
де
α – коефіцієнт
розширення сталі (α
= 12,5
10
).
Підготовляючи рулетку до вимірювань на місцевості та до обміру будівель і споруд, необхідно перевірити довжину не тільки усієї рулетки, а і окремі її частини. Для цього вимірюють довжину кожного метра приладу за допомогою контрольної лінійки довжиною 1 м з ціною поділки 0,2 мм.
3.3. Вимірювання довжини лінії сталевою рулеткою
Завдання: виміряти довжину лінії сталевою рулеткою.
Вимірювання довжини лінії між точками місцевості рулеткою полягає в послідовному укладанні її полотна в створі цієї лінії. Створ – лінія перетину місцевості вертикальною площиною, що проходить через кінцеві точки лінії. Якщо лінія має значну довжину, то її створ попередньо позначають на місцевості віхами через 100-200 м.
31
При вимірюванні в кінці лінії смужка рулетки, звичайно, укладається частково. Цей відрізок називають залишком r. Похилу довжину лінії обчислюють за формулою
,
де n – кількість укладень рулетки.
Кожну лінію вимірюють двічі в прямому D1 і зворотному D2 напрямах. При цьому відносна похибка вимірювань має не перевищувати величини
,
де DС – середнє арифметичне значення виміряної довжини лінії; N – знаменник відносної похибки.
Горизонтальне прокладення лінії обчислюють за формулою
.
Величини
,
,
називаються поправками за еталонування,
температуру, нахил лінії до горизонту,
значення яких обчислюють за формулами:
;
;
,
де t, tе – температура приладу відповідно при вимірюванні і еталонуванні; ν – кут нахилу лінії до горизонту.
Результати вимірювань заносять у журнал (табл.. 3.1).
Таблиця 3.1. Журнал вимірювання довжин ліній
Рулетка стальна: (50 + 0,005) м; t = 10 º ; tе =20 º.
Номер ліній |
Довжина лінії, м |
Кут v |
Поправки, мм |
Довжина d, м |
||||
D1 |
D2 |
DС |
Δ dе |
Δ dt |
Δ dv |
|||
1-2 |
57,35 |
57,37 |
57,36 |
+ 3º |
+ 6 |
- 7 |
- 39 |
57,32 |
2-3 |
81,04 |
81,08 |
81,06 |
- 2º |
+ 8 |
- 10 |
- 25 |
81,03 |
2-4 |
93,61 |
93,65 |
91,63 |
+ 2º |
+ 9 |
- 11 |
- 28 |
91,60 |
32
