94.Чума

1) Чума – гостра ОН природно-осередкова інфекційна хвороба, характеризується важкою інтоксикацією, лихоманкою, ураженням шкіри, лімфатичних вузлів, легенів, може давати септичні форми.

2) В Україні в останні десятиліття чума не діагностовувалася.Але враховуючи те , що інфекція може бути завезена з інших країн і особливу небезпеку даної хвороби виникає велика актуальність даної проблеми. При виникненні у людей здатна до швидкого епідемічного поширення.ЇЇ можуть використати(особливо легеневу форму)як біологічну зброю.

3) Збудник чуми-Iersinia pestis на лежить до роду Iersinia. Розрізняють 2 варіанти збудника чуми: штами, які розкладають гліцерин, називають континентальними, їх виділяють у природних осередках країн Середньої Азії. Штами, які не розкладають гліцерин, називають океанічними, їх виділяють в портових містах і природних осередках США.

Терморезистентний і руйнується за температури 50 гр протягом 1 години..при кип’ятінні-миттєво.Прямі сонячні промені руйнують збудник протягом 2-3 год.Швидко знешкоджується у дезінфекційних розчинах-3 % лізолю,3% фенолу,хлораміну,хлорного вапна.

4) Джерело інфекції – дикі гризуни (> 300 видів), ховрахи, бабаки, полівки,сірий щур або пацюк, чорний щур. Специфічними переносниками є блохи (120 видів і підвидів).

5)Хвора людина може заражати при певних випадках:при позвитку легеневої чуми,безпосередньому контакті іншої людини з вмістом чумного бубона,а також після зараження бліх на хворому з чумною септицемією.

6)Механізм передачі:трансмісивний,аерогенний,контактний,аліментарний…шляхи передачі:водний,харчовий,повітряно-краплинний,через ушкоджену шкіру та слизові,при укусі блохи…чинники передачі: блохи Xenopsylla cheopis, що живуть на гризунах, недостатньо термічно обробленого м'яса зараженої тварини,інфікована вона,через предмети забруднені інфікованим харкотинням і гноєм,часточки слизу хворих на легеневу форму чуми.

7)Природні осередки чуми займають 6-7%суходолу земної куліі зареєстровані на усіх контингентах,виключаючи Австралію і Антрактиду.Найбільна кількість випадків чуми спостерігається на африканському контингенті.Характерна спорадичність захворювання.Найбільший ризик зараження навесні та влітку.Чоловіки частіше хворіють ніж жінки.Групи ризику-ті що займаються полюванням,тваринництвом.

8)Складає 1-6 діб(при легеневій чумі може скорочуватися до 12 год)максимальний термін інкубації -9 діб

9) Виділяють такі її клінічні форми:Бубонна;Целлюлярно-шкірна,Легенева,Чумний менінгіт,Септична,Чума неуточнена . При попаданні бактерій з продуктами харчування розвивається запальний процес у кишечнику (кишкова форма).

При повітряно-крапельному шляхи зараження розвивається геморагічне запалення легенів.

Легенева форма чуми характеризується швидкою генералізацією процесу і високою летальністю.

Симптоми. Інкубаційний період триває від декількох годин до 10 днів у вакцинованих людей.

Початок захворювання, як правило, гостре, раптове. Після найсильнішого ознобу температура піднімається до 38-39 ° С, іноді і вище. Відзначаються сильний головний біль, відчуття розбитості, м'язові болі, блювота. Обличчя і кон'юнктиви очей почервонілі. Вираз обличчя страдницький, губи сухі. Мова збільшений в об'ємі, вкритий білим нальотом ("млявий язик"). Збільшення і сухість мови роблять мова хворого невиразною.

Хворі збуджені, нерідко розвивається марення, вони підхоплюються з ліжка, прагнуть втекти. Хода у них хитка. Нерідко хворий справляє враження п'яного.

З боку серцево-судинної системи відзначаються тахікардія, порушення ритму, приглушеність тонів серця, зниження артеріального тиску, ціаноз, задишка.

При зараженні через шкірні покриви спостерігаються характерні місцеві зміни. На місці проникнення збудника виникає пляма, яка потім перетворюється на папулу, везикулу і пустулу.

Пустула заповнена кров'янисті-гнійним вмістом, іноді чорнуватим, різко болюча при натисненні. Навколо шкіра яскраво гіперемована, набрякла. Надалі пустула із'язвляется з утворенням виразок, дно яких покрите темним струпом. Описана шкірна форма чуми зазвичай поєднується з бубонної формою (шкірно-бубонна).

Характерною ознакою бубонної форми є ураження прилеглих до місця проникнення збудника периферичних лімфатичних вузлів з утворенням бубонної. Лімфатичні вузли збільшені в розмірі, ущільнені, спаяні між собою і оточуючими тканинами, різко болючі. Шкіра над бубонами напружена, гіперемована, іноді з синюшним відтінком.

10) Лабораторні дослідження

У клінічному аналізі крові відмічається значний лейкоцитоз зі зсувом формули вліво, підвищена ШОЕ. У сечі — білок, еритроцити, зернисті і гіалінові циліндри. Розвивається олігурія.

Специфічна діагностика:Експрес—діагностика — РІФ (виявлення антигену збудника в матеріалі) бактеріоскопія— виявлення у мазку овоїдної грамнегативної Бактеріологічний — матеріал для дослідження визначається клінічною формою (пунктат бубонів, вміст везикул, пустул, виразок, матеріал із ротоглотки, взятий мазком, харкотиння, випорожнення, кров, сеча, блювота, секційний матеріал)[20], проводиться посів на елективні середовища та ідентифікація.Біологічний — проводять зараження білих мишей та морських свинок:Серологічний — виявлення антитіл в РПГА, РГПГА, РНАг, РНАт, ІФА з моно- чи поліклональними антитілами.

11) В осередках чуми за епід. показаннями проводиться вакцинація в першу чергу контингенту високого ризику зараження (чабани, геологи, мисливці, медичні працівники, працівники п/ч закладів), застосовується жива вакцина EV н/ш і в/ш, ревакцинація через 1 рік.В осередку, де було виявлено хворого проводять заключну дезінфекцію, дератизацію і дезінсекцію (використовують 3% лізол, 2% хлорамін, виділення від хворих обробляються 10%-ним розчином лізолу, карболової кислоти, хлораміна. Посуд і інструменти – кип’ятіння, білизна і одяг – в параформалінову камеру.).

12) Протиепідемічні заходи –– при виявленні хворих на чуму створюється НПК, яка накладає карантин на територію і складає комплексний план ліквідації осередку. Хворих на чуму негайно госпіталізують в чумний госпіталь, підозрілих хворих (з гарячкою, з пневмонією, лімфаденітами) госпіталізують в провізорний госпіталь, контактних розміщують в ізоляторі. За ізольованими ведеться медичне спостереження протягом 6 днів. Їм проводять курс антибіотико профілактики (стрептоміцин 0,5x2р., тетрациклін 0,5х3р. 6 днів). Через 2 дні після закінчення курсу а/б-профілактики проводиться вакцинація або ревакцинація. Виписка через 4-6 тижнів нормальної температури і 3-ох від’ємних посівів із носоглотки, харкотиння, пункції бубона. Диспансеризація 3 місяці з бак. дослідженням мазків з носоглотки, харкотиння. . Захоронення трупів згідно інструкцій.

13)У комплексі заходів профілактики та боротьби з чумою вирішальне значення мають заходи що виключають занесення інфекції з інших країн і запобігають виникненню захворювань в ензоотичних осередках.Для профілактики завозу чуми з інших країн велике значення має дотримання усіма країнами міжнародних санітарних правил.Заходи спрямовуються на своєчасне виявлення небезпеки захв на чуму,термінове оповіщення про неї відповідних служб,запобігання ураження людей.Вїзд на територію України іноземних громадян і транспортних засобів з країн де зареєстровані випадки чуми дозволяють при наявності документів,передбачених міжнародними угодами та санітарним законодавством України.Необхідно постійно підтримувати і контролювати стан готовності усіх відповідних установ які забезпечують боротьбу з ОНІ,постійно стежити за епідеміологічною та епізоотичною ситуацією в світі для оцінки завезення чуми з інших країн.Потрібно постійно підтримувати резерв діагностичних і лікувально профілактичних препаратів для даної хвороби.Медичні працівники мають знати принципи негайної боротьби з даною ОНІ.

14) Епіднагляд–головна мета недопущення ураження людей. До таких заходів відносяться: 1) повсякденна готовність всіх медичних установ проводити роботу на випадок виникнення ОНІ;2) складання прогнозів щодо епізоотичної ситуації на території;3) стеження за епідемічною ситуацією в світі та потенційною можливістю завозу чуми в державу;4) суворий нагляд на СКП за своєчасним виявленням серед пасажирів підозрілих хворих на чуму, які прибувають на територію країни;5) ізоляція на 6 днів осіб, щодо яких виникає підозра на зараженість чумою;6) накопичення запасів діагностичних, лікувальних, профілактичних препаратів;7) знання принципів та схем проведення екстреної антибіотикопрофілактики та специфічної профілактики;8) проведення санітарно-епідемічної пропаганди.